Справа № 134/1632/24
1-кп/134/96/2024
про призначення судового розгляду
10 вересня 2024 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду селища Крижопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 12024020190000229 від 14 липня 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
На розгляді Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити справу до судового розгляду на підставі обвинувального акта та подав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті, обрано до 11.09.2024 року включно, а до спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України та які на даний час не зменшилися та продовжують існувати. Так обвинувачений ОСОБА_4 являється жителем іншої області, тому може переховуватися від суду; обвинувачений може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор заявив в клопотанні і інші обставини, які дають підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема це вік та відсутність постійного місця роботи.
Обвинувачений та захисник обвинуваченого не проти призначення справи до судового розгляду, щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили його не задовольняти. Зокрема захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 наголосив, що підстав для задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою не має, зокрема відповідно до частини 6 статті 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу прокурор не пізніше як за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу подає клопотання про його продовження, однак дане клопотання датоване 10.09.2024 року, однак має бути подано до суду не пізніше 07.09.2024 року, тому прокурором пропущені дані терміни; разом з тим посилання прокурора на те, що обвинувачений є жителем іншої області не є ознакою того, що він не буде з'являтися до суду; разом з тим обвинувачений позбавлений можливості впливати на свідків, оскільки вони поміщенні та перебувають в іншому приміщені. Тому вважає, у клопотанні прокурора слід відмовити, а змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Так, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
Також суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
Разом з тим посилання сторони захисту на порушення вимог частини 6 статті 199 КПК України при вирішення питання про продовження запобіжного заходу, суд не вбачає доведеними, так як згідно частини 6 статті 199 КПК України - у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті. Дане не відноситься до кримінального провадження, яке розглядається, оскільки запобіжний захід, до проведення даного підготовчого судового засідання, а саме 10.09.2024 року не закінчився, а закінчується уже після підготовчого судового засідання, тобто 11.09.2024 року. Данна частина вказаної статті передбачає звернення прокурора із клопотанням до слідчого судді, якщо підготовче судове засідання призначено після закінчення строку запобіжного заходу, який встановлений на досудовому слідстві ухвалою слідчого судді.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Відносно ризику незаконно впливати на свідків, суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 15.07.2024 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.09.2024 року з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жодного доказу про зникнення цих ризиків суду не надано, судовий розгляд ще не розпочато, тому на даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, який є тяжким злочином. Даний злочин вчинив умисно, під час дії на території України воєнного стану, який пов'язаний із недоторканістю державних кордонів, забезпеченням призову та мобілізації, за який передбаченого покарання до 9 років позбавлення волі. ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні умисного тяжкого злочину, за який в разі доведення його винуватості, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Таким чином, суд переконаний, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить його належної процесуальної поведінки.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 , на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Так, підстав для закриття кримінального провадження наразі не вбачається. Угод про примирення чи про визнання винуватості сторонами не представлено. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства; при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено; дане кримінальне провадження підсудне Крижопільському районному суду Вінницької області та підлягає розгляду у відкритому судовому засіданні.
Враховуючи вимоги ст. 27 КПК України, судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання необхідно викликати сторони судового провадження та свідків.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд вважає, що слід призначити судовий розгляд кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 314, 331, 372 КПК України, суд -
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, призначити до судового розгляду одноособово у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крижопільського районного суду Вінницької області на 13 годину 00 хвилин 19 вересня 2024 року.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на 60 діб до 08 листопада 2024 року включно з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Роз'яснити учасникам судового провадження їх право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, робити з них необхідні виписки та копії.
В частині призначення справи до судового розгляду, ухвала набирає законної сили з моменту її винесення, є обов'язковою для виконання і оскарженню не підлягає, в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя