Справа № 127/8595/24
Провадження № 2/127/1055/24
(заочне)
03 вересня 2024 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служби у справах дітей Вінницької міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пивоварова Ю.С., звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служби у справах дітей Вінницької міської ради про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.
Позов обґрунтовано тим, що позивач з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.09.2013, який рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області було розірвано 18.01.2016 року, дане рішення набрало законної сили.
Під час перебування у шлюбі в позивачки з відповідачем народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина весь час проживає з матір'ю, відповідач з дитиною не спілкується та не бачиться. За весь час відповідач бачився з дитиною лише декілька разів.
Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами та станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною та не забезпечує дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню доньки загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу та не створює умов для отримання нею освіти тощо.
Відповідач покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, духовної, моральної або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання та утримання доньки вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки.
Життям малолітньої доньки відповідач взагалі не цікавиться, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не прагне зустрічей і спілкування із донькою, хоча не був позбавлений такої можливості.
Вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. З урахуванням цього позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 та стягнути аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до досягнення повноліття дитиною.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2024 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та витребувано у Служби у справах дітей Вінницької міської ради письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2024 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.
25.06.2024 року до суду від представника виконавчого комітету Вінницької міської ради надійшов висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , щодо дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання з розгляду справи не з'явився повторно, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника, просила суд прийняти рішення з урахуванням висновку органу опіки та піклування, позовні вимоги підтримує.
Також в ході судового розгляду було допитано свідка ОСОБА_4 , яка підтвердила той факт, що відповідач взагалі не цікавиться, не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не прагне зустрічей і спілкування із донькою, хоча не був позбавлений такої можливості.
Вислухавши пояснення позивача та ї представника, свідка, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.07.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції у Вінницькій області, батьками ОСОБА_3 записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 169.
Відповідно до рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.01.2016 року по справі №129/2972/15-ц, яке набрало законної сили 08.02.2016 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрованим 27.09.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №111, розірвано.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначається, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Оцінюючи доводи сторони позивача, в тому числі поведінку батька до і після подання позову про позбавлення його батьківських справ, судом встановлено таке.
Згідно довідки №б/н від 29.08.2023 року про склад сім'я, виданої головою ОСББ «Андора плюс», вбачається що до складу сім'ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 входять: ОСОБА_1 (власниця) та ОСОБА_3 (донька).
Як вбачається із довідки №407 від 27.12.2023 року КЗ «Вінницький ліцей №12» (КЗ «ВЛ №12»), ОСОБА_3 навчалася у даному навчальному закладі з 01.09.2020 року по 24.08.2024 року. Протягом навчання у школі, учениця регулярно відвідувала заняття, завжди була охайна та доглянута. Мати дівчинки, постійно цікавилася навчанням доньки, приділяла належну увагу її вихованню, відвідувала батьківські збори, цікавилася шкільним життям дитини. Батько дівчинки, навчанням дитини не цікавився, батьківські збори не відвідував, з класним керівником та учителями не спілкувався.
Згідно довідки №02-10/03 від 09.01.2024 року КЗ «Вінницько-хутірський ліцей Вінницького району Вінницької області», вбачається, що ОСОБА_3 навчається у даному навчальному закладі з 24.08.2023 року. У зв'язку із ДТП, яка трапилася 20.09.2023 року, дитина тривалий час знаходиться на лікуванні та реабілітації після отриманих важких травм. На даний час, дівчинка навчається на індивідуальній формі навчання шляхом педагогічного патронажу. Протягом навчання, Анстасія регулярно відвідувала заняття, завжди була охайна та доглянута. Мати дівчинки постійно цікавилася успіхами доньки, приділяла належну увагу її вихованню, цікавилася шкільним життям дитини. Батько дівчинки навчанням дитини не цікавиться, з класним керівником та вчителями не спілкувався.
Згідно виписки №12986 від 24.10.2023 року КЗ «Вінницька обласна дитяча клінічна Вінницької обласної ради», ОСОБА_3 , 20.09.2023 року проводилася черепно-лицьова хірургія, у зв'язку із отриманими тяжкими травмами, внаслідок ДТП. За весь час батько дівчинки не цікавився станом її здоров'я.
Як вбачається із відповіді на адвокатський запит №365/01-15 від 06.03.2024 року КНП «ЦПМСД №1 м. Вінниці», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задекларована у сімейного лікаря ОСОБА_7 . Мати - ОСОБА_1 супроводжує доньку ОСОБА_3 на амбулаторних прийомах у сімейного лікаря та при відвідуванні вдома. Матір'ю здійснюються консультації в телефонному режимі, з приводу медичної допомоги її доньці ОСОБА_3 . Батько дитини ОСОБА_2 , за медичною допомогою з приводу лікування його доньки ОСОБА_3 не звертався. Батько ОСОБА_2 не запитував консультації з приводу стану здоров'я його доньки ОСОБА_3 у сімейного лікаря.
З метою вирішення цього спору судом також отримано висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/142277 від 19.06.2024 року. Відповідно до цього висновку визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини (доньки) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки останній ухиляється від виконання батьківського обов'язку по його вихованню та утриманню. Аналізуючи зміст вказаного висновку встановлено, що ОСОБА_2 фактично повністю самоусунувся від виховання та утримання доньки, жодним чином не турбується про її здоров'я, фізичний, психічний та розумовий розвиток.
У ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У рішенні від 16.07.2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України» Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Суд, вирішуючи цей спір, на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Аналізуючи зміст висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Вінницької міської ради № 01/00/011/142277 від 19.06.2024 року, судом встановлено, що такий є обґрунтований, повністю відповідає інтересам малолітньої дитини, містить відомості щодо наявності виключних обставин, які підтверджені відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком своїм обов'язком і є законними підставами для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересу дитини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21, Верховний Суд дійшов висновку, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 203/3505/19).
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та враховуючи обґрунтованість висновку органу опіки та піклування, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з чим слід позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини (доньки) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дитини, то суд вважає, що такі вимоги також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, в силу вимог ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, в ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 27 Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХII), держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Керуючись вимогами ст. 182 СК України та п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне положення дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином судом встановлено, що саме батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дітей, а батько в свою чергу своїх обов'язків щодо утримання дитини не виконує.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд враховує матеріальне становище відповідача, який є працездатним та не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 14.03.2024 року. Саме такий розмір аліментів надасть можливість забезпечити інтереси дитини, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (за вимогу про позбавлення батьківських прав) та на користь держави за вимогу про стягнення аліментів 1 211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 280, 282, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 150, 164, 165, 182-184 СК України, суд,-
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з 14.03.2024 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасники судового розгляду:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Вінницької міської ради, адреса місця знаходження: вул. Соборна, 50, м. Вінниця.
Суддя: