465/6077/24
3/465/2844/24
Іменем України
11.09.2024 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м.Львова Кушнір Б.Б., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 24.07.2024 о 17:45 год. по вул. Володимира Великого, буд. 59В у м. Львові, здійснила вигул собаки середнього росту, невстановленої породи (метис), не забезпечила наявність намордника у собаки, чим порушили п.3.1.7 ухвали Львівської міської ради №6225 від 23.01.2020, внаслідок чого собака напала на гр. ОСОБА_2 , вкусила його та завдала йому матеріальної шкоди, чим скоїла правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП.
Правопорушниця ОСОБА_1 в суд повторно не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи відповідно до положень ст.268 КУпАП.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення а також враховуючи строки розгляду даної категорії справ, тому вважаю, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши представлені адміністративні матеріали, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.154 КУпАП, дії останньої правильно кваліфіковано за даною статтею.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.245 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В силу змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до положень статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомісті.
У ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, повинно бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також повинно бути з'ясовано інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно ч. 3 ст. 154 КУпАП, утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Отже, об'єктивна сторона за ч. 3 ст.154 КУпАП полягає, зокрема, у вигулюванні собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак), що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1164 затверджено Перелік небезпечних порід собак, до яких відносяться: Аіді (вівчарка атласька), Айну (собака айнський, хоккайдо), Акбаш, Акіта-іну, Акіта американський (собака великий японський), Бандог американський, Бергамаско (вівчарка бергамська), Брохольмер датський, Був'є арденський, Був'є фланерський, Бульдог алапаський чистокровний (отто), Бульдог американський, Бульдог мальорський (ка-де-бо, перо де пресо мальоркін), Бульмастиф, Бультер'єр англійський, Бультер'єр англійський стафордширський, Бурбуль південноафриканський, Вівчар картський (вівчарка картська), Вівчарка голландська, Вівчарка грецька, Вівчарка ештрельська (португальська горна), Вівчарка кавказька (вовкодав кавказький), Вівчарка середньоазіатська (алабай, вовкодав середньоазіатський), Вівчарка східноєвропейська, Вівчарка французька (Босерон), Вовкодав ірландський, Гампр, Доберман, Дог аргентинський (аргентинський мастиф), Дог канарський, Кангал, Кане-корсо, Као де кастро лаборейро, Као де сера де астрела (португальський пастуший собака), Марема (вівчарка маремо-абруцька), Мастиф англійський, Мастиф бельгійський, Мастиф піренейський, Мастиф тибетський, Московська сторожова, Перо де преса канаріо (собака канарський), Піт-бультер'єр американський, Рафейру дуалінтежу (собака португальський сторожовий), Ріджбек родезійський, Ріджбек тайський, Ротвейлер, Собака вовчий італійський, Собака вовчий саарлоський (вольфхаунд), Собака вовчий чеський, Тер'єр американський стафордширський, Тоза-іну (собака японський бійцівський), Метиси всіх зазначених порід.
Правила утримання і поводження з домашніми тваринами у м. Львові, які затверджені ухвалою Львівської міської ради №6225 від 23.01.2020, відтворюють вказані положення та у п. 3.1.7 містять норму про те, що власник домашнього собаки зобов'язаний забезпечувати наявність намордника під час вигулу потенційно небезпечного чи небезпечного собаки у громадських місцях.
Таким чином, ОСОБА_1 була зобов'язана забезпечити наявність намордника під час вигулу собаки у громадських місцях.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП доведена:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №319999 від 24.07.2024;
- рапортом працівника поліції від 24.07.2024;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 від 24.07.2024;
- відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів поліцейських.
Оцінюючи вищевказані докази, суд приходить до переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.
Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини, суду не надано.
Крім цього, обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, яке носить суспільно небезпечний характер, дані про особу правопорушника, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке свідчить про підвищену небезпеку подібних правопорушень та осіб, що їх вчиняють, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь її вини, вважаю, що стягнення слід визначити необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети, зокрема її виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень, з конфіскацією тварини - собаки середнього росту, невстановленої породи (метис).
Разом з тим, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 605,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 23, 33, 40-1, 268, 283, 284 КУпАП, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сім сімсот) гривень, з конфіскацією тварини - собаки середнього росту, невстановленої породи (метис).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 605,60 гривень.
Роз'яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушницею не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення її постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушниці, роботи або за місцезнаходженням її майна в порядку, встановленому законом.
У разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушниці підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
На постанову про адміністративне правопорушення може бути подано скаргу протягомдесяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через районний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Кушнір Б.Б.