11 вересня 2024 року
м. Харків
справа № 638/3614/24
провадження № 22-ц/818/2840/24
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Тичкової О.Ю.,
суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.
сторони справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2024 року у складі судді Тимченка А.М. -
У травні 2023 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось з позовом про стягнення з відповідачів на його користь заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 66887,43 грн, що утворилась за період з 01.10.2017 по 31.01.2022 роки, три відсотки річних у сумі 1299,60 грн, інфляційні втрати в сумі 8268,61 грн, а також судовий збір в сумі 2684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що КП "Харківські теплові мережі" надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Відповідачі, які є споживачами вказаних послуг з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , в порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з теплопостачання не здійснюють. Внаслідок чого у них утворилась заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.10.2017 року по 31.01.2022 року у розмірі 66887,43 грн. У зв'язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховані інфляційні витрати та 3% річних.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду від 20 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено. Ухвалою суду від 5 березня 2024 року скасовано заочне рішення від 20 вересня 2023 року у справі № 638/3855/23 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, про що повідомлено учасників справи. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, протягом якого відповідач має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2024 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2017 року по 31.01.2022 року в розмірі 66887 (шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 43 копійки, інфляційні втрати в розмірі 8268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 61 копійку, 3% річних в розмірі 1299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн. 60 копійок, судовий збір у сумі 2684,00 грн, тобто по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 копійок з кожного.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідачі належним чином зобов'язання щодо оплати комунальних послуг не виконали. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 66887,43 грн, що утворилась за період з 01.10.2017 року по 31.01.2022 року та грошових сум, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК Украйни стягуються з боржника у разі несвоєчасного виконання ним грошового зобов'язання. Судом також враховано, що на час дії встановленого карантину та воєнного стану строк позовної давності є продовженим. Отже, у даних спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.11.2018 по 30.04.2023, в силу пунктів 12,19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (07.08.2023) не спливла. З урахуванням запровадження на території України карантину до 31.12.2022 року, а під час дії цього карантину строки, визначені, зокрема ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Тому період заборгованості з 01.10.2017 по 31.01.2022 не виходить за строки позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вона не мала можливості надати докази сплати заборгованості, оскільки є особою похилого віку. Строк договору реструктуризації, який вона сплачує в період дії воєнного стану заборгованості не сплив, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду від 20 вересня 2023 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.10.2017 року по 31.01.2022 року в розмірі 66887 (шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 43 копійки, інфляційні втрати в розмірі 8268 (вісім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 61 копійку, 3% річних в розмірі 1299 (одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн. 60 копійок. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у сумі 2684,00 грн, тобто по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 копійок з кожного.
В заяві про перегляд заочного рішення по справі ОСОБА_1 зазначила, що заочне рішення не отримувала, що вона є внутрішньо переміщеною особою за адресою: АДРЕСА_2 та не мешкає на даний час за адресою: АДРЕСА_1 , яка зазначена у позовній заяві. Зазначені обставини унеможливили її прибуття до суду та отримання рішення суду. Про існування рішення вона дізналася лише 27.11.2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Зазначила, що між нею та КП «ХТМ» укладено договір реструктуризації з 01.05.2021 по 01.05.2026, строк якого ще не закінчився, який вона виконує у період дії воєнного часу. У зв'язку з тим, що позивач не брала участі в судових засіданнях під час розгляду позовної заяви за позовом КП «ХТМ» про стягнення з неї заборгованості, вона не мала можливості подати в судовому засіданні докази сплати заборгованості, наявної перед КП «ХТМ».
Ухвалою суду від 5 березня 2024 року скасовано заочне рішення від 20 вересня 2023 року у справі № 638/3855/23 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, про що повідомлено учасників справи. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, протягом якого відповідач має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 28.04.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Як вбачається з відомості про нарахування та оплати з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, відповідачі є споживачами послуг з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надаються Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 31 січня 2022 року відповідачу нарахована заборгованість за послуги з теплопостачання у загальному розмірі 66887,43 грн, три відсотки річних в сумі 1299,60 грн, інфляційні витрати в сумі 8268,61 грн.
17 травня 2021 року між КП «ХТМ» та ОСОБА_1 укладено договір реструктуризації боргу, предметом якого є реструктуризація суми заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 62689,57, існуючого станом на 01.05.2021, строком до 01.05.2026.
Відповідно до зазначеного договору відповідач взяла на себе обов'язок із погашення суми боргу щомісячно у сумі 1044,83 грн.
Разом з тим на підтвердження здійснення платежів за договором відповідачем надано квитанції про сплату за травень 2021 року - 1100 грн, квитанцію про сплату за червень 2021 року 1100 грн, квитанцію про сплату за січень - вересень 2021 року 2200 грн та квитанцію про сплату за жовтень - листопад 2021 року 2200 грн.
Наведене підтверджується відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за рахунком споживача ОСОБА_1 № АДРЕСА_3 .
Жодних доказів на дотримання умов договору, укладеного 17 травня 2021 року між КП «ХТМ» та ОСОБА_1 щодо реструктуризації заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 62689,57, починаючи з грудня 2021 року відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не надано.
З огляду на наведене, враховуючи недотримання відповідачем умов зазначеного договору реструктуризації, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що у позивача виникло право на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період, зазначений у позовній заяві, починаючи з 01.10.2017 року з урахуванням впровадженого карантину та воєнного стану.
КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.2004 та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, серед іншого, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги визначені вимогами ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з пунктом 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються, і не оплачувати їх.
За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Це узгоджується з положеннями ст. 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовився від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов'язок сплатити ці послуги.
Відповідачі надані ним послуги сплачують несвоєчасно та не в повному обсязі, в результаті чого у них утворилася заборгованість перед КП «Харківські теплові мережі». Розмір заборгованості підтверджується наданими суду рахунком, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув солідарно з відповідачів суму заборгованість в межах строку позовної давності.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд
ПОСТАНОВИВ;
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 11.09.2024
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді
Ю.М. Мальований
Н.П.Пилипчук