Справа №:755/11933/24
Провадження №: 2-о/755/471/24
про повернення заяви
"10" вересня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, про оголошення військовослужбовця загиблим (померлим),
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, про оголошення військовослужбовця загиблим (померлим).
У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року заяву залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків - два дні з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року про залишення заяви без руху направлено на поштову адресу заявника ОСОБА_1 рекомендованим відправленням із штрих-кодом ідентифікатором 0600278896517, на вказану у заяві адресу для листування, а саме:
АДРЕСА_1 . Клопотань чи заяв про надсилання поштової кореспонденції на іншу адресу до заяви не додано.
Крім того, на виконання статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалу про залишення позову без руху від 15 липня 2024 року своєчасно внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень, а тому заявник у вільному доступі мала можливість ознайомитись з її змістом.
Конверт з ухвалою про залишення позову без руху, що направлявся за адресою листування ОСОБА_1 повернуто до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується інформацією із сервісу «Трекінг» оператора поштового зв'язку «Укрпошта» за номером поштового відправлення - 0600278896517.
Як вбачається з трекінгу відстеження вказаного поштового відправлення, останнє надійшло до місця вручення 17 серпня 2024 року, знаходилось у місці вручення до 31 серпня 2024 року, після чого було повернуто за зворотною адресою.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі
№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня
2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від
30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Верховний Суд в ухвалі від 17 листопада 2022 року по справі № 560/5541/20 висловив позицію, що суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від
03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії»
04 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Зважаючи на вищевикладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у неотриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно. Однак поки що не обов'язкове.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
В ухвалі у справі ОСОБА_2 проти України (заява № 41881/18) зазначено, що органи влади можуть нести відповідальність лише за ненадсилання відповідних документів заявнику. Сам факт того, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому Касаційним судом, недостатньо, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявника за статтею
6 § 1 Конвенції були порушені. 11. Більше того, Суд зазначає, що заявник не запитав суди про стан провадження у своїй справі протягом більше року після винесення рішення апеляційного суду, незважаючи на високу ймовірність, враховуючи те, що історії провадження, що відповідач буде оскаржувати рішення, винесене на користь заявника. 12. У зв'язку з цим Суд повторює, що зацікавлена сторона зобов'язана виявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів, щоб залишатися в курсі подій у провадженні (див., серед іншого, Teuschler проти Німеччини (dec.), № 47636/99, 4 жовтня 2001 року).
Таким чином, суд вважає, що позивач був повідомлений належним чином про залишення позову без руху.
Станом на 10 вересня 2024 року, з урахуванням достатнього строку, встановленого судом для надходження до суду поштової кореспонденції, у разі направлення заявником на виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху документів засобами поштового зв'язку - недоліки заявник не усунув, ухвалу суду не виконав.
Вказані недоліки заяви є суттєвими і такими, що перешкоджають відкриттю провадження у справі до їх усунення.
При цьому, суд враховує, що 24 липня 2024 року представником заявника - адвокатом
Моценко О.В., подано заяву про усунення недоліків.
На підтвердження повноважень адвоката надано копію ордера від 21 липня 2024 року
АА № 0043526 про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , виданий адвокатом Моценком О.В., що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28 грудня 2006 року № 2750.
Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Статтею 62 ЦПК України передбачено перелік документів, що підтверджують повноваження представника у суді. Зокрема, згідно частини четвертої вказаної статті, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Положення частини другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката.
Рада адвокатів України рішенням від 12 квітня 2019 року № 41 затвердила Положення про ордер на надання правової допомоги (далі - Положення від 12 квітня 2019 року № 41).
Відповідно до пункту 2 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Згідно із пунктом 3 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок у Додатку 1 до Положення від 12 квітня 2019 року № 41).
Пункт 6 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 визначає, що бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Згідно пункту 8 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 адвокати, адвокатські об'єднання або адвокатські бюро ініціюють генерування ордерів відповідно від адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об'єднання, адвокатського бюро через офіційний веб-сайт НААУ, в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Національній асоціації адвокатів України
Таким чином, Рада адвокатів України, затвердивши у новій редакції Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, передбачила впровадження процедури електронного генерування ордерів на надання правничої (правової) допомоги адвокатом через особистий кабінет адвоката на офіційному веб-сайті НААУ.
Ордер, згенерований онлайн, містить усі необхідні реквізити звичайного ордеру, а також має двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. При генеруванні ордерів їм присвоюється серія кожного регіону.
Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних ЄРАУ. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі Особистого кабінету адвоката на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ.
Відповідно до пункту 4 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 10 вказаного Положення від 12 квітня 2019 року № 41 встановлено, що ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи.
Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об'єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об'єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності.
Згідно з підпунктами 12.1, 12.13 пункту 12 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 ордер містить наступні реквізити, зокрема серію, порядковий номер ордера; двовимірний штрих-код QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.
Отже, обов'язковим реквізитом ордеру є серія такого ордеру та двовимірний штрих-код QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ
Приписи підпункту 12.14 п. 12 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 визначають, що реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.
При цьому, за правилами п. 11 вказаного Положення від 12 квітня 2019 року № 41, ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Тобто, відповідно до пунктів 3, 4, 5 Положення № 41 в Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1 до Положення від 12 квітня 2019 року № 41). За приписами пункту 6 Положення від 12 квітня 2019 року № 41 бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі надання адвокатом правової допомоги в суді ордер має містити всі реквізити, визначені пунктом 12 Положення від
12 квітня 2019 року № 41.
Суд бере до уваги, що ордер формується в особистому кабінеті адвоката. Водночас, в особистому кабінеті формується лише бланк для ордера, тоді як всі інші необхідні реквізити, заповнюються адвокатом самостійно.
Судом встановлено, що до позовної заяви додано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги, проте, вказаний документ не відповідає типовій формі ордера, затвердженій Радою адвокатів України, зокрема викладений не на встановленому Додатком 1 до Положення від 12 квітня 2019 року
№ 41 бланку, не містить слова «серія» біля відповідного буквенного зазначення серії.
Вказані недоліки ордеру викликають об'єктивні сумніви щодо чинності таких повноважень адвоката Моценка О.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 .
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 31 жовтня 2023 року по справі № 260/392/23 вказав, що суд не обмежений у перевірці наявності права на здійснення адвокатської діяльності зокрема, шляхом сканування QR-коду, який міститься у правому верхньому куті спірного ордеру.
У зв'язку із вказаним суд скористався правом здійснити перевірку ордеру шляхом сканування штрих-код (QR-код), розміщеного у правому куті наданої копії. Судом встановлено, що сканований штрих-код (QR-код) не містить посилання на про файл адвоката у ЄРАУ. При скануванні наявного штрих-коду (QR-коду) відкриваються результати пошуку через автоматично обрану пошукову систему браузера за запитом « ОСОБА_3 , свідоцтво номер НОМЕР_1 від 28 грудня 2006 року», що являє собою перелік інтернет сторінок, що містять інформацію схожого змісту із заданим пошуковим запитом.
Відтак, у даному випадку, в ордері відсутні обов'язкові реквізити, встановлені Положенням від 12 квітня 2019 року № 41, з огляду на що наданий документ не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів особи у суді.
Копія ордеру, долученого до позову, сформований не на затвердженому Радою адвокатів України бланку, що викликає обґрунтовані сумніви у його формувані через офіційний веб-сайт Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua, не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням від 12 квітня 2019 року № 41, та не містить посилання на про файл адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України, що вказує на його дефектність та виключає, в даному випадку, можливість посилання на ордер як на документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги (підписання і подання заяв від імені ОСОБА_1 ).
Отже, адвокатом, до поданої заяви про усунення недоліків заяви надано ордер від 21 липня
2024 року, який не відповідає затвердженій рішенням Ради адвокатів України типовій формі, та не згенерований у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua, не містить двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.
Інших документів на підтвердження повноважень адвоката Моценка О.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Дніпровському районному суді міста Києва матеріали заяви не містять.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що до заяви не додано документів, які б підтверджували волевиявлення заявника ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Моценку О.В. щодо її представництва та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду.
Таким чином, подана заява підписана особою, яка не має права її підписувати.
Суд також виходить із правової позиції, викладеної Верховним Судом за тотожних обставин в ухвалі від 25 травня 2018 року у справі № 826/4872/16, відповідно до якої звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заяву про усунення недоліків підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені ОСОБА_1 не підтверджено у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадове становище якої не вказано.
Відповідно до частини дев'ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Тобто, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред'явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Із цього приводу прецедентними є рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовною заявою повинен, як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Відповідно до вимог частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
В зв'язку з тим, що станом на 10 вересня 2024 року заявником недоліки, зазначені в ухвалі суду від 15 липня 2024 року не усунуто, суд приходить до висновку, що заяву слід вважати неподаною та повернути заявнику.
Водночас, суд роз'яснює заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 185, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, про оголошення військовослужбовця загиблим (померлим), - вважати не поданою та повернути суб'єкту звернення.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, з урахуванням викладеного в даній ухвалі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова