Справа № 459/2302/24 Провадження № 3/459/696/2024
10 вересня 2024 року суддя Червоноградського міського суду Львівської області Мельникович М. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Червоноградського РВП ГУ НП України у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого вантажником у ТзОВ «Агро-інвест», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП
22.08.2024 о 17:00 год за адресою: АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 вчинив сварку з дружиною, в ході якої ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, поводив себе агресивно, дебоширив у квартирі, чим вчинив психологічне насильство в присутності неповнолітнього сина, чим міг завдати шкоди психологічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання не з'являвся, хоча повідомлявся про дату, місце і час розгляду справи належним чином, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях наголошує на тому, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відтак, з метою усунення зловживань процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, уникнення затягування розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене вважаю, що відповідно до ст. 268 КУпАП можливо розглядати справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративно караним визнається діяння, а саме вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП адміністративно караними визнаються ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 227368 від 22.08.2024, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- протоколом прийняття зави про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.08.2024, відповідно до якого було прийнято усну заяву від ОСОБА_2 ;
- письмовими поясненнями, відібраними у ОСОБА_2 22.08.2024, яка вказала, що ОСОБА_1 являється її чоловіком. Вона разом із ним та дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Повідомила, що її чоловік, перебуваючи у нетверезому стані, ображав її нецензурними словами, погрожував фізичним насильством. Під час вказаної події чоловік вибив на балконі скло ногою та порізав ногу, у зв'язку з чим із тілесними ушкодженнями його забрала швидка медична допомога. Вказані дії були вчинені у присутності їхнього неповнолітнього сина;
- формами оцінки ризиків вчинення домашнього насильства відносно постраждалої особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 22.08.2024, де працівником поліції визначено рівень небезпеки - низький;
- заборонним терміновим приписом стосовно кривдника від 22.08.2024 строком на 5 днів з 22.08.2024 по 27.08.2024.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що підтверджується постановою від 16.11.2023.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП доведеною повністю.
Відтак вважаю, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу, що буде згідно із ст. 23 КУпАП достатньою та необхідною мірою відповідальності.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, особою, на яку накладено стягнення, сплачується судовий збір.
Керуючись ст. ст. 40-1, 173-2, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше 15 днів з дня вручення йому цієї постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у вказаний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в поряду, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: М. В. Мельникович