Постанова
Іменем України
11 вересня 2024 року
м. Харків
справа № 953/4478/23
провадження № 22-ц/818/3038/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яценко Андрій Олексійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним попереднього договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харків від 24 червня 2024 року, постановлену суддею Юрлагіна Т.В., -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа про визнання недійсним попереднього договору. В позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати недійсним попередній договір від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені якого підписались представник ОСОБА_3 на підставі довіреності, договір посвідчений 21 листопада 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В. реєстр № 1731.
24 червня 2024 року від ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про зміну (доповнення) підстав позову, в якій представник зазначив, що позивач вважає за необхідне змінити (доповнити) підстави позову наступним обґрунтуванням: Відповідно до ч.2 ст. 65 СК України встановлено: «2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового». Позивачка ОСОБА_1 вважає, що під час укладення «попереднього договору», посвідченого 21 листопада 2018 року, сторонами правочину, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не було дотримано положень ч.2 ст.65 СК України. Зокрема, зі сторони ОСОБА_2 не було отримано згоди Позивачки на укладення «попереднього договору» від 21.11.2018 і всі відповідачі у справі були обізнані про відсутність такої згоди. Позивачка ОСОБА_1 вважає, що під час укладення «попереднього договору», посвідченого 21 листопада 2018 року, сторонами правочину, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 не було дотримано положень ч.3 ст.65 СК України. Згода на укладення попереднього договору зі сторони Позивачки мала бути нотаріально засвідчена.Водночас будь-якої нотаріально засвідченої згоди на укладення нотаріально посвідченого попереднього договору відносно цінного майна зі сторони Позивачки не надавалось. Крім того, в заяві зазначав, що відповідач ОСОБА_4 (в особі представника ОСОБА_6 ) в іншій справі №953/10970/21 в своїх поясненнях і під час виступу в судовому засіданні 19.06.2024 самостійно визнав, що дружина ОСОБА_1 не надавала будь-якої згоди своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладення попереднього договору.
24 червня 2024 року від ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про зміну (уточнення) предмету позову, в якій просив визнати недійсним попередній договір від 21 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені якого підписалась представник ОСОБА_3 на підставі довіреності, договір посвідчений 21 листопада 2018 року Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В. реєстр №1731, із застосуванням реституції шляхом зобов'язання ОСОБА_3 повернути на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 388 190 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харків від 24 червня 2024 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 про зміну предмета та підстав позову.
Закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яценко Андрій Олексійович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним попереднього договору та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 липня 2024 року о 11 годині 00 хвилин в приміщенні Київського районного суду м. Харкова за адресою: 61168, м. Харків, вул. Валентинівська, 7-Б, каб № 13.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію підготовчого провадження.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що за змістом заяви про зміну (доповнення) підстав позову було чітко вказано, що предмет позову залишається незмінним, будь-яких нових позовних вимог не заявлялось. Заява про зміну (доповнення) підстав позову була подана до завершення підготовчого провадження. Апелянт зазначив, що позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги «доповнені» застосуванням реституції за недійсним правочином, шляхом подання заяви про зміну предмету позову, а не новий позов, як стверджує суд першої інстанції. В іншому апелянт посилався на доводи зазначені в заявах.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в прийнятті уточненої позовної заяви, суд свої висновки мотивував тим, що заява про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог подана представницею позивачки фактично є новою редакцією позову з визначенням іншого способу захисту та нових обґрунтувань.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Процесуальні права та обов'язки сторін визначені ст. 49 ЦПК України, тож відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13.03.2018 року в справі №916/1764/17.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, за змістом вимог, викладених позивачем у позовній заяві, предметом позову є визнання недійсним попереднього договору від 21 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені якого підписались представник ОСОБА_3 на підставі довіреності, договір посвідчений 21 листопада 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Горішнім Є.В. реєстр № 1731. Підставою позову зокрема є те, що попередній договір від 21 листопада 2018 року укладений ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , за відсутності її нотаріальної згоди на його укладання, тобто в порушення вимог ч.3 ст.65 СК України.
В подальшому, 21 червня 2024 року позивач подала заяву про зміну (уточнення) підстав позову, в якій позивачка знову посилається на те, що попередній договір від 21 листопада 2018 року укладений за відсутності її нотаріальної згоди та наголошує на тому, що наявність довіреності від 01 лютого 2018 року, на підставі якої діяла представник ОСОБА_3 , не спростовує потребу в отриманні її нотаріальної згоди, як дружини.
Надалі, 24 червня 2024 року позивач подала заяву про зміну (уточнення) предмету позову, в якій зазначила, про визнання недійсним попереднього договору від 21 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , від імені якого підписались представник ОСОБА_3 на підставі довіреності та застосування реституції шляхом зобов'язання ОСОБА_3 повернути на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 388 190 грн.
Дійсно, в заяві від 24 червня 2024 року позовні вимоги доповнені вимогою про застосування реституції. Між тим, підстави позову, що були викладені у позовній заяві фактично не змінились, оскільки позивачем в заяві від 21 червня 2024 року наведене додаткове обґрунтування раніше заявленої підстави позову. Нових підстав позову позивачем не наведено.
Суд першої інстанції належної оцінки змісту заяв позивача від 21 червня 2024 року та від 24 червня 2024 року не надав, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про зміну позивачем підстав позову.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .
Ухвалу Київського районного суду м. Харків від 24 червня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова