Справа № 606/1759/24
12 вересня 2024 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Марціцкої І.Б.
з участю секретаря Пасько І.Б.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Теребовля у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Теребовлянської міської ради, про визнання права власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог позивач вказує, що житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, що складається із 2 членів: чоловік ОСОБА_3 , головою якого була ОСОБА_2 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належну йому частку житлового будинку, яку прийняла дружина ОСОБА_2 в порядку передбаченому передбаченому ст. 549 ЦУ УРСР. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповіла належний їй житловий будинок ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом на належний їй житловий будинок, яку прийняв ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, однак не може оформити спадкові права через те, що право власності на житловий будинок не зареєстровано. Посилаючись на наведене позивач, просить задовольнити позов.
Позивач в підготовче судове засідання до суду не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача Теребовлянської міської ради просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечує проти його задоволення позову, про що надав до канцелярії суду письмову заяву.
Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем
За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Суд, розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.
Згідно з погосподарської книги №19 за 1991-1995 роки Ласковецької сільської ради, особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, голова двору ОСОБА_2 , та член двору ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки виданої Теребовлянською міською радою від 12.08.2024 №16/11-08/330, згідно погосподарської книги №19 за 1991-1995 роки Ласковецької сільської ради, особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок по АДРЕСА_1 належав колгоспному двору, та станом на 15.04.1991 року у домогосподарстві були зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Як вбачається із довідки виданої Теребовлянською міською радою від 19.08.2024 №16/11-08/336, згідно погосподарської книги №19 за 1991-1995 роки Ласковецької сільської ради, особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав за адресою АДРЕСА_1 , мав наступний склад сім"ї: ОСОБА_2 .
Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше
У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до ст.ст. 120-121, ст. 123 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.
Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із членів колишнього колгоспного двору що по АДРЕСА_1 , які проживали в ньому належало на праві спільної сумісної власності по 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом на належну йому частку житлового будинку, яку прийняла ОСОБА_2 в порядку передбаченому ст. 549 ЦУ УРСР, що підтверджується довідкою виданою Теребовлянською міською радою від 19.08.2024 №16/11-08/336.
Як вбачається із заповіту, посвідченого секретарем Ласковецької сільської ради від 10.11.2009 року, ОСОБА_2 заповіла належний їй житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться у с. Ласківці Теребовлянського району Тернопільської області ОСОБА_1 , заповіт зареєстровано у реєстрі за №114.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 02.05.2019 року, актовий запис №170.
Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом на належний йому житловий будинок, яку прийняв ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.
Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Лазьо В.Р. №95/02-31 від 07.08.2024 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що право власності на житловий будинок не було зареєстроване.
Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного
Згідно з вимогами ч. 1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з нормами ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до вимог ч.1ст.1233ЦПК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Як вбачаєтьсяз вимог ч.1 ст.1235ЦПК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин
Відповідно довимог ч.1ст.1261 ЦПК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За вказаних вище обставин, суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають до задоволення у повному обсязі. А тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 3,4, 12,81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.392, 1233, 1268 Цивільного кодексу України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду .
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.Б. Марціцка