02.09.2024 Справа № 756/10435/24
Справа № 756/10435/24
3/756/4590/24
02.09.2024 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ),
за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
06.08.2024 о 23:13 водій ОСОБА_2 , керувала повторно протягом року (постанова від 24.04.2024 серії ЕНА №1987392) по просп. В.Івасюка (Героїв Сталінграда), 48 у м. Києві транспортним засобом марки КІА К5 (д.н.з. НОМЕР_1 ), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушила вимоги пункту 2.1.а). Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП на адресу проживання, повідомлену поліцейському під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася та не повідомила суду про поважні причини свого неприбуття.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Каракуця проти України» від 16.05.2017).
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 (справа №911/3142/19) направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 (справа №913/879/17), від 21.05.2020 (справа №10/249-10/19), від 15.06.2020 (справа №24/260-23/52-б).
Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
ЄСПЛ, зокрема, в частині обґрунтування висновку про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентується увага обов'язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та недопустимості знівелювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (§35 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989), оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
У рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» ЄСПЛ передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Неповідомлення ОСОБА_2 контактного номеру мобільного телефону на момент складання протоколу суд розцінює як зловживання правом останньою з метою затягування розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому, зважаючи на вжиті судом заходи направлені на повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце судового розгляду, з огляду на неявку в судове засідання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд у силу положень ст. 268 КУпАП вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її явка до судового засідання не є обов'язковою.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 цього Кодексу передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 06.08.2024 серії ЕПР1 №108664;
- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1987392 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських №477765, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення та одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_2 суд враховує роз'яснення, що містяться в абзц. 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» відповідно до яких суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами в тому разі, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Матеріали справи не містять довідки про отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, водійське посвідчення у ОСОБА_2 не вилучалося внаслідок відсутності такого у останньої, тимчасовий дозвіл на право керувати транспортним засобом ОСОБА_2 не отримувала, що свідчить про відсутність у ОСОБА_2 права на керування транспортними засобами.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною винуватість та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як «керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторне протягом року» та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно до санкції вказаної норми без позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, суд не вбачає обґрунтованих підстав для оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки до матеріалів адміністративної справи поліцейським не долучено довідку про належність транспортного засобу.
Крім того, згідно зі ст. 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 33 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
За змістом ст. 307 цього Кодексу штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 3001 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Частиною 2 ст. 301 КУпАП визначено, що відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 303 КУпАП у разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розстрочки ОСОБА_3 виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн строком на шість місяців, що на переконання суду буде достатнім для виконання постанови суду.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Керуючись статтями 33, 401, 126, 221, 276-280, 283-287, 289, 301-308 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Розстрочити виконання постанови в частині виконання адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн на 6 (шість) місяців, тобто до 02.02.2025 включно.
Зобов'язати ОСОБА_4 сплачувати по 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн 00 коп., щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі несплати чергового платежу штрафу, призначеного постановою суду, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу направить постанову для примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у виді штрафу зупинити до закінчення строку розстрочки.
Після спливу строку, на який відстрочено виконання постанови, у разі несплати штрафу особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, постанову звернути до примусового виконання у загальному порядку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя А.В. Касьян