пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 вересня 2024 року Справа № 903/62/23
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М, за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши заяву представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича
про ухвалення додаткового рішення
за скаргою Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз»
на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича
у справі №903/62/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України», м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз», м. Луцьк
про стягнення 76 775 555, 33 грн.
Представники сторін:
від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича: Косяк Наталія Вікторівна;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України»: не прибули;
від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз»: Козлюк Зінаїда Ростиславівна;
від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг: не прибули
Встановив: ухвалою суду від 27.08.2024 постановлено у задоволенні скарги Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Волиньгаз» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича за вх.№ 01-75/4541/24 від 03.07.2024 відмовити.
02.09.2024 від представника приватного виконавця через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 01-74/1241/24 від 02.09.2024 у якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.
Ухвалою суду від 03.09.2024 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні заяву представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі за вх.№ 01-74/1241/24 від 02.09.2024 на 11.09.2024.
Представник Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» через відділ документального забезпечення та контролю суду подала пояснення на заяву про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 01-75/6027/24 від 09.09.2024 у яких заперечує щодо задоволення останньої та доводить, що АТ «Волиньгаз» знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується фінансовою звітністю та іншими доказами, які є в матеріалах справи, та були предметом дослідження під розгляду заяви Товариства про розстрочку виконання рішення в частині сплати судового збору судом першої та апеляційної інстанції. Крім того, представник боржника зазначає, що загальна сума, заявлена до компенсації у розмірі 30 000 грн., надмірно завищена, а відтак у випадку винесення додаткового рішення, просить зменшити розмір заявлених витрат на правову допомогу у вищевказаній справі до розміру співмірного з фінансовими можливостями АТ «Волиньгаз» на рівні 1000 грн.
Представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича через відділ документального забезпечення та контролю суду подала заперечення на пояснення на заяву про ухвалення додаткового рішення за вх.№ 01-75/6085/24 від 11.09.2024 у яких зокрема зазначає, що обставини викладені боржником у поясненнях та процитовані норми законодавства, Постанови Верховного Суду не спростовують понесених витрат на професійну правничу допомогу приватним виконавцем, а відтак доводить, що судові витрати приватного виконавця мають бути покладені в повному обсязі на АТ «Волиньгаз».
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» не прибув у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду скарги.
Разом з тим, частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено те, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до приписів ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вже зазначив суд, у заяві про ухвалення додаткового рішення представник приватного виконавця просить стягнути 30 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, дослідивши надані заявником докази на підтвердження об'єму наданих послуг, суд встановив, що надання приватному виконавцю правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги №16/24 від 08 серпня 2024 року, ордером на надання правничої (правової) допомоги (Серія АІ №1676525 від 08 серпня 2024 року), Актом №05/24 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №16/24 від 08 серпня 2024 року від 28 серпня 2024 року та платіжною інструкцією №6009 від 28.08.2024 на суму 30 000 грн.
Як вбачається із матеріалів заяви, 08.08.2024 між Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хорішком Олександром Олександровичем (клієнт) та Адвокатським Бюро «НАТАЛІЇ КОСЮК» (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №16/24 (том.7, а.с. 230).
У відповідності до п. 1.1 договору, клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за винагороду (гонорар) надати послуги адвоката, спрямовані на юридичне супроводження питань, пов'язаних з оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця, стягнення шкоди (та всіх інших спорах пов'язаних з діяльністю приватного виконавця) у справі 903/62/23. Під юридичною допомогою вважається: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності приватного виконавця; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів приватного виконавця у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За погодженням сторін вартість послуг - являється гонораром фіксованого розміру за надані послуги з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин, відповідає розумності та з урахуванням витраченого адвокатом часу з надання професійної правничої допомоги спрямованої на повне юридичне супроводження питань, пов'язаних з оскарженням дій або бездіяльності приватного виконавця для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 4.1. договору).
Згідно п.4.1.1. договору, на всіх стадіях (частинах) судового розгляду у Господарському суді Волинської області у справі 903/62/23 становить 30 000 грн., незалежно від кількості судових засідань.
Виплата винагороди виконавцю здійснюється клієнтом після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання відповідного рахунку, виставленого виконавцем на оплату (п.4.2. договору).
У відповідності до п.4.3. договору, Акт приймання-передачі наданих послуг формується виконавцем та має бути розглянутий і підписаний клієнтом протягом 5 (п'яти)робочих днів з моменту отримання (у випадку відсутності зауважень щодо його змісту). Акт приймання-передачі наданих послуг складається в двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони. За наявності у клієнта зауважень (уточнень) щодо змісту Акту приймання-передачі наданих послуг, він повинен не пізніше 3 (трьох) робочих днів повідомити (у такому випадку, сторони разом погоджують остаточну редакцію Акту приймання-передачі наданих послуг).
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань (п. 7.2. договору).
В подальшому, 28.08.2024 між сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №16/24 від 08 серпня 2024 року, відповідно до якого адвокатом Адвокатського бюро «НАТАЛІЇ КОСЯК» Косяк Наталією Вікторівною було надано Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Хорішку Олександру Олександровичу правову допомогу (адвокатські послуги) під час розгляду у Господарському суді Волинської області справи №903/62/23 з розгляду на скаргу АТ «Волиньгаз» на бездіяльність приватного виконавця. У акті також зазначено, що вартість послуг - являється гонораром фіксованого розміру (том 7, а.с. 232).
При цьому надані адвокатські послуги наступного характеру:
- ознайомлення з матеріалами справи (виконавчого провадження №75632156 та скаргою АТ «Волиньгаз») та виготовлення скан-копій для Суду та сторін справи №903/62/23;
- формування правової позиції Замовника щодо відзиву на скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (аналітика та новели законодавства, судова практика у питаннях вчинення виконавчих дій та прийняття виконавчих документів);
- складання заяв про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вих. №14/08 від 12.08.2024 року та вих. №17/08 від 16.08.2024 року);
- складання заяви про відвід судді (вих. №15/08 від 14.08.2024 року);
- складання письмових пояснень на скаргу АТ «Волиньгаз» на бездіяльність приватного виконавця у справі №903/62/23 (вих. №16/08 від 14.08.2024 року);
- формування пакету документів та виготовлення скан-копій, направлення письмових пояснень, заяв сторонам по справі з урахуванням наявності світла та інтернету з ЕЦП (електронно цифровим підписом адвоката) у системі Електронний Суд;
- участь адвоката Косяк Н.В. у судових засіданнях у Господарському суді Волинської області у справі №903/62/23 з розгляду скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича.
- підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення, формування пакету документів та виготовлення копій для заяви про ухвалення додаткового рішення (щодо судових витрат).
У акті зазначено, що адвокатські послуги надані виконавцем у повному обсязі. Сторони претензій одна до одної не мають. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками.
Із платіжної інструкції №6009 від 28.08.2024 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що приватний виконавець Хорішко О.О. сплатив Адвокатському об'єднанню «НАТАЛІЇ КОСЯК» 30 000 грн. згідно договору про надання правової допомоги №16/24 від 08.08.2024 (акт №05/24 від 28.08.2024) (том 7, а.с. 233).
Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).
Водночас відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов'язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При цьому, покладення всіх понесених стороною судових витрат на іншу сторону не може бути надмірним тягарем для іншої сторони.
На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що зазначено вище, проте їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Водночас, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Між тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У свою чергу, у кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про під ставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Відтак, розглянувши подані докази наданих послуг (Договір про надання правової допомоги №16/24 від 08 серпня 2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги (Серія АІ №1676525 від 08 серпня 2024 року), Акт №05/24 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №16/24 від 08 серпня 2024 року від 28 серпня 2024 року та платіжну інструкцію №6009 від 28.08.2024 на суму 30 000 грн), суд визнає їх частково обґрунтованими.
Між тим, враховуючи подані на адресу суду письмові пояснення (заперечення) представника АТ «Волиньгаз», останні приймаються судом із наступними висновками про можливість зменшення розміру таких витрат з 30 000 грн. до 15 000 грн., що на переконання суду є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідного для участі в судових засіданнях та підготовки до судового процесу.
На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, тривалість розгляду справи, мотивів прийняття даного судового рішення, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Хорішку Олександру Олександровичу за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз'витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Зазначені витрати, відповідають критеріям пропорційності, добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ухвалив:
1. Заяву представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення за вх. № 01-74/1241/24 від 02.09.2024 задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (вул. Франка, 12, Волинська обл., м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 03339459 ) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хорішка Олександра Олександровича (вул. Дегтярівська, 25-А, корп. 1, оф. 2, м. Київ, 04119, РНОКПП НОМЕР_1 ) 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова ухвала може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту додаткової ухвали.
Повний текст додаткової ухвали складено 12.09.2024.
Суддя В. М. Дем'як