Справа № 459/3000/23
06 вересня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Веремчук О. А. ,
за участю секретаря Баран О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,,
05 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 27 вересня 2023 року справу №459/3000/23 передано на розгляд Сокальському районному суду Львівської області.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 03 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 грудня 2021 року близько 17год. 21 хв. в присілку Зарудні с. Сілець Червоноградського району Львівської області водій автомобіля марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 здійснив ДТП з водієм автомобіля марки «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок даної ДТП транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень.
Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року за результатами розгляду справи про притягнення водія автомобіля марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_3 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу №206735392 у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт».
11 грудня 2021 року на адресу ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» ОСОБА_1 подано заяву про виплату страхового відшкодування.
Не одержавши страхового відшкодування у визначений 90-денний строк, позивачем здійснювались спроби здійснення телефонних дзвінків на адресу ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» з метою одержання інформації та надання консультацій, а також в подальшому направлено адвокатський запит щодо надання інформації по страховій справі.
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 уклав Договір №1004_А/23 на проведення транспортно-товарознавчої експертизи із ОСОБА_3 , що є Екпертом на підставі Свідоцтва Міністерства Юстиції №1399 від 18 грудня 2009 року.
Відповідно до Висновку експерта за результатами експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №627/23 від 04 травня 2023 року розмір матеріальної шкоди, пов'язаної із необхідністю здійснення відновлювального ремонту, становить 123 606,86 грн.
На підставі зазначеного Висновку позивач просив стягнути з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 49 915,00 грн.
Іншу частину відшкодування у розмірі 73 691,86 грн позивач просив стягнути з винуватця дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 .
Позивач та його представник в судові засідання не з'явилися, подали заяви про слухання справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять позов задоволити
Відповідач ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце їх проведення були повідомлені належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань відповідачі до суду не подавали, про поважність причини своєї неявки суду не повідомили. Відзив на позовну заяву до суду не скеровували. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, просить прийняти законне рішення.
Суд, ознайомившись із позовною заявою, дослідивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду.
При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1, 3 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право особи на відшкодування заподіяної шкоди за рахунок особи з вини якої її завдано є безумовним й може бути обмежено лише у випадках прямо передбачених законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2014 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, вказав на те, що суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
При цьому, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-IV).
За змістом Закону №1961-IV (ст.ст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду).
Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди (п. 35.3 ст. 35 Закону).
Статтею 34 Закону передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Всупереч вимог Закону, страховиком не вчинено жодних дій щодо розслідування страхового випадку, огляду пошкодженого транспортного засобу та відшкодування завданої шкоди, в тому числі не направлено експерта чи представника до пошкодженого транспортного засобу потерпілого.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Розмір матеріальної шкоди, пов'язаної із необхідністю здійснення відновлювального ремонту, відповідно до Висновку експерта за результатами експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку №627/23 від 04 травня 2023 року становить 123 606,86 грн.
Визначена Експертом вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та норм Закону №1961-IV становить 49 915,00 грн, що підлягає стягненню із страховика - ПрАТ «СК «Український страховий стандарт».
Згідно ст. 36 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування та зробила висновок, що: «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) вказано, що «у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), і відступати від неї не вбачається підстав».
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі 6-192цс16, від якого не відступав Верховний Суд, право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права), тобто з моменту 90-го дня з дати надсилання заяви про виплату страхового відшкодування.
Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняте обґрунтоване рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування (ст. 36 Закону).
Відповідно до норм п. 51.10 ст. 51 Закону ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» втратило статус асоційованого члена МТСБУ на підставі рішення Національного банку України, та відповідно до п. 52.1 ст. 52 Закону припинив членство в МТСБУ.
Згідно з інформацією, опублікованої сайтом «Опендатабот» ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» перебуває у стані припинення.
Згідно з пунктом 51.9 статті 51 Закону встановлений обов'язок МТСБУ з повернення залишку коштів гарантійного внеску, що сплачений колишнім членом МТСБУ, а саме: «Гарантійні внески, сплачені страховиком до централізованих страхових резервних фондів МТСБУ, з урахуванням інвестиційного доходу, отриманого від розміщення таких внесків, та з вирахуванням коштів, сплачених МІСБУ, підлягають поверненню страховику за умови, що стосовно нього не здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства.
Строк такого повернення з фонду захисту потерпілих становить три роки з дня припинення асоційованого членства страховика в МТСБУ, з фонду страхових гарантій - п'ять років з дня припинення його повного членства в МТСБУ, але не раніше наступного дня після виконання своїх зобов'язань за договорами міжнародного страхування та перестрахування або передачі зобов'язань іншому страховику - повному члену МТСБУ.
У разі якщо стосовно страховика здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства, а також у разі його ліквідації зазначені кошти не полягають поверненню».
Нормами пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону, встановлено, що єдиною визначеною Законом підставою для розгляду МТСБУ питання щодо відшкодування шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за зобов'язаннями страховика - учасника МТСБУ є недостатність коштів та майна відповідного страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.
Отже, МТСБУ здійснює страхове відшкодування за страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, на умовах, визначених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, а саме: у разі недостатності у такого страховика коштів та майна. При цьому, відповідна недостатність коштів та майна має бути підтвердженою 1 неоспорюваною у встановленому законодавством порядку.Кінець форми
Відтак, позивачем вчинено усі можливі дії, які вказують на добросовісність поведінки останнього, проте жодного відшкодування за шкоду, завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу позивачу збоку страховика чи інших осіб не відбулось.
При цьому, якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля, чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП.
З урахуванням пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.
При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).
У цих висновках, Суд відповідно до частини четвертої статті263 ЦПК України звертається до правової позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/2589/17, від 20.04.2018 у справі № 910/7200/17 та від 06.07.2018 у справі 924/675/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у справі № 756/2632/17 від 22.04.2020, правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19)
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно, стягненню з винуватця ДТП - ОСОБА_2 підлягає різниця між невиплаченим страховим відшкодуванням та фактичним розміром відновлювального ремонту, встановленого Висновком експерта №627/23, що становить суму 73 691, 86 грн.
Окрім цього, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1 236,06 грн, сума якого підлягає стягненню з відповідачів.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, стягненню підлягає також сума судового збору в дохід держави, виходячи із сум збитків, задоволених судом .
Відтак, суд вважає, що із відповідача ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» підлягає стягненню 49 915,00 грн страхового відшкодування, 2 350,00 грн - вартість проведеної експертизи, 618,03 грн - сплачений судовий збір.
Із відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 73 691, 86 грн - сума заподіяної шкоди, 618,03 грн - сплачений судовий збір.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 263, 264 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (код ЄДРПОУ 22229921, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування в розмірі 49 915 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (код ЄДРПОУ 22229921, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати понесені на проведення експертного товарознавчого дослідження в розмірі 2 350 (дві тисячі триста п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (код ЄДРПОУ 22229921, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21) та з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомо, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) гривень 03 копійки (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (стандарт IBAN): UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомо, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) майнову шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 73 691 (сімдесят три тисячі шістсот дев'яносто одну) гривню 86 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомо, адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 618 (шістсот вісімнадцять) гривень 03 копійки (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (стандарт IBAN): UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Зобов'язати позивача подати до суду докази щодо розміру понесених нею судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 06.09. 2024 року.
Головуючий: О. А. Веремчук