Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1657/24
3/287/2102/24
12 вересня 2024 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 виданий 16.11.1995 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, фізичної особи-підприємця, жительки АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 109070 від 31.07.2024 року вбачається, що 31.07.2024 року, о 10 год. 30 хв. виявлено, що гр. ОСОБА_1 проводила господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , в магазині «Крамниця» без ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, не мала ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи. Заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
За змістом ч. 1 ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь ОСОБА_1 у справі за ч. 1 ст. 164 КУпАП не є обов'язковою, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності за наявними матеріалами справи.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
За ч. 2 ст. 19 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону.
Частина 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визначає: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Стаття 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» містить перелік видів господарської діяльності, які потребують отримання ліцензії.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
За змістом ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення ВАД № 109070 від 31.07.2024 року, який складений уповноваженою службовою особою Національної поліції, містить формулювання суті вчиненого адміністративного правопорушення та у якому ОСОБА_1 зазначила, що вона проводила господарську діяльність у власному магазині та реалізовувала алкоголь без наявної ліцензії;
- письмовим поясненням ОСОБА_1 від 31.07.2024 року згідно якого вона підтвердила обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 109070 від 31.07.2024 року та визнала свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні;
- письмовим поясненням ОСОБА_2 від 31.07.2024 року згідно якого він зазначив, що протягом 2024 року неодноразово купував у магазині ФОП ОСОБА_1 різні алкогольні напої;
- випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно якої ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем;
- фотознімком вилучених предметів торгівлі;
- квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, відповідно до якої 01.08.2024 року поліцейським з логістики ОСОБА_3 отримано на зберігання 9 пляшок напою «longer», 1 банку напою «РомКола» та 4 банки сидру;
Оцінюючи сукупність доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку суд вважає, що вина ОСОБА_1 доведена з наведених вище обставин.
Таким чином, на думку суду, поза розумним сумнівом належними, допустимими і достатніми за своїм змістом доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення доведена і її дії кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 суду не надала та у своїх письмових поясненнях підтвердила обставини викладені у фабулі протоколу серії ВАД № 109070 від 31.07.2024 року.
Термін накладення адміністративного стягнення за цим правопорушенням на день розгляду судом справи не закінчився.
Суд, при накладанні стягнення враховує конкретні обставини по справі, ступінь суспільної небезпеки правопорушення, а саме те, що правопорушення посягає на встановлений порядок здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 33 КУпАП, при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушниці, ступінь її вини, її майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у т.ч. зафіксованому в автоматичному режимі.
Суд вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових правопорушень накласти на неї адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією продукції, вилученої внаслідок вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що становить 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 40-1, ч. 1 ст. 164, ст.ст. 283, 284, 294 КУпАП, суд, -
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з конфіскацією предметів торгівлі, а саме 9 пляшок напою «longer», 1 банки напою «РомКола» та 4 банок сидру «Чорна смородина».
Штраф перерахувати на рахунок отримувача (стандарт ІВАN) UA048999980313020106000006741, Отримувач ГУК в Житомирській області, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37976485, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Л.В.Винар