Справа № 487/7845/23
Провадження № 1-кс/487/3710/24
09.09.2024 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023153030000406 від 19.10.2023 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 356 КК України про зміну місця зберігання арештованого майна
24.06.2024 року до Заводського районного суду міста Миколаєва звернувся ОСОБА_3 про зміну місця зберігання арештованого майна, у якому просив змінити місце зберігання речового доказу та визначити місце зберігання речового доказу автомобілю «Маzdа» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що 13 грудня 2023 року слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва розглянуто клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва у кримінальному провадженні №12023153030000406 від 19.10.2023 року за ч. 4 ст. 356 КК України та накладено арешт на автомобіль «Маzdа» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 , визначено місце зберігання автомобіля на території спеціально обладнаного майданчика за адресою: АДРЕСА_1 . На теперішній час на підставі висновку експерта від 26.10.2023 ознак підробки у свідоцтві про реєстрацію вказаного транспортного засобу не виявлено. Вважає на теперішній час відпала потреба у зберіганні автомобіля на території спеціально обладнаного майданчика. Вказаний автомобіль знаходиться просто неба та псується. Вважає, що у випадку зберігання вказаного транспортного засобу за адресою власника не призведе до втрати або будь-якого пошкодження майна та настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
До судового засідання ОСОБА_3 не з'явився.
Прокурор до судового засідання не з'явилась, надала до суду заяву, у якій просила клопотання розглядати без її участі у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні. Рішення просила прийняти на розсуд суду.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 13.12.2023 року (справа 487/7845/23, провадження № 1-кс/487/4383/23) за клопотанням прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12023153030000406 від 19.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 356 КК України про накладення арешту на майно, накладено арешт на майно третьої особи, вилучене в рамках розслідування кримінального провадження №12023153030000406 в ході проведення огляду від 19.10.2023, а саме: автомобіль марки «Маzdа» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; ключі від автомобіля марки «Маzdа» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 , визначено місце зберігання автомобіля на території спеціально обладнаного майданчика за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою для накладення арешту на майно стало те, що19.10.2023 до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшов рапорт співробітників УПП в Миколаївські області, про те, що 19.10.2023 року підчас несення служби за адресою: АДРЕСА_2 було зупинено автомобіль марки Маzdа моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке має ознаки підробки. Крім того, під час перевірки за базами даних, встановлено, що реєстраційний номер належить іншому транспортному засобу.
Даний факт зареєстровано до ЖЕО Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за № 14964 від 19.10.2023 та в подальшому внесено до ЄРДР за №12023153030000406 від 19.10.2023 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до рапорту інспектора УПП в Миколаївській області встановлено, що 19.10.2023 року під час патрулювання у складу екіпажу «Корвет 151» за адресою: АДРЕСА_3 було зупинено автомобіль марки «Mazda» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення правил дорожнього руху, який надав свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , під час перевірки якого по наявним базам НАІС та ІПНП було встановлено, що реєстраційний номер НОМЕР_1 належить іншому транспортному засобу, а саме мотоциклу НОМЕР_3 . Крім того, встановлено, що свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 має ознаки підробки та інформація в щодо вказаного свідоцтва в наявних базах відсутня.
В ході проведення огляду місця події від 19.10.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено автомобіль марки «Mazda» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 яке поміщено до сейф- пакету WAR1119750, ключі від автомобіля марки «Mazda» моделі 626, д.н.з. НОМЕР_1 які поміщено до паперового конверту №1.
Після проведення огляду автомобіль марки «Mazda» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 було поміщено на територію спеціально обладнаного майданчика за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.
Згідно вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснення. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадку та в порядку, встановлених законом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Відтак зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі і щодо позбавлення або обмеження права власності.
Зважаючи на доводи, викладені у клопотанні, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що в застосуванні такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на автомобіль потреба відсутня.
А тому, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом, і завданням кримінального провадження, зважаючи на обставини справи, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника автомобілю, як добросовісного власника майна.
Керуючись ст.ст. 98, 170, 174, 309 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_3 - задовольнити.
Передати на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , арештоване майно, а саме: автомобіль марки «Маzdа» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключі від автомобіля марки «Маzdа» моделі 626 д.н.з. НОМЕР_1 , заборонивши відчужувати вказане майно, а також змінювати будь-які характеристики та ідентифікуючі ознаки цього майна до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні чи ухвалення відповідного судового рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1