Справа № 484/3761/24
Провадження № 2/484/1289/24
(заочне)
12 вересня 2024 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Маржиної Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, ціна позову 186 432 грн 77 к.-
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 20.11.2023 в сумі 4 350 доларів США та 7 264 грн, а також трьох процентів річних від простроченої суми боргу.
Позов мотивований тим, що 20.11.2023 ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 350 доларів США та 7 264 грн, які зобов'язався повернути до 01.12.2023, про що надав ОСОБА_1 розписку. Однак, після закінчення зазначеного строку відповідач позичені грошові кошти не повернув та ухиляється від їх повернення до теперішнього часу. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача 4 350 доларів США боргу за розпискою від 20.11.2023 та 3 % річних від зазначеної простроченої суми в розмірі 75,80 доларів США, а також 7 264 грн боргу за розпискою від 20.11.2023 та 3 % річних від зазначеної простроченої суми в розмірі 126 грн 57 к.
Ухвалою суду від 09.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз'яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі; відповідачці копію позовної заяви з додатками.
Ухвалою суду від 06.08.2024 відкладено розгляд справи на 12.09.2024 у зв'язку з відсутністю відомостей про вручення відповідачу повідомлення про дату, час та місце судового розгляду.
Сторонами не подано будь-яких інших заяв, клопотань тощо.
Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином.
Відповідачу було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами та запропоновано подати відзив і докази, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані. Відповідач був повідомлений про місце, день та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на сайті судової влади. Крім того, повідомлення про розгляд справи відповідачу надсилалися шляхом направлення смс-повідомлення на номер його мобільного телефону. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
Ухвалою суду від 12.09.2024 постановлено проводити заочний розгляд справи
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 20.11.2023 ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 350 доларів США та 7 264 грн з кінцевим терміном їх повернення до 01.12.2023, що підтверджується розпискою про отримання позики, яка наявна в матеріалах справи (а.с.9).
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Позивач відповідно до умов вищезазначеної розписки виконав усі взяті на себе зобов'язання, тобто надав відповідачу грошові кошти у борг у сумі 4 350 доларів США та 7 264 грн до 01.12.2023.
Однак, відповідач по закінченню зазначеного строку позичені грошові кошти не повернув.
На неодноразові звернення до відповідача по справі про виконання зобов'язання та повернення боргу, позивач отримував відповідь про необхідність почекати, що підтверджується скріншотами телефонної переписки (обмін смс-повідомленнями) сторін (а.с.14-17).
Станом на 01.07.2024 відповідач зобов'язання за договором позики від 20.11.2023 не виконав та продовжує ухилятися від їх виконання до теперішнього часу, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що передбачено приписами ст. 599 ЦК України.
Положеннями ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, слід виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 серпня 2020 року у справі № 199/4994/18, провадження № 61-8395св19.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Представлена позивачем розписка про отримання відповідачем позики містить дані щодо особи позичальника та позикодавця, часу отримання позики, розміру отриманої позики, дати повернення позики, тому є письмовим документом, що підтверджує факт укладення договору позики, його умови, посвідчує факт отримання відповідачем позики саме у позивача.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву, а отже він не оспорював дійсність такої розписки та отримання грошей в сумі 4 350 доларів США та 7 264 грн у зазначений в розписці час. Своїх зобов'язань за договором позики від 20.11.2023 він не виконав.
Враховуючи те, що частина суми позики, визначена розпискою, зазначена у доларах США, то і стягнення заборгованості має відбуватися у іноземній валюті.
Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц, а саме: «Як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК У країни, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч.ч.1,2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд визнає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором позики від 20.11.2023 в сумі 4 350 доларів США та 7 264 грн.
Щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми боргу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 373/2054/16-ц дійшла висновку, що під час розрахунку 3% річних має застосовуватися прострочена сума, визначена в договорі, а не її еквівалент у національній валюті. Одночасно, іноземна валюта, визначена у договорі, не підлягає індексації, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.
Позивачем виконано розрахунок суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за розпискою від 20.11.2023 за період з 02.12.2023 до 01.07.2024 (212 днів).
Відповідно до наданого розрахунку заборгованість за позикою складається з: основної суми боргу за розпискою від 20.11.2023 в розмірі 4 350 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01.07.2024 - 40,4542 грн становить - 175 975 грн 77 к., та 3 % річних від зазначеної простроченої суми в розмірі 75,80 доларів США (4 350 доларів США х 3% : 365 днів х 212 днів), що за курсом НБУ станом на 01.07.2024 - 40,4542 грн становить 3 066 грн 43 к.; основної суми боргу за розпискою від 20.11.2023 в розмірі 7 264 грн та 3 % річних від зазначеної простроченої суми в розмірі 126 грн 57 к. ( 7 264 грн х 3% : 365 днів х 212 днів).
Судом перевірено правильність розрахунку суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних.
Тож, відповідно до ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 % річних від простроченої суми боргу 4 350 доларів в США, що становить 75,80 доларів США, та 3 % річних від простроченої суми боргу 7 264 грн, що становить 126 грн 57 к.
Про стягнення з відповідача інфляційних витрат позивачем не заявлено.
Оскільки позов задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 897 грн 89 к.
Керуючись ст.ст. 2,5,10-13,77-81,89,141,258,259,263-265,279,280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 20.11.2023 в розмірі 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) доларів США та 3% річних від простроченої зазначеної суми боргу в розмірі 75 (сімдесят п'ять) доларів США 80 центів, а також 7 264 (сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн та 3% річних від простроченої зазначеної суми боргу в розмірі 126 (сто двадцять шість) грн 57 к.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 897 (одна тисяча вісімсот дев'яносто сім) грн 89 к.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення виготовлено 12 вересня 2024 року.