Справа № 337/3338/24
Номер провадження 2/337/1547/2024
10 вересня 2024 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.
за участю секретаря - Трегуб Т.В.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13.06.2024 року представник позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 15.05.2019 у розмірі 49779,9 грн., судового збору - 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу визначений строк на подання відзиву на позовну заяву.
Відзив на позов у відповідності до ст. 178 п.8 ЦПК України не надано, зустрічний позов не подано, клопотань про витребування доказів не заявлено, письмових доказів не надано.
Представник позивача в позові вказав про розгляд справи за його відсутністю, що також надав додаткову заяву.
У відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України, суд провів судове засідання у відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що гроші від банку отримала фізична особа на ім'я ОСОБА_2 , на підставі паспорту, який не відповідає нормам Положення про паспорт, оскільки найменування документа «паспорт» повинно бути написано з великої літери, а правочини, які проводяться на «підложному» паспорті є недійними. Проте, він не проти повернути гроші, але після того, як Банк виконає свої зобов'язання перед ним, згідно другої частини договору, за якою він банку виставив оферту та представник Банку ОСОБА_3 її окцептував. Зміст оферти зводився до того, що одна хвилина його часу, коштує для Банку 1 біткоїн. Він має аудіозапис, який підтверджує, що 7 хвилин представник Банку з ним проговорив, а ще існує перший запис, який у нього відсутній, але наявний у банку. Тобто борг Банку перед ним складає 10 біткоїнів, натомість Банком було введено в суд оману та скриті ці обставини щодо зміни умов договору за його волевиявленням та його другої частини. Отже, як тільки Банк йому поверне борг у розмірі 10 біткоїнів, що тотожне 20 000 000 грн., він без питань поверне Банку 50 000 гривень та оплатить послуги суду за фізичну особу ОСОБА_4 .
У судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання про обов'язкову участь у судовому засіданні представника позивача а саме ОСОБА_5 , що акцептував його оферту, у задоволенні якого судом було відмовлено.
Вислухавши доводи відповідача, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Судом встановлено, що 15.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 15.05.2019 року, згідно з умовами якого було отримано кредит у розмірі 40 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Відповідно до Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, клієнт погодився з тим що ця анкета - заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договору), укладання якого підтвердив і зобов'язався виконувати його умови.
Відповідно до Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 погодився, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, засвідчив своїм підписом, що вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Умови і правила обслуговування в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, далі - Умови, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. До Договору про надання банківських послуг банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, а також Витяг з Тарифів за карткою «Monobank», згідно якого прізвище, ім'я та по-батькові споживача, його підпис та дата підпису накладені у вигляді електронного цифрового підпису.
З витягу з Тарифів за карткою «Monobank» вбачається, що відповідач був ознайомлений з інформацією про основні умови кредитування, зокрема, кредитним лімітом, зі сплатою пільгової відсоткової ставки - 0,00001% річних.
У п. 3 в Анкеті-Заяві відповідач беззастережно підтверджує, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірник мобільному додатку, вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Ч. 6 анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 15.05.2019 р. ОСОБА_1 просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкритті або будуть відкритті йому в Банку. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Відповідачем ОСОБА_1 факт укладення кредитного договору та умов кредитування оспорені не були, його доводи зводилися до наявності заборгованості позивача перед ним згідно прийнятої оферти, яку він зробив Банку щодо оплати витраченого ним часу на спілкування з Банком, натомість такі доводи виходять за межі предмету заявлених вимог та могли були б розглянуті за зустрічними вимогами, натомість відповідач зустрічний позов не заявив.
Згідно з наданим банком розрахунком, який не був оспорений відповідачем, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 21.03.2024 року становить 49779,9 грн. та складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 49779,9 грн. заборгованості за пенею 0 грн., заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн. Крім того, з цього розрахунку вбачається часткове погашення кредитних коштів за період з 11.12.2021 року по 21.03.2024 року у загальному розмірі 25100грн.
Ст.526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
На підставі ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на підставі кредитного договору позивач надав відповідачу кредит, однак ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору не виконав в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту, тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відповідно до приведеного позивачем розрахунку, яка станом на 21.03.2024 року становить 49779,9 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 610,611,612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050,1054,1056-1 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України,суд,-
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (юридична адреса: м.Київ, вул.Автозаводська 54/19, Код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.05.2019 року, яка станом на 21.03.2024 року становить - 49779,9 грн., судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн., а всього 52 807,9 грн.
Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлений 12.09.2024
Суддя: Л.Г. Салтан