Номер провадження 22-ц/821/1269/24Доповідач в апеляційній інстанції
Справа №712/3468/24 Категорія: 310020000 Гончар Н.І.
10 вересня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача-адвокат - Голубчик Ігор Володимирович;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представник відповідача-адвокат - Березенко Євген Анатолійович;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, посилаючись на те, що з 25 липня 2015 року по 01 листопада 2018 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2018 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу). Відповідач не сумлінно виконує свій батьківський обов'язок, щодо утримання свого сина у вигляді сплати призначених судом аліментів.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.11.2020 року відповідачеві відмовлено у задоволенні позову про звільнення від сплати заборгованості із сплати аліментів.
18 жовтня 2023 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси з відповідача на користь позивачки стягнуто неустойку (пеню) за несплату аліментів по судовому наказу № 2/711/8497/18 від 05.11.2018 року станом на 01.05.2023 року в сумі 5490,15 грн. та судові витрати на послуги адвоката в сумі 2000 гривень, а всього стягнуто 7 490,15 грн., а також судовий збір на користь держави в сумі 1 073,60 грн.
Вказує, що в батька з дитиною відсутній взагалі будь - які відносини (контакт) в спілкуванні й піклуванні. Вихованням і піклуванням, в тому числі й частковим утриманням спільної з відповідачем дитини займається позивачка одноособово.
Крім призначених аліментів відповідач відмовляється від додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.
Зазначає, що аліментів у розмірі 1/4 частки з пенсійних виплат відповідача в місячному розмірі 1 600 грн. вкрай не достатньо для існування та життя дитини. Натомість відповідач окрім сплати аліментів також відмовляється й від своїх батьківських обов'язків брати участь у додаткових витратах на дитину, які склали 49 665,62 грн., що виразилось у його відмові прийняти участь в оплаті, зокрема: лікування; придбання ліків; стоматологічних послугах; харчуванні в школі; придбані одягу; товарів та речей до школи; святкуванні дня народження; страхуванні.
Згідно до профілактичного огляду від 26.04.2023 року дитина має вади здоров'я (плоскостопість), відповідно до чого проходить лікування (спортивно-оздоровчі послуги) в спортивному клубі «Спорт Лайф» ТОВ «СЛ СЕЙЛС».
На даний час відповідач лише сплачує аліменти на малолітню дитину, інших дітей на утриманні не має, батьки на його утриманні не перебувають, має у власності нерухоме майно.
Таким чином, при сплаті понесених позивачкою додаткових витрат на дитину забезпечується рівність батьків при несенні обов'язку утримання своєї дитини.
У зв'язку з вищевикладеним просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 49665,62 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги в частині стягнення витрат на придбання товарів та речей до школи, виключивши з нього три позиції товарів на загальну суму 188 грн., як такі, що не стосуються витрат понесених на дитину, в решті позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, а також стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , додаткові витрати на дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 24738,81 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн.
Судовий збір віднесено за рахунок держави.
Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач як батько спільної з позивачем дитини зобов'язаний брати рівну з позивачем матеріальну участь у додаткових витратах на сина. Понесені позивачем витрати на утримання сина, є цілком виправданими, а тому є витратами, у яких батьки зобов'язані брати участь. А тому суд прийшов до висновку, що додаткові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять 24738,81 грн., тобто половину тих коштів, які витрачені позивачем.
Також, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу та просить рішення Соснівського районного суду скасувати. Прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позов в частині сплати стоматологічних послуг в розмірі 50% (1825,00 грн) від понесених позивачем витрат. Врахувати стан здоров'я відповідача та наявність ІІ групи інвалідності. Вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами в порядку п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. В іншій частині позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не дослідив всі обставини та докази у справі, що призвело до прийняття незаконного рішення, оскільки позивачкою не доведено наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати.
Вказує, що позивачка ОСОБА_1 не зверталась до суду з позовом про збільшення розміру аліментів чи встановлення аліментів в твердій грошовій сумі, а відповідач, в свою чергу, виконує рішення про стягнення аліментів в розмірі визначеному судом.
Крім того, вирішуючи даний спір, судом першої інстанції не враховано стан здоров'я відповідача, який є інвалідом 2 групи.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на лікування дитини в сумі 23170,00 грн., зазначає, що частина вимог ґрунтується на гарантійних листах ТОВ «СЛ Сейлс» та підтверджують виключно укладення договорів про надання спортивно оздоровчих послуг та виконання умов договорів щодо їх оплати. Однак, позивачкою не надано жодного доказу надання спортивно-оздоровчих послуг. Також, ОСОБА_1 не підтвердила необхідність надання дитині відповідних послуг.
Що стосується коштів на лікування в розмірі 13380,00 грн., в матеріалах справи відсутні первинні документи про оплату послуг, подано лише скріншоти, які не містять інформації щодо здійснення платежів, платника, отримувача та призначення платежів.
Щодо стягнення коштів за придбання ліків для дитини на суму 235 грн. та 171 грн. Позивачем не надано доказів, що ліки призначалися лікарем для лікування дитини та були їй необхідні. Також відсутні докази, що саме ОСОБА_1 понесла відповідні витрати.
Щодо витрат на харчування в школі в розмірі 10120,00 грн. До позовної заяви долучено лише довідку про вартість харчування в школі в розмірі 115 грн. в день. Разом з тим, не додано доказів щодо кількості днів коли дитина харчувалась та докази щодо сплати даних послуг.
Витрати в розмірі 1325,52 грн. на святкування дня народження дитини не належать до додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами.
Витрати на страхування від нещасних випадків в розмірі 1210,00 грн. також не належать до додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами, що підлягають стягненню в порядку ст. 185 СК України.
З витратами на стоматологічні послуги в розмірі 3650 грн. відповідач погоджується, однак відповідно до норм сімейного кодексу батьки мають рівні права та обов'язки щодо спільних дітей, тому дані витрати підлягають стягненню в розмірі половини витрат, а саме 1825,00 грн.
Що стосується судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд задовольнив стягнення витрат в повному обсязі, хоча позов задоволено частково, що прямо суперечить вимогам ст. 141 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними й такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
На її думку, додатки до апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, так як порушений процесуальний порядок їх подання. Також відсутнє клопотання сторони про долучення письмових доказів до матеріалів справи.
Що стосується судових витрат, то позивачка документально підтвердила, що вона сплатила на виконання договору про надання правової допомоги суми коштів, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність обґрунтованих правових підстав у стягненні витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги за наявності їх належного документального підтвердження.
У запереченні на відзив ОСОБА_1 , яке надійшло від ОСОБА_2 , крім доводів, які наведенні в апеляційній скарзі, зокрема заначено, що позивачка у відзиві на апеляційну скаргу вказує обґрунтування понесених судових витрат та їх розмір. Однак, в апеляційній скарзі заперечення стосувались не розміру понесених позивачкою судових витрат, а безпосередньо розподілу судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).
Судовим наказом Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.11.2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.10.2018 року та до досягнення дитини повноліття (а.с. 7).
Звертаючись з позовом до суду про стягнення додаткових витрат на дитину просила стягнути з ОСОБА_2 витрати а саме: лікування дитини в розмірі 23170,00 грн; придбання ліків в сумі 406,00 грн.; стоматологічні послуги - 3650, 00 грн.; харчування в школі - 10120,00 грн.; придбанні одягу - 7627,10 грн.; придбання товарів та речей до школи - 1969,00 грн.; святкування дня народження - 1325,52 грн.; страхування - 1210,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що витрати, які понесла позивачка на сина ОСОБА_3 , є додатковими витратами на дитину в розумінні ст. 185 СК України.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 2статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5ст. 157 цього Кодексу.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2018 року у справі № 761/6933/17.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи щодо необхідності стягнення додаткових витрат, в залежності від особистих, індивідуальних особливостей дитини.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Разом з тим, додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення.
Позивачем на підтвердження витрат на лікування дитини надано: довідка учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов'язкового медичного профілактичного огляду від 29.03.2023 року; гарантійний лист від 22.02.2024 року директора ТОВ «СЛ Фітнес Консалтинг» та гарантійний лист директора ТОВ «СЛ Сейлс» від 30.11.2023 року про засвідчення укладення Договорів про надання спортивно-оздоровчих послуг відповідно від 22.02.2024 року та 08.01.2023 року та про повну сплату послуг за Договорами відповідно в сумах 10718 гривень (а.с. 19) та 7980 гривень, 1800 гривень, 1800 гривень, 1800 гривень та 1800 гривень (а.с. 20 і оборот) ; 2 повідомлення про акцепт публічної оферти договору про надання спортивно-оздоровчих послуг «ТОВ «СЛ Фітнес Консалтинг» від 22.02.2024 року та від 08.01.2023 року щодо тривалості дії договору (а.с. 21-22); чеки на придбання ліків на суму 406 гривень (а.с. 27). Всього заявлено до стягнення з відповідача додаткові витрати на лікування дитини (крім стоматологічних послуг) в сумі 25576 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення, як вказує позивачка витрат на лікування дитини, в сумі 23 170 гривень (а саме за договорами укладеними з ТОВ «СЛ Фітнес Консалтинг» та ТОВ «СЛ Сейлс» про надання спортивно-оздоровчих послуг), суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що вказані витрати відносяться до додаткових витрат на утримання дитини викликаних особливими обставинами в розумінні положень ст. 185 СК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що надання таких послуг є необхідними для дитини, такі послуги пов'язані з розвитком здібностей чи із станом здоров'я дитини та були рекомендовані їй відповідними лікувальними установами.
Щодо квитанцій наданих позивачкою для оплати як додаткових витрат на дитину в сумі 406 гривень, колегія суддів вважає, що вони також безпідставно були віднесені судом першої інстанції до додаткових витрат на дитину, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що вказані медикаменти були рекомендовані дитині лікарем для приймання та викликані станом її здоров'я. Крім того, в наданих чеках відсутні посилання на те, що вказані витрати були проведені саме позивачкою та придбавались відповідно до рекомендацій лікаря для лікування дитини.
Колегія суддів вважає, що оскільки позивачкою належними та допустимими доказами не доведено, що заявлені нею до стягнення додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_3 , викликані особливими обставинами, які зумовлені хворобою дитини, позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів також не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на харчування дитини в школі, придбання одягу, товарів та речей до школи, святкування дня народження та страхування дитини.
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17, придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не належить до додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами. «Ці витрати поглинаються аліментними виплатами того з батьків, хто не проживає з дитиною».
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що вказані витрати понесені позивачкою не є додатковими витратами на дитину в розумінні ст. 185 СК України.
Саме по собі навчання дитини у шкільному навчальному закладі не може безумовно свідчити, що витрати, пов'язані з навчанням викликані особливими обставинами.
За таких обставин, з урахуванням того, що з відповідача стягнуті аліменти на дитину до досягнення нею повноліття, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на нього обов'язку по участі у додаткових витратах, пов'язаних з навчанням дитини, є помилковим.
Враховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Встановивши, що придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в задоволенні в цій частині.
Позивачем також не надано до суду доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо укладення електронного полісу добровільного страхування від нещасних випадків.
Вказані витрати на харчування дитини в школі, придбання одягу, товарів та речей до школи, святкування для народження та страхування дитини не викликані особливими обставинами та не належать до додаткових витрат, що підлягають сплаті в порядку статті 185 СК України, а тому в даній частині вимоги позивачки також не підлягають до задоволенні.
Витрати на стоматологічні послуги, які позивачка просила стягнути в розмірі 3650,00 грн., підтверджуються актами виконаних робіт (а.с. 28-32). Крім того, відповідач не заперечую, що дані послуги є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України.
Відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо спільних дітей, тому дані витрати підлягають стягненню в розмірі половини витрат на послуги стоматолога, а саме в розмірі 1825,00 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про доведеність належними та допустимими доказами позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на лікування сина у лікаря стоматолога, яка підлягає стягненню з відповідача у якості додаткових витрат на дитину в розмірі 1825,00 грн.
Враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази надані стороною та внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Висновки суду не повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
В силу вимог ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, рішення суду змінити в частині визначення розміру додаткових витрат на дитину, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , зменшивши його з 24 738, 81 грн. до 1825,00 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи що позивач відповідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, відповідач згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 вищевказаного Закону також звільнений від сплати судового збору, судові витрати слід віднести за рахунок держави. Проте, інші судові витрати пов'язані з розглядом справи розподіляються на загальних підставах.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ст. 141 ч. 8 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, з аналізу статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката має стягуватись на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Голубчик І.В., що підтверджується відповідним ордером, договором про надання правової допомоги від 01.02.2024 року, укладеним між адвокатом Голубчик І.В. та ОСОБА_1 (гонорар адвоката за яким становить 12 000 грн., половину з яких клієнт сплачує під час укладення договору, а решту під час розгляду справи), Детальним описом виконаних робіт, квитанцією від 01.02.2024 року на суму 6 000 грн.
Згідно роз'яснень, наведених у п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Голубчика І.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
Суд звертає увагу на те, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Правомірність такої позиції адвоката позивача підтверджується також і судовою практикою, зокрема постановою Верховного суду від 28.12.2020 по справі №: 640/18402/19.
Приписами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на 3,7 %, то судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 442,62 грн. (в суді першої інстанції).
Також, позивачем при подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , було заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. при розгляді справи в апеляційній інстанції.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволено, витрати понесені ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції слід залишити за останньою.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2024 року змінити, зменшивши розмір додаткових витрат на дитину, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 24 738, 81 грн. до 1825,00 грн.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 442,62 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 10 вересня 2024 року.
Судді