Справа № 944/4040/24
Провадження №1-кп/944/1092/24
12.09.2024 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого 22.04.2024року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12024141350000322 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого,, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , затриманого в порядку ст.208 КПК України, 23.07.2024, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 15 квітня 2024 року близько 22 години, перебуваючи в палаті АДРЕСА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів з метою викрадення грошових коштів, заволодів банківською карткою «Райффазен Банк» № НОМЕР_1 , яка знаходилась всередині особистої сумки потерпілого ОСОБА_5 , та відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», пп.1.4, 1.27, 1.31 ст. 1, п.15.2 ст. 15 Закону України «Про банки та банківську діяльність», є офіційним документом.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив викрадення офіційного документа, з корисливих мотивів, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України.
Крім цього, ОСОБА_4 17 квітня 2024 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що в державі Україна введено та діє правовий режим воєнного стану, який Указом Президента України від 13.02.2024 №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-ІХ, продовжено з 05 год. 30 хв. 14.02.2024 строком на 90 діб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою особистого незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, використовуючи викрадену банківську картку, видану АТ «Райффайзен Банк» НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 , без його відома та дозволу, таємно викрав грошові кошти, які належать ОСОБА_5 , та здійснив три транзакції з банкомату, за адресою: АДРЕСА_4 , зокрема: 17.04.2024 о 09:38 год. на суму 8 000 гривень, о 13:29 год. на суму 8 000 гривень, о 18:21 год. на суму 7 700 гривень, в подальшому розпорядившись викраденими грошовими коштами на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_5 , матеріальної шкоди на загальну суму 23 700 гривень.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України, визнав за обставин викладених в обвинувальному акті, покликаючись на обставини викладені у обвинувальному акті, щиро розкаявся, та пояснив що дійсно 15 квітня 2024 року близько 22 години, перебуваючи в палаті АДРЕСА_3 , він переконався, що за його діями ніхто не спостерігає, та з метою викрадення грошових коштів, заволодів банківською карткою «Райффазен Банк» яка знаходилась всередині сумки потерпілого ОСОБА_5 17 квітня 2024 року, протягом дня у зв'язку з важким матеріальним становищем, без відома та дозволу потерпілого, здійснив три транзакції з банкомату, за адресою: АДРЕСА_4 , на загальну суму 23 700 гривень. Всі кошти 23.07.2024 ним були повернуті потерпілому. Потерпілий жодних притензій до нього не має. Просить суворо не карати, та обрати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Потерпілий в судове засідання не з'явився скерував на адресу суду клопотання про слухання справи у його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, при призначенні покарання покладаються на розгляд суду.
Як встановлено у судовому засіданні, покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини провадження і судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З врахуванням наведеного, суд допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, та у викраденні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів, доведена повністю, а його дії за ч.4 ст.185 і ч.1 ст.357 КК України кваліфіковано вірно.
Суд, відповідно до вимог ст.ст.23,95 КПК України, в судовому засіданні досліджує докази та обгрунтовує свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо приймає під час судового розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено право на справедливий судовий розгляд. Загальні вимоги справедливості, що містяться у ст.6 застосовуються у провадженнях щодо всіх кримінальних справ.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я,життя і здоров'я інших людей від злочинних посягань (ст. 27 Основного Закону).
Суд дотримався вимог ст.ст.50і65КК України, якими передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені уст.65КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів та враховує обставини кримінальних правопорушень, його наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочинів, та повне відшкодування шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.67 КК України, відсутні.
Згідно зст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Визначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, враховує особу обвинуваченого, вид, міру покарання, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України, які відповідно до вимог ст.12 КК України класифікуються як тяжкий злочин та кримінальний проступок, пов'якшуючі обставини, відсутність обтяжуючих обставин, думку потерпілого, та приходить до висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання у межах санкцій відповідних частин статтей інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачих ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням вимог ч.1 ст.70 КК України призначивши покарання за кожен злочин окремо, та визначивши остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.
Однак, враховуючи особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, пом'якшуючі обставини, слід прийти до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд, вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 вимоги ст.75 КК Украни, звільнивши останнього від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі із встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків передбачених ст.76 КК України.
На думку суду, саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушен, та відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, що відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 23.07.2024 року по 12.09.2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов не заявлявся.
Арешт на майно обвинуваченого не накладався.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 370, 373, 374, 376, 615 КПК України -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч.1 ст.357 КК України та призначити покарання, у виді 01 (одного) року обмеження волі.
- ч.4ст.185 КК України та призначити покарання, у виді 05 (п'яти) років позбавлення волі;
На підставі вимог ч.1ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до вимог передбачених ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі, із встановленням іспитового строку 01 (один) рік.
Покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки передбачені ст.76 КК України, а саме, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Застосований запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.
Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 23.07.2024 року по 12.09.2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази у справі, а саме, CD-диск на якому містяться відеофайли від 06.07.2023 з камер відеоспостереження в приміщенні магазину ТОВ «АТБ -маркет», що за адресою: с.Кожичі вул.Т.Шевченка,20 Яворівського району Львівської області - залишети при матеріалах кримінального провадження№12023141350000850 від 02 серпня 2023року.
Банківську картку "Райффайзен Банк" № НОМЕР_1 , яка передана на зберігання ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили - залишити у його власності.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СУДДЯ: ОСОБА_1