11 вересня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 702/1036/23
Провадження № 22-ц/821/1179/24
категорія: 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В..
суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря: Мунтян К.С.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року (ухваленого під головуванням судді Нейло І.М в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Короткий зміст позовних вимог
19 грудня 2023 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Монастирищенського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 22.02.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір № 584981702.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» 28.11.2018 було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого було відступлено право вимоги за вказаним кредитним договором.
Додатковою угодою від 21.12.2020 за № 26 договір факторингу № 28/1118-01 викладений у новій редакції. Згідно реєстру боржників № 139 від 22.06.2021, до договору факторингу № 28/1118-01, до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ "ФК "ЄАПБ") укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "Таліон плюс" права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39802,68 грн., з яких: 10249 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29553,68 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, зазначає позивач, 01.05.2021 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» кредитний договір № 3131523257/676494, який підписаний електронним підписом позичальника.
Всупереч умовам зазначеного кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором № 3131523257/676494 в розмірі 16000 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 12000 грн. - заборгованість за відсотками.
16.02.2022 року між ТОВ "Кредитна установа «Європейська кредитна група" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу № 16022022.
У відповідності до умов договору факторингу "ФК "ЄАПБ" прийняла права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Проте, в порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання не виконав, а тому позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом, в якому просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 584981702 в сумі 39802,68 грн., заборгованість за кредитним договором № 3131523257/676494 в розмірі 16000 грн. та судові витрати
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року позовні вимоги - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 3131523257/676494 від 01.05.2021 року в сумі 7000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 336 грн. 57 коп.
В частині вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 584981702 від 22.02.2021 - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що ТОВ "ФК "ЄАПБ" має право вимоги до ОСОБА_1 на підставі укладеного договору факторингуз ТОВ "Кредитна установа «Європейська кредитна група", а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу за договором позики в розмірі 4000 грн. є обгрунтованими.
Вважав, що скільки ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» надало відповідачу позику строком на 30 днів, тому стягненню підлягають відсотки в розмірі 3000 грн. (4000х(2,5/100)х30), де 2,5 - процентна ставка за день; 30 кількість днів, на які видано позику.
Проте, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу від 20.10.2022 до відповідача за кредитним договором № 584981702, який укладений з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» не мав права на відступлення права вимоги, яким він не володів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій через засоби поштового зв'язку 10 червня 2024 року апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків Верховного Суду, просило скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що позивачем були надані належні докази, які містять інформацію щодо предмету доказування та підтверджують перехід права вимоги за кредитним договором №584981702 від 22.02.2021 та, відповідно законність заявлених позовних вимог.
Крім того вказує, що відповідачем не спростована жодна з заявлених до стягнення заборгованостей, а відтак дійсність переданої вимоги за договором факторингу презюмується.
Також вказує, що оскільки п.4.3. кредитного договору від 01.05.2021 року сторони погодили право кредитора нараховувати відсотки протягом 90 днів, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов'язання у розмірі 2,5 % на добу, то нарахована заборгованість у розмірі 12000 грн. відповідає погодженим умовам за кредитом, чого безпідставно не врахував суд першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Фактичні обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 584981702, предметом якого є надання кредитного ліміту на суму 10250 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, в обмін на зобов'язання клієнта повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених цим договором.
28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, який додатковою угодою від 31.12.2020 був викладений у новій редакції. За твердженням позивача ТОВ "Таліон плюс", відповідно до вказаного договору факторингу, отримало право вимоги за кредитним договором № 584981702. /а.с.18-20/.
20.10.2022 року між ТОВ "Таліон плюс" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №20102022, за яким ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" отримало право вимоги за кредитним договором № 584981702.
Згідно реєстру прав вимоги № 139 від 22.06.2021, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" підписали передачу права вимоги за кредитним договором № 584981702 укладеним з ОСОБА_1 .
01.05.2021 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Європейська кредитна група» кредитний договір № 3131523257/676494, який підписаний електронним підписом позичальника. Відповідно до укладеного договору, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» позику у сумі 4000 грн. на строк 30 днів, зі сплатою відсотків за кожен день у розмірі 2,5%. Кінцевий термін повернення позики - 30.05.2021 (а.с. 29).
16.02.2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 16022022 у відповідності до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 33-35).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу та розрахунку заборгованості ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 16000 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 37).
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Звертаючись з позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилалось на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договорами № 584981702 від 22.02.2021 року та № 3131523257/676494 від 01.05.2021 року утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути як правонаступник кредиторів у спірних правовідносинах.
На підтвердження заявлених вимог позивачем було долучено копію Кредитного договору № 584981702 від 22.02.2021 року з додатками, копію Паспорту споживчого продукту «Смарт» до договору № 584981702 від 22.02.2021 року, копію Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, копію витягу з реєстру прав вимоги №139 від 22.06.2021 року додоговору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, копію Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, Витяг з Реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 584981702 від 22.02.2021 року за період з 21.10.2022 по 30.11.2023.
Крім того, надано копію договору про надання фінансового кредиту №3131523257/676494 від 01.05.2021 року, копію договору факторингу №16022022 від 16 лютого 2022 року, копію акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №16022022 від 16 лютого 2022 року, копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №16022022 від 16 лютого 2022 року, розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №3131523257/676494 від 01.05.2023 року за період з 16.02.2022 по 30.11.2023.
Отже, надані позивачем докази підтверджують укладення кредитного договору № №584981702 від 22.02.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , та кредитного договору №3131523257/676494 від 01.05.2021 року між ТОВ КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 .
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення обставин, на які зроблено посилання, як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.
Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).
З огляду на характер спірних правовідносин, зміст та підстави заявлених позовних вимог, позивач мав довести, а суд перевірити на підставі наданих сторонами доказів факт переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами № 584981702 від 22.02.2021 року та № 3131523257/676494 від 01.05.2023 року, а також наявність та розмір існуючої заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Договорами.
Як вбачається із матералів справи, 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу 28/1118-01.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова Угода № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
Пунктом 4.1 Додаткової Угоди № 26 сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру права вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Разом з тим, на час укладення договору факторингу № 28/1118-01 (28 листопада 2018 року) кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (укладеного 22.02.2021) ще не існувало.
Таким чином, за вірними всновками суду першої інстанції, на час укладення договору факторингу у ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 584981702 оскільки ОСОБА_1 , на час укладання договору факторингу не був боржником - набувачем послуг чи товарів за первинним договором.
Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Із умов договору вбачається, що сторони погодили умови переходу права вимоги від Клієнта до Фактора, проте, наданий до суду в якості доказу витяг з реєстру прав вимоги №139 від 22.06.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не є достовірним доказом того, що право вимоги за кредитним договором № 584981702 від 22.02.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» у передбаченому договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року порядку.
Так, Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено певний перелік додатків, серед яких затверджено форму Реєстру прав вимоги, який підписується обома сторонами договору.
Проте, наданий витяг з реєстру прав вимоги №139 від 22.06.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписано електронним цифровим підписом лише директором ТОВ «Таліон Плюс» Патіюком В.В., що суперечить його, встановленій самими ж сторонами, формі.
Враховуючи, що позивачем не надано суду Реєстр прав вимоги, як невід'ємної частини договору факторингу від 28.11.2018, то доводи скаржника щодо презумпції правомірності правочину не заслуговують на увагу, адже позивачем взагалі не надано доказів того, що договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 було відступлено право вимоги за кредитним договором № 584981702 від 22.02.2021 року, а тому вимоги позову в цій частині є необґрунтованими.
Також апеляційним судом відхиляються, як безпідставні, доводи скаржника про передбачене договором № 3131523257/676494 від 01.05.2021 року право кредитора нараховувати відсотки протягом 90 днів, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов'язання у розмірі 2,5 % на добу.
Так, за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
Відповідно до кредитного договору № 3131523257/676494 від 01.05.2021 року, ТОВ «Кредитна установа Європейська Кредитна Група» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 4000 грн. Згідно п 1.2 кредит надається строком на 30 днів, тобто до 30.05.2021 року.
Отже, ТОВ «Кредитна установа Європейська Кредитна Група» мало право стягнення процентів за користування кредитом за вказаним договором за 30 днів, по 30.05.2021 року, що виходячи з передбаченої договором процентної ставки становить 3000 грн.
Матеріали справи не містять доказів зміни умов вказаного кредитного договору в частині строку надання кредиту. Позовна заява також не містить посилань на такі обставини.
Нарахування та стягнення із ОСОБА_1 процентів за користування кредитом поза визначеними строками суперечить вищевказаним вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заявлено вимог про стягнення коштів згідно статті 625 ЦК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є необґрунтованими, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо підстав для часткового задоволення позовних вимог, а тому не приймаються до уваги та не підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - залишити без задоволення.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 07 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова