Справа № 0827/5955/24
Пр. № 2/336/2492/2024
10 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Щасливої О.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу,
14 червня 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу.
В заяві зазначила, що перебувала у зареєстрованому 5 серпня 1978 року шлюбі з ОСОБА_2 , смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26 жовтня 2010 року подружжя розірвало шлюб, проте продовжувало проживати разом, вести спільне господарство, виконувати обов'язки подружжя, тобто проживати однією сім'єю до смерті чоловіка. Розірвання шлюбу, яке було здійснено навмисно в інтересах штучного погіршення житлових умов чоловіка з метою отримання ним окремої квартири, жодним чином не відбилось на взаємовідносинах подружжя та укладі їх спільного проживання. Саме тому подружжя по мірі реалізації планів, які зумовили штучне розірвання шлюбу, протягом певного часу не реєстрували шлюб повторно. Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 11 грудня 2023 року позивачка звернулася до відділу обслуговування громадян № 7 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про перехід на пенсію в разі втрати годувальника, але її звернення увінчалось рішенням про відмову у перерахунку пенсії через відсутність доказів проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 . Так як сім'ю, яка утворюється на підставах, не заборонених законом, складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки, просить встановити факт її спільного проживання разом із ОСОБА_2 з листопада 2010 року до смерті останнього, яка мала місце 31 березня 2023 року, однією сім'єю як чоловіка та жінки без укладення шлюбу. Встановлення цього факту необхідне позивачці для реалізації права на перехід до іншого виду пенсії, зокрема, пенсії по втраті годувальника, проте відповідач відмовив їй в цьому, тому вона звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 09.05.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами окремого провадження.
На підставі ухвали судді від 14.06.2024 року справу передано до канцелярії суду для здійснення розподілу за категорією справ цивільного судочинства за індексом «2. Цивільні справи позовного провадження, позовні заяви».
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В. від 18.06.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
3 липня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача, з якого випливає таке.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнає повністю, зауваживши на тому, що встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю підпорядковане меті переходу позивачки на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка у відповідності до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначається непрацездатним членам сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Як зазначено в статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім'ї вважаються особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку (1 ); діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років (2).
Згідно із частиною 3 статті 36 Закону до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
З наведених нормативних джерел, зауважує представник відповідача, випливає, що до непрацездатних членів сім'ї відносяться один з подружжя, батьки, а також діти померлого годувальника, і цей перелік є вичерпним.
Позивачка не довела того, що після розлучення, яке мало місце 26 жовтня 2010 року, між ними існували відносини, притаманні сім'ї, тому позов задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 2 вересня 2024 року позивачка підтримала вимоги позову, пояснивши, що розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 не ґрунтувалось на вільному волевиявленні подружжя, а було одним з ланок в ланцюгу заходів щодо покращення житлових умов, проте вони жодного дня не розлучались, продовжуючи жити однією сім'єю, тобто емоційний розрив між ними ніколи не відбувався. Подружжя мало намір знову зареєструвати шлюб 5 серпня 2024 року, оскільки перше їх одруження співпало з цією датою, проте чоловік раптово помер, не доживши до запланованої дати. Її чоловік отримував гідну пенсію розміром близько 8300 грн. Просить про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 з листопада 2010 року по день смерті останнього, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це потрібно їй для призначення пенсії в більшому, ніж вона отримує, розмірі, а встановити це у позасудовому порядку не сталося можливим.
Представник позивачки просить про ухвалення рішення на користь його довірительки.
В судове засідання 10 вересня 2024 року позивачка та її представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду не з'явились, надавши письмове звернення, яке містить прохання про задоволення позову та вирішення справи без їх участі.
З аналогічною за змістом в частині прохання про судовий розгляд без участі представника надав представник відповідача. Вказана заява містить заперечення проти позову.
Означені обставини в силу ст. ст. 211, 223 ЦПК України зумовили розгляд справи у відсутність учасників справи.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних міркувань.
Судом встановлено, що позивачка перебувала у зареєстрованому 5 серпня 1978 року шлюбі з ОСОБА_2 , смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26 жовтня 2010 року подружжя розірвало шлюб (а. с. 9-10).
У відповідності до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Як випливає із змісту ст. 36 Закону, яка внормовує умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника , пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті, зокрема, пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами, за змістом частини 2 вказаної статті, сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
В силу ч. 3 ст. 36 Закону до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Позивачка має статус особи з інвалідністю другої групи, тобто є непрацездатною в розумінні частини 2 ст. 36 Закону.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Наведені положення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування свідчать про те, що позивач, будучи непрацездатною як особа з інвалідністю, що одержує пенсію, та перебуваючи на утриманні ОСОБА_2 як така, що отримувала від померлого годувальника допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, мала б право здійснити перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якби мала статус дружини померлого.
Згідно із ст. 3 СК України, яка містить поняття сім'ї, сім'я є первинним та основним осередком суспільства, сім'ю становлять особи, що проживають разом, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровної спорідненості, всиновлення, а також на інших підставах, що не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття шлюбу як різновиду інституту сім'ї містить стаття 21 СК України, відповідно до якої шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований і державному органі реєстрації актів цивільного стану.
За змістом визначень в сімейному законодавстві дружина - це одружена жінка, тобто жінка, що перебуває у шлюбі.
Разом з тим позивачка та ОСОБА_2 , що зареєстрували шлюб 5 серпня 1978 року, припинили його шляхом розірвання 26 жовтня 2010 року.
Згідно зі ст. 315 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З встановленням зазначеного факту у позивачки, яка перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію, може виникнути право на перехід на інший вид пенсії, зокрема, пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У зв'язку з викладеним для вирішення вимог про набуття означеного права необхідно доведення факту спільного проживання фізичних осіб саме як членів сім'ї.
За змістом ст. 2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові і майнові відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновлювачами і усиновленими, між матір'ю і батьком дитини з його виховання, розвитку і утриманню; між бабкой, дідом, прабабкой, прадідом і онуками, правнуками, рідними братами і сестрами, мачухой, вітчимом і падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними в ньому.
Виходячи із змісту наведених положень закону, сім'я - це історично визначена організована соціальна спільність, що ґрунтується на шлюбі та кровній спорідненості, а також на інших підставах, що не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, характерними рисами якої є сумісне життя членів сім'ї, взаємна моральна та матеріальна підтримка, сумісне виховання членами сім'ї один одного і в першу чергу покоління, що підростає.
Можливість встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу передбачена п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Семантика прислівника «постійно» свідчить про те, що для кваліфікації певної комунікації як сім'ї необхідна констатація того, що наведені ознаки сім'ї супроводжують таку комунікацію ввесь час, не припиняючись і не перериваючись, тобто ця комунікація є безперервною та безупинною.
Однією з засад цивільного судочинства у відповідності до ст. ст. 2, 12 СК України є змагальність, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Аналізуючи надані позивачкою докази в їх сукупності, суд може констатувати доведеність факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу та до смерті ОСОБА_2 , що мала місце 31 березня 2923 року, оскільки досліджені судом фактичні дані вказують на їхнє спільне проживання саме сім'єю, на наявність у цьому спілкуванні згаданих ознак сім'ї.
На вказані обставини одностайно вказують допитані судом свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які зазначають, що ОСОБА_1 та її померлий чоловік з моменту реєстрації шлюбу, що мав місце в 1978 році, не розлучались фізично, протягом вказаного часу проживали під одним дахом, вели спільне господарство, проживали сім'єю, разом виховували дітей; жодних сумнівів в тому, що вони є родиною, у свідків ніколи не виникало.
Зокрема, свідок ОСОБА_3 показала, що є сусідкою подружжя. Кожного ранку вона, направляючись на роботу, бачилась з ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він з дружиною товаришували з подружжям ОСОБА_6 , часто гостили в них, сумнівів в тому, що жінка та чоловік проживають разом однією сім'єю, у нього та його дружини не виникало ніколи.
Свідок ОСОБА_4 показав, що є рідним братом померлого ОСОБА_2 , називав позивачку вдовою брата.
На користь означеного висновку суд приймає довідку про фактичне місце проживання, з якої випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали в квартирі АДРЕСА_1 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали як чоловік та жінка однією сім'єю до 31 березня 2023 року, коли сталася смерть ОСОБА_2 (а. с. 16).
Про постійне безперервне проживання позивачки разом з ОСОБА_2 свідчать надані нею фото з зображенням подружжя в різні періоди часу в товаристві інших осіб, зокрема, родичів, як в житлі позивачки і ОСОБА_2 , так і в інших місцях (а. с. 17-18).
Перелічені докази дають підстави для задоволення заяви.
Від встановлення факту залежить набуття позивачкою права на перехід до іншого виду пенсії, означений факт доведений нею під час здійснення судового розгляду на засадах змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, тому суд знаходить всі підстави для застосування обраного нею способу захисту права.
Керуючись ст. ст. 2, 3 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 77-81, 263-265, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю без укладення шлюбу з ОСОБА_2 , смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2010 року по день смерті ОСОБА_2 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення. Має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Повне рішення суду складено 12 вересня 2024 року.
Суддя О.В. Щаслива