Справа № 951/520/24
Провадження №3/951/374/2024
12 вересня 2024 року селище Козова
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Чапаєв Р.В., розглянувши матеріали, що надійшли із СПД №1 (смт Козова) ВП №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , громадянство України, за ч.2 ст.184 КУпАП,
Сектором поліцейської діяльності №1 (смт Козова) ВП №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області направлено до суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 усунулася від виконання передбачених законом обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своїх дітей, а саме 25.06.2024 близько 13 год. 40 хв.допустила за місцем проживання своїх неповнолітніх дітей що по АДРЕСА_2 , безлад в житловій кімнаті, неприємний запах та непомитий посуд. Такі дії ОСОБА_1 органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Розгляд справи призначався на 17.08.2024 на 17 год. 10 хв., про що ОСОБА_1 повідомлялася згідно з врученим їй протоколом про адміністративне правопорушення, а надалі - на 23.08.2024 року на 10:00 год. та на 12.09.2024 на 11:30 год., про що ОСОБА_1 надсилалися судові повістки на адресу її проживання. У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про причини неявки не повідомила та клопотання про відкладення розгляду справи не подавала. Про час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Також на офіційному сайті суду в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду, до моменту розгляду справи були зазначені дата, час та місце її слухання. Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів. При вирішенні питання про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд також враховує положення ст. 268 КУпАП, згідно з якими адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП не відноситься до правопорушень, при розгляді справ щодо яких є обов'язковою присутність в судовому засіданні особи, котра притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.
За змістом диспозиції ч. 1 ст.184 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. У ч. 2 ст.184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров?я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає право дитини на житло. Відповідно до вимог цього Закону, держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
В постанові від 17.06.2021 у справі №466/9380/17 (провадження №61-2175св20) Верховний Суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП України, а саме ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, доводиться в сукупності наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №161776 від 25.06.2024;
- фототаблицями;
-свідоцтвами про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з якими матір'ю їх є ОСОБА_1 ;
- іншими матеріалами справи.
В протоколі серії ВАД №161776 від 25.06.2024 є дані про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП 18.04.2024, а також до матеріалів справи долучено відповідну постанову суду. Наведене підтверджує кваліфікуючу ознаку повторності вчинення адміністративного правопорушення та дає підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 саме за ч.2 ст.184 КУпАП.
Докази у справі зібрані з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності, належності та допустимості.
Суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
За змістом частини другої статті 33 Кодексу при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
З урахуванням особи правопорушника, її сімейного та матеріального становища, характеру протиправного діяння, характеристику органу місцевого самоврядування, вважаю за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 40-1 Кодексу, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.
Керуючись статтями 40-1, ч.2 ст. 184 , 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. в доход держави.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області.
Суддя Р.В. Чапаєв