Справа № 127/3023/24
Провадження № 1-кп/127/74/24
12.09.2024 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у формі спеціального судового провадження у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22023020000000162 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радужне Тюменської області рф, громадянина України, проживаючого за адресою: рф АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
ОСОБА_7 , будучи громадянином України, скоїв кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі - рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є рф.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом рф від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, рф зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
З метою зміни меж території та державного кордону України під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та зс рф, 18 березня 2014 року в односторонньому порядку незаконно включено до складу рф території АР Крим та м. Севастополя, 7 квітня 2014 року на території України в межах Донецької області створено терористичну організацію «донецька народна республіка» (далі - «днр»), а 27 квітня 2014 року в межах Луганської області- терористичну організацію «луганська народна республіка» (далі - «лнр»), у складі яких утворені незаконні збройні формування.
Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та зс рф.
Так звані «донецька народна республіка» і «луганська народна республіка» є стійкими об'єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.
У подальшому, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України, що проживають на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, а також АР Крим, громадянами рф та світовою спільнотою, у лютому 2022 року керівниками терористичних організацій «днр/лнр» оголошено так звану мобілізацію на окупованій території Донецької області, а 21 лютого 2022 року рф визнано «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку» незалежними державами.
22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині 00 хвилин президент рф оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
У подальшому зс рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, вторглись на територію Україну шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно увійшли на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Аналогічні дії були вчинені підрозділами терористичних організацій так званих «днр/лнр», які увійшли у склад зс рф.
24 лютого 2022 року указом Президента Володимира Зеленського №64/2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, а Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ. Правовий режим воєнного стану продовжувався неодноразово Указами Президента України, які затверджувались відповідними Законами України та триває на даний час.
Не дивлячись на все вищевказане, у ході досудового розслідування установлено, що на території Донецької області функціонує інформаторська мережа, яка організована та створена для збору інформації розвідувального характеру з метою подальшого проведення розвідувально-підривної діяльності проти України.
Так, громадянин України ОСОБА_7 , проживаючи на даний час на території рф, діючи умисно, в інтересах іноземної держави, країни-агресора - російської федерації та її представників, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, не виконавши своїх обов'язків громадянина України, визначених ст. 17 та ст. 65 Конституції України щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, у невстановлений слідством час, але не пізніше 28.03.2022 р. увійшов до складу агентурно-інформаторської мережі на території Донецької області, завданням якої є збір інформації розвідувального характеру, з метою подальшої її передачі представникам країни-агресора для проведення розвідувально-підривної діяльності проти України.
Так, ОСОБА_7 , проживаючи на даний час на території рф, підтримуючи дружні та довірчі відносини із мешканцями Донецької області, залучив їх до збору та передачі інформації розвідувального характеру щодо переміщення, руху та точного розташування підрозділів Збройних сил України та інших підрозділів Сил оборони України, розміщених на даному напрямку фронту, з можливістю ідентифікувати їх на місцевості, які в подальшому передавав представникам спецслужб та збройних сил російської федерації для коригування та наведення артилерійського вогню, ракетних ударів та іншого вогневого ураження.
Для безпосереднього виконання свого злочинного задуму ОСОБА_7 та інші учасники агентурно-інформаторської мережі використовували додаток для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram», за допомогою якого передавали отриману розвідувальну інформацію.
До вказаної агентурно-інформаторської мережі окрім ОСОБА_7 також входили особи, досудове розслідування відносно якої здійснюється в іншому провадженні та особи, матеріали досудових розслідувань відносно яких скеровано до суду та інші невстановлені на даний час слідством особи.
Зокрема, ОСОБА_7 (Telegram id НОМЕР_7, зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_1 ) систематично отримував завдання від особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, який використовує аккаунт « ОСОБА_8 » (Telegram id НОМЕР_6, зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_2 ) щодо збирання та передачі інформації про переміщення, рух, точне розташування підрозділів Збройних сил України та інших підрозділів Сил оборони України, розміщених на даному напрямку фронту, з можливістю ідентифікувати їх на місцевості.
ОСОБА_7 на виконання вищевказаного завдання особи, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження залучив до збору розвідувальної інформації особи, матеріали досудових розслідувань відносно яких скеровано до суду, які проживали на підконтрольній прифронтовій території Донецької та Харківської областей та могли проводити розвідувальну діяльність.
В подальшому, ОСОБА_7 , у період часу з 28.03.2022 р. по 24.04.2023 р., одержану у мобільному додатку «Telegram» від особи, матеріали досудового розслідування відносно якої скеровано до суду аккаунт « ОСОБА_9 », зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_3 та особи, матеріали досудового розслідування відносно якого скеровано до суду аккаунт «ІНФОРМАЦІЯ_2» з ім'ям користувача ОСОБА_10 , зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_4 , розвідувальну інформацію передавав особі, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження
Зокрема, у період часу з 20.08.2022 р. по 21.08.2022 р. ОСОБА_7 , (Telegram id НОМЕР_7, зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_1 ) передав особі, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження розвідувальну інформацію отриману від особи, матеріали досудового розслідування відносно якого скеровано до суду (аккаунт « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з ім'ям користувача ОСОБА_10 ), у вигляді знімків екрану мобільного телефону додатку «карти Google» із точними координатами щодо переміщення, руху та розташування військовослужбовців і техніки Збройних Сил України на території Красноградського району Харківської області.
Крім того, у період часу з 21.10.2022 р. по 24.10.2022 р. ОСОБА_7 , (Telegram id НОМЕР_7, зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_1 ) передав особі, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження розвідувальну інформацію отриману від особи, матеріали досудового розслідування відносно якої скеровано до суду (аккаунт « ОСОБА_9 », зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_3 ), у вигляді знімків екрану мобільного телефону щодо розташування техніки Збройних Сил України в районі АДРЕСА_2 .
Разом з цим, 04.04.2022 р. о 17:50 год. під час спілкування особи, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження та ОСОБА_7 , останньому було відпрацьовано завдання щодо отримання та передачі відомостей про переміщенню Збройних Сил України в АДРЕСА_2 .
11.04.2022 р. о 08:38 год. під час спілкування ОСОБА_7 передав особі, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження інформацію, одержану від невстановлених слідством осіб, щодо напрямку переміщення техніки Збройних Сил України з АДРЕСА_2 .
Цього ж дня, о 20:58 год. особа, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження надіслав ОСОБА_7 голосове повідомлення, яким поставив завдання щодо встановлення наслідків артилерійських обстрілів та кількості ураженої техніки.
На виконання вказаного завдання, о 21:03 год. ОСОБА_7 повідомив про ураження цивільних осіб та критичної інфраструктури.
16.04.2022 р. о 11:31 год. під час спілкування ОСОБА_7 , надав особі, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження інформацію, одержану від невстановлених слідством осіб, щодо розташування техніки Збройних Сил України в АДРЕСА_2 .
17.04.2022 р. о 09:29 год. під час спілкування ОСОБА_7 , надав особі, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження інформацію, одержану від невстановлених слідством осіб, щодо місця бойового розрахунку Збройних Сил України в АДРЕСА_3 .
Крім того, 28.03.2023 р. особа, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження у мобільному додатку «Telegram», використовуючи аккаунт « ОСОБА_8 » (Telegram id НОМЕР_6) під час спілкування з ОСОБА_7 (Telegram id НОМЕР_7, зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_1 ), надавав останньому завдання щодо підтвердження у особи, матеріали досудового розслідування відносно якої скеровано до суду інформації стосовно наслідків вогневого ураження по позиціях підрозділів Збройних Сил України.
Вищевказану розвідувальну інформацію особа, матеріли відносно якої виділено в окреме провадження передавав учасникам незаконних збройних формувань, діяльність яких контролюється представниками рф, а саме невстановленій особі, яка використовує додаток для обміну миттєвими повідомленнями «Telegram» зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_5 під псевдонімом « ОСОБА_11 », ім'я користувача « ОСОБА_12 ».
В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:
- витяги з ЄРДР;
- постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 27.07.2023 року;
- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення;
- повідомлення про початок досудового розслідування;
- постанова про визначення групи слідчих;
- постанови про визначення групи прокурорів;
- постанова про визначення підслідності;
- постанова про доручення здійснення досудового розслідування;
- повідомлення про визначення групи прокурорів;
- доручення;
- рапорт;
- клопотання про продовження строку досудового розслідування;
- клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії;
- клопотання про дозвіл на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26.04.2023 року, в якому зафіксовано переписку ОСОБА_7 з ОСОБА_13 . Зокрема, у вказаній переписці йде мова про переміщення і місце розташування Сил оборони України;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27.04.2023 року, в якому зафіксовано переписку ОСОБА_13 та особою під псевдонімом « ОСОБА_8 ». Зокрема, у вказаній переписці йде мова про переміщення і місце розташування Сил оборони України;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07.06.2023 року;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 01.06.2023 року, в якому зафіксовано розмови між ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;
- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 25.05.2023 року, в якому зафіксовано розмови між ОСОБА_7 та іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження;
- повідомлення про підозру;
- клопотання про застосування запобіжного заходу;
- клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування;
- постанова про зупинення досудового розслідування;
- повістки про виклик;
- постанова про відновлення досудового розслідування;
- повідомлення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій;
- повідомлення про завершення досудового розслідування;
- протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування;
- ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16.05.2023 року;
- ухвали Вінницького апеляційного суду від 13.04.2023 року, 28.07.2023 року.
Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена досудовим розслідуванням та знайшла повне підтвердження в судовому засіданні з огляду на таке.
Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, судом прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого. У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_7 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред'явленого їй обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з'явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур'єр».
24.02.2022 року російська федерація здійснила збройне вторгнення на територію України, внаслідок якої гинуть як військові так і мирні жителі України, зруйновано безліч населених пунктів, об'єктів життєво важливої інфраструктури, промисловості, транспортних мереж тощо. Ці події глибоко ранять кожного українця, залишаючи сліди в свідомості і на серці назавжди. І саме в цей важкий для України час ОСОБА_7 , будучи громадянином України, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, умисно, добровільно, в інтересах іноземної держави, країни-агресора - російської федерації та її представників, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, увійшов до складу агентурно-інформаторської мережі на території Донецької області, завданням якої є збір інформації розвідувального характеру, з метою подальшої її передачі представникам країни-агресора для проведення розвідувально-підривної діяльності проти України. ОСОБА_7 , підтримуючи дружні та довірчі відносини із мешканцями Донецької області, залучив їх до збору та передачі інформації розвідувального характеру щодо переміщення, руху та точного розташування підрозділів Збройних сил України та інших підрозділів Сил оборони України, розміщених на даному напрямку фронту, з можливістю ідентифікувати їх на місцевості, які в подальшому передавав представникам спецслужб та збройних сил російської федерації для коригування та наведення артилерійського вогню, ракетних ударів та іншого вогневого ураження. Такі дії ним вчинені безумовно свідомо та з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України. такими своїми діями ОСОБА_7 вчинив державну зраду, в умовах воєнного стану. Ці обставини знайшли повне підтвердження в судовому засіданні належними та беззаперечними доказами, які були ретельно перевірені судом.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 , судом не встановлено.
За таких обставин, враховуючи що ОСОБА_7 скоїв умисний особливо тяжкий злочини проти основ національної безпеки України та суспільну небезпеку вчиненого злочину, суд вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України - залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку прокурору - негайно.
Копію вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_7 , вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Судді :