вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2024 р. Справа№ 910/3248/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Козленко А.І.
від відповідача: Мясков О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «ІНЖИНІРИНГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВНІПІТРАНСГАЗ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024, повний текст якого складено та підписано 04.06.2024
у справі № 910/3248/24 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «ІНЖИНІРИНГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВНІПІТРАНСГАЗ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ»
про скасування оперативно-господарських санкцій
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «ІНЖИНІРИНГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВНІПІТРАНСГАЗ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ», в якому заявлено вимоги:
- скасувати оперативно-господарську санкцію Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» застосовану до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» на підставі пункту 8.17.1 договору №4600006672 на виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 28.10.2022 року згідно з повідомленням №ТОВВИХ-24-803 від 17.01.2024 року про утримання суми штрафних санкцій у загальному розмірі 1 287 594 грн. 57 коп. із суми грошових коштів 7 529 793 грн. 14 коп. на підставі акту здачі-приймання проектних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 01.01.2024 року №24/23;
- скасувати оперативно-господарську санкцію Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» застосовану до Акціонерного товариства «Інжинірингово-виробниче підприємство «ВНІПІТРАНСГАЗ» на підставі пункту 8.17.1 договору №4600006672 на виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 28.10.2022 року згідно з повідомленням №ТОВВИХ-24-213 від 05.01.2024 року про утримання суми штрафних санкцій у загальному розмірі 113 141 грн. 78 коп. із суми грошових коштів 702 744 грн. 00 коп на підставі акту здачі-приймання проектних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 22.12.2023 року №19/23.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що застосування оперативно-господарських санкцій у вигляді утримання коштів у загальному розмірі 1 400 736,35 грн є неправомірним, не відповідають порядку застосування оперативно-господарських санкцій, меті та оперативності впливу на порушення договірних зобов'язань.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що що ТОВ «Оператор ГТС України» вчиняло дії виключно в межах договірних відносин, листами №ТОВВИХ-23-18757 від 27.12.2023 та №ТОВВИХ-24-342 від 09.01.2024 направило вимоги сплатити штрафні санкції в розмірі 113 141,78 грн та в розмірі 1 287 594,57 грн. Оскільки вимоги сплати штрафних санкцій позивач проігнорував та не перерахував на рахунок Товариства штрафні санкції, відповідач листом № ТОВВИХ-24-213 від 05.01.2024 та листом № ТОВВИХ-24-803 від 17.01.2024 направив повідомлення до АТ «ІВП «ВНІПІТРАНСГАЗ» про застосування оперативно-господарських санкцій по етапу II договору на суму 113 141,78 грн та по етапу III договору на суму 1 287 594,57 грн.
Отже, відповідач вважає, що на даний час відсутні підстави для задоволення позовної заяви.
Також відповідач, спростовуючи твердження позивача, посилався на те, що ТОВ «Оператор ГТС України» застосовано оперативно-господарській санкції, що передбачено умовами договору №4600006672 на виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 28.10.2022, а відповідачем дотримано процедуру проведення належного повідомлення позивача про застосування оперативно-господарських санкцій.
Відповідач, посилаючись на пункт 12.2. договору, зазначив, що застосування оперативно-господарських санкцій є відповідальність сторони за порушення умов договору, а тому їх застосування можливе після завершення строку дії договору.
Відповідач вважає, що довіреність № 49 від 08.01.2024, на яку посилається позивач, містить перелік прав, які надані представнику відповідача, зокрема підписувати, подавати до контрагентів вимоги про сплату штрафних санкцій, повідомлення про застосування оперативно-господарських санкцій без обмежень суми визначеної у вимогі.
Відповідач у відзиві зазначив, що застосовані оперативно-господарські санкції повністю виправдовують мету свого застосування, оскільки відповідач отримав задоволення своїх вимог без судового розгляду, по-друге, такі дії стимулюватимуть позивача в майбутньому належним чином і у встановлені строки виконувати взятті на себе зобов'язання.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/3248/24 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що сторони, підписавши договір №4600006672 на виконання проєктних, науково- проєктних, вишукувальних робіт від 28.10.2022, погодилися з його умовами, в тому числі із передбаченою відповідальністю за неналежне виконання умов договору. Оскільки матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання позивачем обов'язків за договором, що полягає у неналежному виконанні позивачем робіт в частині дотримання строків, у зв'язку з чим у відповідача були наявні підстави для застосування штрафних санкцій. За своїм змістом оперативно-господарська санкція пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими пунктом 8.3. договору, та має похідний характер.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
А саме апелянт посилається на те, що:
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що застосування оперативно-господарської санкції було направлено на стимулювання позивача в майбутньому належним чином і у встановлені строки виконувати взятті на себе зобов'язання;
- стимулювання позивача в майбутньому належним чином і у встановлені строки виконувати взятті на себе зобов'язання не відповідає меті застосування оперативно-господарських санкцій, що визначені ст. 235 Господарського кодексу України - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання;
- умовами Договору не було погоджено сторонами право Відповідача на застосування оперативно-господарських санкцій після спливу строку (терміну) дії Договору.
Доводи та заперечення відповідача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:
- за своїм змістом оперативно-господарська санкція пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими п. 8.3 Договору, та має похідний характер;
- застосування оперативно-господарської санкції було направлено на стимулювання позивача в майбутньому належним чином і в встановлені строки виконувати взяті на себе зобов'язання;
- позивач повинен був вчинити усі дії з метою дотримання строків надання послуг згідно умов Договору, а тому, враховуючи те, що застосування оперативно-господарських санкцій є відповідальністю Сторони за порушення умов Договору їх застосування можливе й після завершення строку дії Договору; вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.18 № 910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.18 у справі №927/333/17, від 13.06.18 у справі №910/2153/17, від 13.02.18 у справі № 910/123/17.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3248/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
04.07.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ІНЖИНІРИНГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВНІПІТРАНСГАЗ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/3248/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 02.09.2024. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 26.08.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 26.08.2024. Явка учасників справи не визнана обов'язковою.
Явка представників учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.10.2022 між Акціонерним товариством «ІНЖИНІРИНГОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВНІПІТРАНСГАЗ» (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (відповідач, замовник) укладений договір №4600006672 на виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 28.10.2022 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати проектні, науково-проектні та вишукувальні роботи по об'єкту: "Реконструкція компресорної станції "Долина-2" в Калуському районі Івано-Франківської області" (стадія "Проект") (Будівельні роботи та поточний ремонт) (далі - роботи), визначені в Технічних і якісних характеристиках об'єкту "Реконструкція компресорної станції "Долина-2" в Калуському районі Івано-Франківської області" (стадія «Проект») (далі - Технічні і якісні характеристики) (Додаток № 1 до цього договору), а замовник зобов'язується прийняти результат таких робіт та сплатити підряднику вартість виконаних робіт.
Місце виконання робіт: за місцезнаходженням підрядника та на об'єкті "Реконструкція компресорної станції "Долина-2" в Калуському районі Івано-Франківської області" (далі - Об 'єкт). Місцезнаходження об'єкта: «в околицях с. Княжолука Калуського району Івано-Франківської області» (п.п. 4.4., 4.5. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що склад, обсяги та вартість робіт визначені Технічними і якісними характеристиками (Додаток № 1 до цього договору) та договірною ціною на виконання проектних, науково-проєктних, вишукувальних робіт (Додаток № 2 до цього договору).
Строк виконання робіт: підрядник відповідно до Календарного графіку виконання проектних, науково-проєктних, вишукувальних робіт (далі - Календарний графік) (Додаток № 3 до цього договору), зобов'язується виконати роботи впродовж 210 (двохсот десяти) календарних днів з дати укладання договору (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 4.13. договору у разі настання об'єктивних, документально підтверджених, обставин сторони мають право ініціювати продовження строку виконання робіт, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода.
Додатковою угодою № 2 від 14.08.2023 до договору, сторони погодили викласти п. 1.3. договору в наступній редакції: «Строк виконання робіт: підрядник відповідно до Календарного графіку виконання проектних, науково-проєктних, вишукувальних робіт (далі - Календарний графік) (Додаток № 3 до цього договору), зобов'язується виконати роботи впродовж 328 (трьохсот двадцять восьми) календарних днів з дати укладання договору».
Згідно із п. 2.1. договору ціна договору становить 7 370 000,00 грн (сім мільйонів триста сімдесят тисяч гривень 00 коп.), крім того ПДВ (20 %) - 1 474 000,00 грн (один мільйон чотириста сімдесят чотири тисячі гривень 00 коп.). Ціна договору з урахуванням ПДВ (20 %) становить 8 844 000,00 грн (вісім мільйонів вісімсот сорок чотири тисячі грн. 00 коп.).
Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що оплата за належним чином виконані підрядником роботи проводиться частинами протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з дати приймання кожного з етапів робіт, згідно із Календарним графіком, що підтверджується відповідним актом здачі-приймання виконаних проектних, науково-проєктних, вишукувальних робіт, шляхом перерахування грошових коштів на визначений у розділі 17 договору поточний рахунок підрядника.
За змістом пункту 5.1. договору підрядник, згідно з Календарним графіком (Додаток № 3 до цього договору), для проведення відомчої експертизи передає замовнику проектну документацію з дотриманням вимог до подання проектної документації на експертизи та їх проходження (Додаток № 2 до Додатку А до Додатку № 1 до договору).
За результатами кожного етапу виконаних робіт підрядник готує, підписує та надає замовнику акт здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт (п. 5.5. договору).
У відповідності до п. 5.6. договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання від підрядника підписаного акту здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт зобов'язаний надати підряднику підписаний зі своєї сторони вказаний акт здачі-приймання виконаних проектних, науково-проєктних, вишукувальних робіт (по відповідному етапу робіт) або у зазначений у цьому пункті договору строк надати мотивовану відмову від його підписання.
Згідно п. 8.3. договору у випадку прострочення виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення їх виконання, а прострочення виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів - підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості прострочених робіт.
Відповідно до п. 8.17. договору зобов'язання підрядника, встановлені цим договором, забезпечується оперативно-господарськими санкціями, що передбачені ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно:
8.17.1. Замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору підрядником, з сум, які підлягають виплаті підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов'язаний письмово повідомити підрядника.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом (одного) року з дати укладання, в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії (п. 12.1., п. 12.2. договору).
У Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 від 14.08.2023 до договору сторони Календарний графік виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт по об'єкту - протягом 328 календарних днів з дати укладання договору, загальною вартістю 8 844 000,00 грн.
18.10.2023 листом №БГ-161-643 позивач звернувся до відповідача, в якому просив продовжити строк дії договору на 120 календарних днів шляхом підписання додаткової угоди.
У відповідь на лист №БГ-161-643 від 18.10.2023, відповідач надіслав позивачу лист №ТОВВИХ-23-15138 від 25.10.2023, в якому запропонував оформити додаткову угоду до договору на умовах, запропонованих Товариством.
Позивач листом № БГ-161-652 від 26.10.2023 повідомив відповідача про обставини, що спричинили затримку у виконанні робіт за договором та просив продовжити строк виконання робіт на 114 календарних дні, продовжити строк дії договору до 12.02.2024.
31.10.2023 у відповідь листом №ТОВВИХ-23-15461 відповідач повідомив позивача про відсутність документально підтверджених обставин, що могли спричинити затримку у виконанні робіт, у зв'язку з чим відповідач не погодився на укладання додаткової угоди та у зв'язку з закінченням строку дії договору, повідомив про вжиття усіх необхідних заходів для забезпечення законних прав та інтересів Товариства, передбачених чинним законодавством та договором у відповідності до р.8 «Відповідальність сторін».
01.11.2023 за SWIFT-повідомленням вимоги №ТОВВИХ-23-15530 відповідач звернувся до АТ «БАНК АЛЬЯНС» про стягнення суми гарантії у розмірі 442 200,00 грн згідно банківської гарантії №4378-22 від 19.10.2022 за неналежне виконання позивачем зобов'язань по договору, яка 08.11.2023 перерахована на рахунок відповідача згідно платіжної інструкції від 08.11.2023 №88219.
На виконання умов договору відповідач виконав, а позивач прийняв роботи на загальну суму 8 232 537,41 грн, що підтверджується актом №19/23 від 22.12.2023 здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт на суму 702 744,00 грн по Етапу ІІ Календарного графіку до договору та актом №24/23 здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт на суму 7 529 793,41 грн по Етапу ІІІ Календарного графіку до договору.
27.12.2023 відповідачем на адресу позивача надіслано лист №ТОВВИХ-23-18757 про сплату штрафних санкцій у розмірі 113 141,78 грн у зв'язку із порушенням підрядником строків виконання робіт по Етапу ІІ Календарного графіку до договору.
05.01.2024 відповідачем надіслано позивачу повідомлення №ТОВВИХ-24-213 про застосування оперативно-господарських санкцій по договору у розмірі 113 141,78 грн із суми грошових коштів 702 744 грн. 00 коп., які підлягають сплаті на користь позивача за умовами договору на підставі акту здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 22.12.2023 №19/23.
09.01.2024 відповідачем на адресу позивача надіслано лист №ТОВВИХ-24-342 про сплату штрафних санкцій у розмірі 1 287 594,57 грн у зв'язку із порушенням підрядником строків виконання робіт по етапу ІІІ Календарного графіку до договору.
17.01.2024 відповідачем надіслано позивачу повідомлення №ТОВВИХ-24-803 про застосування оперативно-господарських санкцій по договору у розмірі 1 287 594,57 грн із суми грошових коштів 7 529 793 грн. 14 коп., які підлягають сплаті на користь позивача за умовами договору на підставі акту здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 01.01.2024 №24/23.
Вартість робіт виконаних позивачем згідно із зазначеними вище актами була сплачена відповідачем частково у загальному розмірі 6 831 801,06 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 223088 від 07.02.2024, № 225252 від 13.02.2024, № 227723 від 20.02.2024.
22.02.2024 листами № К-21-45 та № К-21-46 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №3, претензію №4 про сплату заборгованості за виконані роботи по акту №24/23 від 01.01.2024 за договором у розмірі 1 287 594,57 грн та за виконані роботи по акту №19/23 від 22.12.2023 за договором у розмірі 113 141,78 грн.
В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що несплата відповідачем залишкової частини вартості виконаних робіт у розмірі 1 400 736,35 грн пов'язана із застосуванням до позивача оперативно-господарських санкцій, передбаченої п. 8.17.1 договору, у вигляді утримання суми штрафних санкцій:
- у розмірі 113 141,78 грн із суми грошових коштів 702 744,00 грн, які підлягають сплаті на користь позивача за умовами договору на підставі акту здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 22.12.2023 №19/23;
- у розмірі 1 287 594,57 грн із суми грошових коштів 7 529 793,14 грн, які підлягають сплаті на користь позивача за умовами договору на підставі акту здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт від 01.01.2024 №24/23.
Позивач не погоджуючись з застосуванням до нього оперативно-господарських санкцій, звернувся до суду з позовом про скасування оперативно-господарської санкції ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» згідно з повідомленням №ТОВВИХ-24-803 від 17.01.2024 та скасування оперативно-господарської санкції ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» згідно з повідомленням №ТОВВИХ-24-213 від 05.01.2024.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК України і статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами неодноразово збільшувався строк виконання робіт. Зокрема, у Додатку № 1 до Додаткової угоди № 2 від 14.08.2023 до договору викладено Календарний графік виконання проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт по об'єкту в новій редакції - підрядник зобов'язаний виконати роботи протягом 328 календарних днів з дати укладання договору, загальною вартістю 8 844 000,00 грн. Тобто позивач повинен був виконати роботи у строк до 21 вересня 2023 року.
Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, підрядником виконано роботи з порушення вищенаведеного строку, що підтверджується актом №19/23 від 22.12.2023 здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт на суму 702 744,00 грн по Етапу ІІ Календарного графіку до договору та актом №24/23 від 01.01.2024 здачі-приймання виконаних проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт на суму 7 529 793,41 грн по Етапу ІІІ Календарного графіку до договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення їх виконання, а прострочення виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів - підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості прострочених робіт.
За змістом частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частинами 1, 2 статті 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частинами 1, 2 статті 235 ГК України визначено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Згідно з частинами 1, 2 статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
За змістом частини 1 статті 236 ГК України видами оперативно-господарських санкцій, які сторони можуть передбачати у господарських договорах, є: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
Частиною 2 статті 236 ГК передбачено, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у ч.1 цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Виходячи з аналізу положень статті 237 ГК України особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що, на відміну від штрафних, до яких вдаються виключно за рішенням суду, вони застосовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку, тобто без попередження заздалегідь. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб'єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов'язання - це, зокрема, є головною умовою застосування сторонами таких санкцій, про що має бути пряма вказівка в договорі. При цьому до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачено договором. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 905/2464/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 р. у справі № 910/17955/17.
Оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов'язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов'язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов'язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов'язання в майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.08.2018 р. у справі № 905/2464/17, від 04.11.2019 р. у справі № 905/975/18, від 20.10.2020 р. у справі № 905/267/19.
Водночас колегією суддів враховано, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати:
- можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору);
- можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
З моменту, коли сторони досягнули усіх істотних умов Договору, він вважається укладеним (частина перша статті 638 ЦК України) та є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Сторонами за взаємною згодою, що ґрунтується на принципі свободи договору, в п. 8.17. договору узгоджено умову щодо можливості застосування до підрядника оперативно-господарських санкцій. А саме: замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та/або неналежним виконанням договору підрядником, з сум, які підлягають виплаті підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та/або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та/або збитків, направленого на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов'язаний письмово повідомити підрядника (пп. 8.17.1. договору).
Отже, у названому пункті правочину сторони погодили, що замовник має право в односторонньому безумовному порядку (у тому числі після закінчення строку дії договору) застосовувати до виконавця оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явленнях виконавцю неустойки та розрахованих збитків із належних до сплати сум, у тому числі за виконані роботи, шляхом направлення виконавцю повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків.
Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з неналежним виконанням підрядником своїх зобов'язань 27.12.2023 відповідачем на адресу позивача надіслано лист №ТОВВИХ-23-18757 про сплату штрафних санкцій у розмірі 113 141,78 грн у зв'язку із порушенням підрядником строків виконання робіт по Етапу ІІ Календарного графіку до договору.
Також 09.01.2024 відповідачем на адресу позивача надіслано лист №ТОВВИХ-24-342 про сплату штрафних санкцій у розмірі 1 287 594,57 грн у зв'язку із порушенням підрядником строків виконання робіт по етапу ІІІ Календарного графіку до договору.
Оскільки позивач у визначені у вимозі строки і порядку не здійснив перерахування відповідачу нарахованих штрафних санкцій у загальному розмірі 1 400 736,35 грн, відповідачем застосовано оперативно-господарську санкцію, що за взаємною згодою сторін визначена в пп. 8.17.1. договору.
Отже, виходячи із аналізу змісту умов договору та представлених до матеріалів справи доказів у їх сукупності, Суд вважає, що у цих конкретних правовідносинах і порядок застосування, і зміст оперативно-господарської санкції, що визначено сторонами у договорі, розуміється як право замовника отримати суму нарахованих штрафних санкцій, право на які виникає після не належного виконання зобов'язання. Тобто за своїм змістом оперативно-господарська санкція, передбачена пп. 8.17.1. договору, нерозривно пов'язана із штрафними санкціями, передбаченими пунктом 8.3. цього ж договору, та має похідний характер.
У цьому зв'язку колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта про те, що сторонами не було узгоджено застосування оперативно-господарської санкції після спливу строку (терміну) дії договору, адже виходячи із змісту умов договору можливість її застосування як похідної від штрафних санкцій реалізується саме у зв'язку з невиконанням вимоги замовника про сплату неустойки. Тоді як неустойна не залежить від строку дії правочину та нараховується за фактом неналежного виконання зобов'язання.
Поряд з цим, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а Суд не має права їх змінювати та втручатися в правовідносини сторін. В цій справі заявлено вимогу про скасування застосованої відповідачем оперативно-господарської, питання недійсності зазначеної умови договору позивачем не порушувалось.
Доводи апеляційної скарги, зокрема, в частині невідповідності застосованої відповідачем оперативно-господарської санкції її меті не спростовують та не виключають узгодженого сторонами в пп. 8.17.1. договору порядку та умов її застосування, що як вже зазначалось вище були дотримані відповідачем.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору відповідач правомірно застосував до позивача оперативно-господарську санкцію, передбачену умовами договору, і за наслідками перерахування замовником грошових коштів в сумі, яка підлягає сплаті виконавцю після утримання неустойки, вказаних в повідомленні, вважаються виконаними у повному обсязі. Тож виснування суду про правомірність утримання відповідачем згідно п. 8.17.1. договору грошових коштів, що підлягали перерахуванню позивачу, на суму 1 400 736,35 грн, - є таким, що засновано на нормах закону та при вірному дослідженні матеріалів справи. Підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/3248/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 11.09.2024.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков