Справа № 578/897/24
провадження № 3/578/543/24
12 вересня 2024 року селище Краснопілля
Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Зеря Ю.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП Головного управління національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , працюючої двірником в Краснопільській ЦРЛ, за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
установила:
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №036535 від 03.09.2024, складеного ДОП СП ВП №2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області старшим лейтенантом поліції Олександром Шинкаренком вбачається, що 02.09.2024 о 15:00 год гр. ОСОБА_1 перебуваючи в с-щі Краснопілля по пров. Лікарняному вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого співмешканця гр. ОСОБА_2 , а саме виражалася нецензурною лайкою на його адресу, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Гр. ОСОБА_1 у судові засідання, які відбулись у даній справі, не прибула, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
З огляду на приписи статті 268 КУпАП, якою не передбачена обов'язкова присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, за умови її належного повідомлення про розгляд справи, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутність гр. ОСОБА_1 на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суддя дійшла наступних висновків.
За змістом частини першої статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду, гр. ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, у вигляді накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з пунктом 14 вказаної статті психологічним насильством є форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вимоги до протоколу про адміністративне порушення викладені у статті 256 КУпАП, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі у її структурних (відокремлених) підрозділах матеріалів, зокрема й протоколів про адміністративні правопорушення, встановлений Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015року № 1376.
В силу положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження факту вчинення гр. ОСОБА_1 домашнього насильства до суду подані протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 036535 від 03.09.2024; рапорт старшого інспектора-чергового ВП №2 (с.Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області від 03.09.2024; рапорт старшого лейтенанта поліції О.Шинкаренка від 03.09.2024; пояснення гр. ОСОБА_2 та пояснення гр. ОСОБА_1 .
Так відповідно до письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 03.09.2024 між ним та співмешканкою на підґрунті побутових відносин виникла словесна сварка у підвищеному тоні, в ході якої ОСОБА_1 висловлювалася на його адресу нецензурною лайкою, розірвала йому футболку.
Водночас слід зазначити, що ні дані протоколу про адміністративне правопорушення, ні інші матеріали, додані до нього, не підтверджують факт заподіяння потерпілому матеріальної шкоди, більш того у протоколі зазначено, що правопорушенням матеріальної шкоди не заподіяно.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 02.09.2024 між нею та співмешканцем виникла словесна суперечка, в ході якої вони розмовляли на підвищених тонах та лунала нецензурна лайка. Більш того з пояснень останньої вбачається, що саме ОСОБА_2 ображає співмешканку, погрожує фізичною розправою, саме ОСОБА_1 боїться повертатись додому через поведінку ОСОБА_2 .
Однак матеріали справи не свідчать про те, що поліцейським у ході встановлення обставин події була надана належна оцінка поясненням учасників сімейного конфлікту та встановлені дійсні обставини справи.
Слід зазначити, що домашнє насильство - це один з різновидів насильства, яке
характеризується тим, що коїться близькими один до одного людьми (родичами або
членами сім'ї), які мають тісні стосунки (кровні, емоційні, шлюбні, інтимні, господарські)
та які пов'язані між собою. Виділяють 4 види домашнього насильства: фізичне,
психологічне, економічне, сексуальне. Існують певні характерні особливості домашнього
насильства: повторюваність та систематичність, наявність влади та контролю з боку
кривдника; насильницькі дії між близькими людьми; висока ймовірність посилення
насильства.
Разом з тим від домашнього насильства слід відрізняти такі категорії як конфлікт та сварка. Так конфліктом є зіткнення протилежних інтересів і поглядів,напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей.
Сваркою ж є гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами; стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.
Враховуючи обставини події, що мала місце 02.09.2024 о 15:00 год суддя вважає недоведеним факт вчинення саме домашнього насильства гр. ОСОБА_1 по відношенню до потерпілого ОСОБА_2 , оскільки подані матеріали дають підстави вважати, що мала місце побутова конфліктна ситуація.
При ухваленні судового рішення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка згідно статті 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року застосовується як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням наведеного при вирішенні даної справи суддя виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За загальним правилом склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризує діяння як адміністративне правопорушення (проступок).
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази, вбачається, що у діях гр. ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Стаття 247 КУпАП передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 Кодексу).
Відтак суддя доходить висновку на підставі пункту першого статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням положень статті 283 КУпАП у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 245, 247, 251, 252, 268, 277, 280, 283-285, 287-291, 294 КУпАП, суддя
постановила:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області (стаття 294 КУпАП).
Суддя Ю.О. Зеря