вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про закриття провадження у справі
12.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3143/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до ОСОБА_1 , Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 27 662,02 грн.
Комунальне підприємство теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 12.11.2021 по 31.03.2022 у розмірі 24 043,92 грн., заборгованість за абонентське обслуговування за період з 12.11.2021 по 14.08.2022 у розмірі 194,26 грн., інфляційні втрати за період з січня 2023 по червень 2024 у розмірі 2 317,24 грн., 3% річних за період з 03.01.2023 по 11.07.2024 у розмірі 1 106,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ти, що ОСОБА_1 є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . В якому має на підставі права власності нежиле приміщення № 2, загальною площею 44,3 кв. м. (Інформація з Державного реєстру речових прав додається). Квартиру АДРЕСА_1 , 14.06.2000р. згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 412 (копія рішення додається) було переведено в нежитлову. На даний час зміни до вищевказаного рішення не вносилися (відповідь ДРІМ № 16/07/4107 від 23.10.2023р.) Будинок АДРЕСА_1 , є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Позивача (у відповідності до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 “Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05) які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 2, яке вбудовано до багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Позивач зазначив, що Відповідач мав статус фізичної особи-підприємця до 14.08.2022 року, про що свідчить номер запису про припинення державної реєстрації з ЄДРЮОФОПГФ, загальний період заборгованості становить по 14.08.2022, тому даний позов підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки предмет спору та суб'єктний склад його учасників охоплюється юрисдикцією господарських судів.
Позивач стверджує, що Відповідач не виконав законодавчий та договірний обов'язок, не здійснює розрахунок в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з 12.11.2021р. по 31.03.2022р. утворилася заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 24 043, 92 грн., а також заборгованість за абонентське обслуговування за період 12.11.2021р. по 14.08.2022р. в розмірі 194, 26 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
09.08.2024 до суду через систему “Електронний суд» надійшов від відповідача відзив на позовну заяву.
16.08.2024 до суду через систему “Електронний суд» надійшла від позивача відповідь на відзив.
22.08.2024 до суду через систему “Електронний суд» надійшли від відповідача заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач у відзиві на позов просить суд закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що розглядувана справа не відноситься до юрисдикції господарського суду. В жодних правовідносинах, про які веде мову позивач, ОСОБА_1 не брав участь як суб'єкт підприємницької діяльності і немає жодного значення, що колись він цей статус мав. Спірна квартира АДРЕСА_2 ніколи не мала статусу нежитлового приміщення, і існування рішення Криворізької міської ради, прийнятого за ініціативою колишнього власника цієї квартири, про переведення її в нежитловий фонд, без належної реалізації цього рішення та проведення відповідних реєстраційних дій - не змінило її статус, про що свідчить і Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (міститься в матеріалах справи). Позивачем безпідставно та протиправно було застосовано до відповідача тариф “інші споживачі» замість “населення». Квартиру Денісов Євген Володимирович придбавав як фізична особа у фізичної особи, саме як квартиру для задоволення особистих потреб у житлі, для власного проживання та проживання своєї сім'ї, і жодної підприємницької діяльності у вказаній квартирі ніколи не здійснювалось.
Позивач у відповіді на відзив просить відмовити відповідачу в закритті провадження у справі та задовольнити позовні вимоги КПТМ “Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 в позовному обсязі мотивуючи тим, що нежитлове приміщення відповідача №2 будинку 5 по вул. Мистецька є нежитловим згідно рішення Криворізької міської ради №412 від 14.06.2000 і зміни щодо вказаного рішення не вносились (копія рішення та лист ДРІМ №1607/4107 від 23.10.2023) є в додатках до позовної заяви. У разі наміру щодо зміни цільового призначення приміщення, яке переведено в нежитловий фонд, власник приміщення зобов'язаний звернутись до виконкому міської ради для внесення відповідних змін у рішення виконкому міськради. Відповідачем відповідних дій здійснено не було, тому є всі законні підстави вважати, що відповідне Рішення Криворізької міської ради є чинним та відвідне приміщення є нежитловим, а тому нарахування позивачем за постачання теплової енергії здійснюється за тарифами передбаченими для категорії “інші споживачі». В повноваження відповідача не входить визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже загальні суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України.
У свою чергу відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що "критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.".
Відповідно до Правил надання послуг з теплової енергії вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
З 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).
Індивідуальний договір згідно частини 2 цього договору набуває чинності після 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця (КПТМ "Криворіжтепломережа"). Розміщення тексту договору на сайті виконавця було здійснено 05.10.2021.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна.
Позивач зазначає, що після 05.11.2021 договірні відносини щодо надання Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Фізичною особою - підприємцем Денісовим Є.В. продовжилися відповідно до приписів Розділу IV Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме шляхом приєднання споживача до публічного договору - "Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" (далі - Індивідуального договору, текст якого було опубліковано на офіційному веб-сайті виконавця послуги КПТМ "Криворіжтепломережа" від 05.10.2021).
Суд критично ставиться до такого твердження позивача, оскільки право власності на квартиру відповідач отримав 12.11.2021, тобто після 05.11.2021, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, а саме, копії договору купівлі-продажу квартири та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Отже, матеріали справи не містять доказів приєднання ОСОБА_1 до публічного договору "Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії" саме як фізична особа-підприємець.
Предметом розгляду у справі є стягнення заборгованості за теплову енергію та штрафні санкції з ОСОБА_1 за період: з 12.11.2021 по 14.08.2022.
ОСОБА_1 не погоджується із такими нарахуваннями, посилаючись на те, що приміщення по АДРЕСА_3 , загальною площею 44,3 кв.м. є квартирою (житловим приміщенням), не використовується ним у підприємницькій діяльності, тому за постачання теплової енергії на спірний об'єкт мають бути застосовані тарифи як за житлове приміщення, оплату має здійснювати ОСОБА_1 як фізична особа - власник квартири, тому спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради №412 від 14.06.2000 "Про переведення квартир із житлового у нежитловий фонд" надано дозвіл на виведення квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до пункту 2.10 Порядку переведення житлових будинків і приміщень (квартир) у нежитлові в м. Кривому Розі, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.08.2013 року № 2161, у разі не введення об'єкта бізнесу в експлуатацію протягом трьох років, рішення виконкому міської ради про переведення приміщення з житлового фонду в нежитловий втрачає чинність.
Зважаючи на той факт, що приміщення не використовувалось за визначеним призначення, рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №412 від 14.06.2000 "Про переведення квартир із житлового у нежитловий фонд" втратило чинність.
Позивачем не спростовані доводи відповідача, що спірне опалювальне приміщення використовується ним як житлове.
До матеріалів справи не надано належних і допустимих доказів використання квартири АДРЕСА_2 відповідачем у господарській діяльності.
Згідно Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна об'єкт нерухомості у АДРЕСА_3 зареєстрований як квартира, об'єкт житлової нерухомості. У спірний період (з 12.11.2021 по 31.03.2022) вказаний об'єкт також був зареєстрований як квартира, об'єкт житлової нерухомості.
За таких обставин, господарський суд погоджується із доводами відповідача про те, що у період нарахування плати за постачання теплової енергії спірний об'єкт нерухомості, а саме квартира за адресою АДРЕСА_3 є об'єктом житлового фонду.
Господарський суд відхиляє доводи позивача про те, що спірний об'єкт мав статус нежитлового, оскільки доказів на підтвердження таких доводів позивач не надав.
Таким чином у даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості за спожиту послугу з теплопостачання на об'єкт житлового фонду (квартиру АДРЕСА_2 ), який належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_1 , доказів використання об'єкту нерухомості (квартири АДРЕСА_2 ) у підприємницькій діяльності позивачем до суду не надано.
З огляду на наведене, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Наведена норма процесуального права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГПК України господарський суд роз'ясняє позивачеві, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції цивільного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спором між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, господарський суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, сплачений у справі №904/3143/24 судовий збір може бути повернутий позивачу за його клопотанням.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про закриття провадження у справі №904/3143/24.
Керуючись частиною 1 статті 231, статями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Клопотання відповідача про закриття провадження у справі №904/3143/24 - задовольнити.
Закрити провадження у справі №904/3143/24 за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії у загальному розмірі 27 662,02 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 12.09.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.Г. Бєлік