Справа № 289/1854/24
Номер провадження 2/289/879/24
12.09.2024 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В провадженні Радомишльського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа №289/1740/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Ухвалою суду від 29.08.2024 відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1
ОСОБА_1 повторно звернулася до суду із аналогічним позовом.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі.
Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1 статті 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не перебуває у громадянстві України і є громадянином іншої держави, тому дана цивільна справа є справою з іноземним елементом.
Положеннями статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (частина перша статті 16 Закону України «Про міжнародне право»).
Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону статті 76 цього Закону.
Підстави визначення підсудності справ судам України встановлено статтею 76 закону України «Про міжнародне приватне право», зокрема згідно із пунктом 12 частини першої цієї статті суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Досліджуючи матеріали позову було встановлено, що позивач є громадянкою України та проживає на території України, а відповідач - громадянином Федеративної Республіки Німеччина.
Відповідно до частини першої, шостої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
В статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що:
- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Водночас, ураховуючи, що позов пред'явлено до фізичної особи - іноземного елемента, необхідно врахувати вимоги закону, яким визначено правові підстави проживання (перебування) іноземця на території України.
Правові підстави перебування іноземця на території України регламентовано Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Так, в пунктах 7-10, 17-18 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено наступне:
- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;
- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;
- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку;
- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, або якщо строк їх тимчасового проживання на території України продовжено в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом;
- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;
- посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Сукупний аналіз наведених положень закону вказує на те, що доказом законного місця проживання або перебування іноземця на території України є посвідка на тимчасове або постійне місце проживання чи перебування на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України.
Враховуючи вищевикладене, копія виписки з погосподарської книги на підтвердження останнього місця перебування в Україні відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана позивачем, не може бути самостійним доказом, який підтверджує вказану обставину, за відсутності інших доказів перебування відповідача на території України, яке визначено у документах, перелік яких міститься в Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Отже, зважаючи на те, що позивачем не підтверджено останнього спільного проживання сторін на території України, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки зазначений спір не підсудний Радомишльському районному суду Житомирської області та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 186, 353 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду безпосередньо протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олег КИРИЛЕНКО