Справа № 291/1460/23
Провадження №2/291/130/24
іменем України
29 серпня 2024 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
судді Митюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Герасимчук Н.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Ружин Житомирської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Ружинської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання права власності на спадкове нерухоме майно (земельну ділянку),-
ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеним позовом, згідно якого просить:
- визнати за ним право власності на 1/6 частки права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розташованого в с.Дерганівка, Дерганівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, розміром 2,64 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Ружинську селищну раду прийняти рішення про виділення в натурі ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, 1/6 частки права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розташованого в с. Дерганівка, Дерганівскої сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, розміром 2,64 умовних кадастрових гектарах.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Виконавчим комітетом Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 05.05.2017 серія НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, яке складається 1/6 (однієї шостої) частки права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розташованого в с. Дерганівка, Дерганівскої сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, розміром 2,64 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало дружині ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.07.2013 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Третьої Житомирської державної нотаріальної контори Висоцьким Д.І., зареєстроване в реєстрі за № 3-215, майна ОСОБА_5 , а саме права на 1/6 (одну шосту) земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розташованого в с. Дерганівка, Дерганівскої сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, розміром 2,64 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного ОСОБА_6 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0336325, виданого Ружинською районною державною адміністрацією 25.02.2003, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 25.02.2003 за № 734.
Спадкоємцем майна, зазначеного у заповіті ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Зарічанської сільської ради Житомирського району, Житомирської області Горовою О.М. 31.10.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 65, є його син ОСОБА_1 .
31.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Андруса А.В. для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/6 (одну шосту) частки права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розташованого в с. Дерганівка, Дерганівскої сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, розміром 2,64 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Підставою відмови є те, що право власності на право на земельну частку (пай) не зареєстровано ОСОБА_3 після отримання у спадщину 1/6 (однієї шостої) частки права на земельну ділянку (пай) від своєї дружини. В зв'язку з чим просить визнати за ним право на земельну частку (пай), в порядку спадкування за заповітом.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.
Представник відповідача також в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Щодо винесення рішення покладається на розсуд суду.
Третя особа ГУ Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у їхню відсутність. Щодо винесення рішення покладаються на розсуд суду.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Щодо винесення рішення покладається на розсуд суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем майна свого батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Зарічани, Житомирського району, Житомирської області що стверджується:
- паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.8);
- свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 , виданого 05.05.2017 року ВК Станишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с11);
- заповітом від 31.10.1922 року посвідченого секретарем Зарічанської сільської ради Житомирського району Житомирської області, внесеного до реєстру за №65, згідно якого ОСОБА_3 заповів 1/6 (одну шосту) частки права на земельну ділянку (пай, яка належала його дружині ОСОБА_4 ) (а.с.12).
Таким чином, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом майна померлого ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді права на 1/6 земельну частку (пай) по КСП «Іскра» в с.Дерганівка, Дерганівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області.
Право на земельну частку (пай) померлий ОСОБА_3 успадкував від своєї дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданого повторно 13.11.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції (а.с.36), свідоцтвом про право на спадщину за законом видане 22.07.2013 року державним нотаріусом Третьої житомирської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №3-215 (а.с.194).
Факт набуття права на земельну частку (пай) ОСОБА_4 , підтверджується сертифікатом на право на земельну частку(пай) серії ЖТ №0336325, виданого Ружинською районною державною адміністрацією від 25.02.2003 року, про що свідчить запис у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 734 (а.с.13).
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №3-210 від 22.07.2013 року посвідченого державним нотаріусом Третьої житомирської державної нотаріальної контори Висоцький Д.І. вбачається, що спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4 ,1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 5/6 частин права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розташованого в с.Дерганівка, Дерганівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області, розміром 2,64 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0336325, виданого Ружинською районною державною адміністрацією від 25.02.2003 року, про що свідчить запис у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 734 (а.с.14).
Згідно постанови приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Андрус А.В. №27/02-31 від 31.01.2023 року, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на право на земельну частку (пай) (а.с.17-18).
Після смерті ОСОБА_3 , право на вищезазначену земельну частку (пай) прийняв його син - ОСОБА_1 проте не оформив своїх спадкових прав та не отримав правовстановлюючих документів, що підтверджується матеріалами спадкової справи №58/2017, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_3 від 21.06.2017 року (а.с. 78-147).
Після смерті ОСОБА_4 , право на вищезазначену земельну частку (пай) прийняв її син - ОСОБА_1 , та чоловік ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №821/2007, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_4 від 13.08.2007 року (а.с. 152-211).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК).
Стаття 41 Конституції встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Частиною 2 ст.14 Конституції та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу гарантується право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об'єктом відносин спадкування виступають права та обов'язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК).
Частина 3 ст.1268 ЦК встановлює, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1297 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до пп.4.16 п.4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених п.3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства; паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (абзаци 2, 3).
У пункті 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» вказано, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Право власності на земельну ділянку, згідно положень ст.1225 ЦК, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Відповідно до ст.125 ЗК право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
П.17 Перехідних положень ЗК передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, згідно п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» земельна частка (пай) має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 612/401/19 (провадження № 61-4633св20) зроблено висновок, що: «за змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай)».
Слід зазначити, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який згідно п.1 розділу II Прикінцевих положень набрав чинності з 01.01.2019, внесені зміни до законодавчих актів України, зокрема до ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Згідно ч.2 ст.13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в нинішній редакції) невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст.3 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
За положеннями ст.392 ЦК, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.
Згідно роз'яснень Міністерства юстиції України №19-32/319від 21.02.2005, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку. В даному випадку звернутися з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за померлою особою мають право її спадкоємці.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, враховуючи, що незаконність набуття померлими права на спадкове майно судом не встановлено, позивач у справі є спадкоємцем, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо визнання за ним права на земельну частку (пай), так як досліджені докази свідчать про неможливість оформити спадщину в нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів.
Визнання за позивачем права на 1/6 земельної частки (паю) не порушує права та інтереси інших осіб.
В свою чергу позовна вимога, щодо зобов'язання Ружинську селищну раду прийняти рішення про виділення позивачеві в натурі в порядку спадкування за заповітом, 1/6 частки права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Іскра», розташованого в с.Дерганівка, Дерганівської сільської ради, Ружинського району Житомирської області, розміром 2,64 умовних кадастрових гектарах, задоволенню не підлягає.
Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Як неодноразово визначалось у судових рішеннях судів вищих інстанцій вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, але позивачем не доведено факт порушення її прав, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» - депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 20 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» - На сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колективного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про статус депутатів місцевих рад» - Депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених цим та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повноваження депутата місцевої ради інакше як у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Таким чином сесія депутатів місцевої ради є колегіальним органом та вирішує питання, віднесенні до її відання шляхом проведення голосування. Тому суд не може зобов'язати сесію Ружинсько селищної ради прийняти (проголосувати) за відповідне рішення. А тому в задоволенні даної позовної вимоги суд відмовляє.
Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,211,247,258,263-265,354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ружинської селищної ради, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_2
про визнання права власності на спадкове нерухоме майно (земельну ділянку) - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с.Мар'янівка, Ружинського району, Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , право власності на 1/6 (одну шосту) частки права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Іскра» с.Дерганівка, Ружинського району, Житомирської області, розміром 2,64 га, право на яку посвідчене сертифікатом серії ЖТ №0336325 від 25.02.2003 року, про що свідчить запис у книзі за реєстраційним номером № НОМЕР_6 , виданого на ім'я ОСОБА_4 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , жителя АДРЕСА_1 ;
відповідач: Ружинська селищна рада Бердичівського району Житомирської області, місце розташування: вул.Соборна,44, с-ще Ружин, Бердичівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04344707, 13601;
третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, місце розташування: вул.Довженка,45, м.Житомир, 10002;
третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_2 .
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк