Справа №465/5082/24
Провадження2-о/465/254/24
про відмову у відкритті провадження
11.09.24 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факт, що має юридичне значення,-
установив:
Заявник звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 . В обґрунтування заяви зазначає, що заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10.12.2019 року у справі №465/3407/18 шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Станом на момент звернення із заявою ОСОБА_2 прозиває поза межами території України, а син ОСОБА_3 залишився проживати з ним. Зазначає, що встановлення факту самостійного виховання дитини, необхідне йому для отримання відстрочки від призову під час мобілізації.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений устатті 315 ЦПК Українита не є вичерпним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18)).
Заявник вказує, що встановлення факту самостійного виховання дитини, необхідне йому для отримання відстрочки від призову під час мобілізації, проте, жодних доказів того, що будь-яка заінтересована особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, до вказаної заяви заявником суду не надано.
Суд зазначає, що з вимоги, з якою заявник звернувся до суду, вбачається спір про право, оскільки факт самостійного виховання дитини одним із батьків, відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини може бути встановлений рішенням суду у цивільній справі при вирішенні у порядку позовного провадження спору щодо позбавлення особи батьківських прав або інше.
При цьому, питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Разом з тим, сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України). Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.
Згідно ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. При цьому, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, щодо визначення місця проживання дитини (опіки над дитиною), ухилення від виконання (невиконання) батьківських обов'язків - такий спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Факт самостійного виховання дитини одним із батьків, відсутності участі іншого з батьків у вихованні дитини може бути встановлений у рішенні суду при вирішенні спору щодо позбавлення особи батьківських прав також у порядку позовного провадження.
В той же час, право на отримання відстрочки не є особистим немайновим правом особи, оскільки згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», повноваженнями у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації наділені Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади.
Отже, виходячи з встановлених у цій справі обставин, мети подання заяви про встановлення факту самостійного виховання дитини та вимог закону, заявлені ОСОБА_1 вимоги не є пов'язаними із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження на підставі статей 293,315 ЦПК України, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факт, що має юридичне значення.
Суддя вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що він має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, про які він вказав у заяві, шляхом подання позовної заяви у порядку позовного провадження на загальних підставах. Позовна заява має відповідати вимогам статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 293 - 294, 315, 316, 318, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
постановив:
Відмовити у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факт, що має юридичне значення.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати заявнику разом з заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ванівський Ю.М.