Справа № 455/1870/24
Провадження № 1-кп/455/224/2024
Іменем України
11 вересня 2024 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141320000401 від 06.08.2024 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ, Миколаївської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, непрацюючого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , в червні 2024 року (точний час не встановлено), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи злочинні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються державною установою, з метою перетину державного кордону, виступив пособником у вчиненні підробки «Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного», а саме перебуваючи в АДРЕСА_1 , надав невстановленій досудовим розслідуванням особі, персональні дані про себе та власне фотозображення, які були використані для підробки у невстановленому місці та невстановлений час «Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного» № 427/24 від 17 липня 2024 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку в якому було використано реквізити « ІНФОРМАЦІЯ_3 », код НОМЕР_1 , а фактично останній військово-лікарську комісію не проходив та не визнавався непридатним до військової служби, отримав вищезазначені документи 20 липня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , у відділенні НОВА ПОШТА №1.
Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, тобто пособництво у підробленні посвідчення та іншого офіційного документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає права з метою його використання.
Крім того, в подальшому, 05 серпня 2024 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного» № 427/24 від 17 липня 2024 видане ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та в якому було використано реквізити « ІНФОРМАЦІЯ_3 », код НОМЕР_1 на його ім'я є підробленим та містить завідомо недостовірні відомості щодо визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, перебуваючи на пункті пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення «Смільниця-Кросценко», що розташований в с. Терло Самбірського району Львівської області використав вищевказаний, завідомо підроблений документ шляхом його пред'явлення та надання інспектору державної прикордонної служби.
Такими своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.4 ст.358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що розуміє і не оспорює формулювання та характер пред'явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України, всі докази, зібрані на досудовому розслідуванні, вважає достовірними і дослідження їх в судовому засіданні недоцільним.
Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 показав, що в червні 2024 року, маючи намір виїхати за межі України, надав невідомій йому особі, яку знайшов в месенджері «Телеграм», персональні дані про себе та фотозоображення, які невідома йому особа використала для виготовлення «Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного» і отримав вказані документи у відділенні « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у м. Вознесенськ. Після чого він 05.08.2024 знаходячись в пункті пропуску через державний кордон «Смільниця-Кросценко» пред'явив прикордоннику вищевказані фальсифіковані документи. У вчиненому щиро розкаюється.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинених кримінальних проступках визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд за згодою учасників судового розгляду обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів, та визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального проступку у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
За таких обставин, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних кримінальних проступків доведеною поза розумним сумнівом та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 358 КК України як пособництво у підробленні посвідчення та іншого офіційного документа, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає права з метою його використання, та за ч.4 ст.358 КК України як використання завідомо підробленого документу.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами , покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України, є кримінальними проступками.
Також судом враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема те, що він раніше не судимий, враховується його сімейний та матеріальний стан, зокрема, те, що він має постійне місце проживання, також враховується його стан здоров'я, зокрема те, що обвинувачений у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліку не перебуває.
Що стосується питання осудності обвинуваченого ОСОБА_4 , то суд враховує те, що поведінка обвинуваченого в судовому засіданні була адекватною, свої показання він надавав послідовно та змістовно, а тому на стійке переконання суду обвинувачений є осудною особою.
Крім того, суд враховує обставину, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання.
Також, при призначені покарання суд враховує позицію прокурора, який в судовому засіданні просив призначити покарання для обвинуваченого у виді штрафу.
Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1,4 ст.358 КК України, що на думку суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , з урахуванням його особи та обставин кримінальних правопорушень, слід визначити за сукупністю кримінальних правопорушень, за правилами ч.1 ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.69 КК України, суд не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.349, 368-371, 373-376 КПК України суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.5 ст.27, ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень;
- за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.
Речові докази, а саме: «Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного», № 427/24 від 17 липня 2024 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 виданого на ім'я ОСОБА_4 , яка зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12024141320000401 - залишити при матеріалах кримінального провадження №12024141320000401.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старосамбірський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1