11 вересня 2024 року
м. Харків
справа № 643/1014/24
провадження № 22-ц/818/2592/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року у складі судді Афанасьєва В.О.-
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 05.10.2019 року у м. Харкові відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки «RENAULT DUSTER», держ. номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 від отриманих травм помер. Постановою від 29.11.2019 року кримінальне провадження №12019220000001453 закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ознак кримінального правопорушення. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «RENAULT DUSTER», держ. номер НОМЕР_1 була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/9535677 (чинного на дату ДТП).
Представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом №1961-IV, із заявою на виплату страхового відшкодування у наступному розмірі: - 25 038,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п 27.3. ст.27 Закону №1961-IV; - 150 228,00 грн в рахунок відшкодування витрат у зв'язку втратою годувальника. Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 25 038,00 грн, що підтверджується листом Відповідача № 09-02-17/1- 04/6563 від 20.07.2021 р., страховим актом та розрахунком до нього. Проте страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника виплачене не було. На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4 173,00 грн. Отже, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов'язаного із втратою позивачем годувальника становить 150 228,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Одночасно просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь ОСОБА_1 150 228 грн страхового відшкодування витрат у зв'язку із втратою годувальника, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп та на користь держави кошти судового збору в розмірі по 827 грн з кожного.
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені.
Не погодившись з рішенням суду ПАТ « НАСК» Оранта» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не доведено перебування на утриманні померлого потерпілого, що дає підстави відмовити їй у відшкодуванні шкоди завданої втратою годувальника.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачки , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає, тому не підлягає скасуванню.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 05.10.2019 року у м. Харкові відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій автомобіль марки «RENAULT DUSTER», держ. номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 від отриманих травм помер.
За фактом ДТП ГУНП в Харківській області було внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220000001453. Постановою про закриття кримінального провадження від 29.11.2019 року що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220000001453, закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія ознак кримінального правопорушення. Вищевказані обставини підтверджуються зазначеною постановою та свідоцтвом про смерть потерпілого.
Цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «RENAULT DUSTER», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/9535677 (чинного на дату ДТП).
Відповідач здійснив виплату страхового відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 25 038,00 грн, що підтверджується листом Відповідача № 09-02-17/1- 04/6563 від 20.07.2021, страховим актом та розрахунком до нього.
Листом від 09.02.2022 відповідач відмовив ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування в зв'язку з втратою годувальника, посилаючись на те, що заявником не доведено факт перебування на утриманні потерпілого.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_1 .
Згідно копії пенсійного посвідчення та довідки з пенсійного фонду ОСОБА_1 на лютий 2022 року отримував пенсію за віком в розмірі 3950,15 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В позовній заяві позивач посилається на положення ст. 1200 ЦК України та просить стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду заподіяну смертю пртерпілого.
Так, відповідно до положень пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону -МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Частиною 1 статті 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Вказана норма не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Зміст статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №577/1316/20.
Підпунктом «е» пункту 35.2 ст. 35 Закону передбачено, що до заяви про виплату страхового відшкодування додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Вказаним підпунктом не встановлено чіткого переліку документів на підтвердження факту перебування особи на утриманні потерпілого, тому складені акти про перебування на утриманні не суперечать вимогам закону.
Суд першої інстанції, з яким погоджується і судова колегія, належним чином перевірив долучені позивачем до заяви про виплату страхового відшкодування всі документи, зазначивши, що вони відповідають вимогам підпункту «е» пункту 35.2 ст. 35 Закону, тому твердження про те, що такі документи не були надані, не відповідає дійсності.
Судом встановлено, що на час смерті сина позивачка непрацездатною та перебувала на пенсійному забезпеченні. Крім цього судом надано належну оцінку даним наданим позивачкою актам, що містять інформацію про її перебування на утриманні свого сина.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені докази відповідачем не спростовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні. Тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 11 вересня 2024 року
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Ю.М. Мальований
Н.П. Пилипчук