Справа №:755/14737/24
Провадження №: 1-кс/755/2848/24
"09" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання слідчого в ОВС 2 відділу СУ ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 серпня 2024 року за № 22024011000000207, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
До слідчого судді цього місцевого суду надійшло вказане клопотання слідчого, котре погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокуроромвідділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у наведеному кримінальному провадженні стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
У клопотанні вказується, що СУ ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса управління з 23 травня 2023 року, згідно даних ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, - АДРЕСА_1 ) здійснюється досудове розслідування цього кримінального провадження у ході якого встановлено, що ОСОБА_6 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої, урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 серпня 2012 року його було призначено на посаду заступника начальника СУ УМВС України в місті Севастополі.
У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не встановленими слідством особами ОСОБА_6 запропоновано перейти до незаконно створеного т.зв. «Управления Министерства внутренних дел Росийской Федерации по г. Севастополю», яке увійшло до складу т.зв. «Министерства внутренних дел Росийской Федерации», та обійняти посаду (мовою оригіналу - «заместителя начальника Управления Министерства внутренних дел Росийской Федерации по городу Севастополю - начальника следственного управления»).
ОСОБА_6 , будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою Російської Федерації т.зв. «Управления Министерства внутренних дел Росийской Федерации по г. Севастополю», яке розташоване за адресою: м. Севастополь, площа Повсталих, буд. 6 а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму , наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, маючи на меті сприяти представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим та міста Севастополя погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу на посаді т.зв. (мовою оригіналу - «заместителя начальника УМВД России по г. Севастополю - начальника следственного управления»), без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.
В подальшому, у 2015 році (встановити більш точну дату в ході досудового розслідування не представилось можливим) ОСОБА_6 було призначено на посаду т.зв. (мовою оригіналу - «начальника отдела (по раскрытию преступлений против собственности) управления уголовного розыска УМВД России по г. Севастополю»). Після чого, у 2016 році (встановити більш точну дату в ході досудового розслідування не представилось можливим) ОСОБА_6 , діючи добровільно та умисно в інтересах Російської Федерації на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, перебуваючи в місті Севастополі, погодився на незаконну пропозицію обійняти посаду т.зв. (мовою оригіналу - «начальника отдела МВД России по Балаклавскому району»).
Продовжуючи свої дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України ОСОБА_6 , діючи добровільно та умисно в інтересах Російської Федерації на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, перебуваючи в місті Севастополі, 26 квітня 2019 року обійняв посаду т.зв. (мовою оригіналу - «начальника отдела МВД России по Ленинскому району»), який розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Щербака, буд. 8 , на якій останній продовжує свою протиправну діяльність до теперішнього часу.
Допомога ОСОБА_6 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ Російської Федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
У зв'язку з чим, з 09 серпня 2024 року (дата складання підозри) ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України - державна зрада, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
09 серпня 2024 року в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про вказану підозру.
Крім цього, на виконання вимог ст. 135 КПК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на 13-15 серпня 2024, року про виклик його до слідчого для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» (№158 ( 7818 ), № 161 (7821 )) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Також, 09 серпня 2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклики до слідчого надіслано за допомогою програми-месенджера «WatsApp» на мобільний номер телефону НОМЕР_3 , який встановлений як засіб зв'язку, що має приналежність до ОСОБА_6 .
Однак, останній на виклик не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав. У зв'язку із викладеним, існують вагомі підстави вважати, що останній переховується від органу досудового розслідування та суду, а тому його було 15 серпня 2024 року оголошено в розшук.
Нині підозрюваний постійно проживає на ТОТ АР Крим та державний кордон і адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав.
Водночас, у кримінальному провадженні проведено всі можливі слідчі, а також негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на встановлення усіх суттєвих обставин згідно ст. 9 КПК України.
Зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акта, однак завершити досудове розслідування не виявляється за можливе, оскільки підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території АР Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Отже, наявні підстави, з числа регламентованих ст. 297-1, 297-2, 297-4, 297-5 КПК України, для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Відповідно до ч. 1 ст. 297-3 КПК України клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею за участі особи, яка подала клопотання, та захисника.
В цьому провадженні в судовому засіданні особи вказані в ч. 1 ст. 297-3 КПК України зазначили таке:
? прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримала, з наведених у ньому передумов;
? захисник ОСОБА_4 вважав за необхідне клопотання відхилити, позаяк відсутні ґрунтовні підстави вважати, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного.
ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 297-1. Загальні положення спеціального досудового розслідування
1. Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
2. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями […] 111, 111-1 […] Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, […], з метою ухилення від кримінальної відповідальності […].
Стаття 297-4. Вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування
1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, […], з метою ухилення від кримінальної відповідальності […].
2. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
Вирішуючи питання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного у кримінальному провадженні, слідчий суддя повинен встановити такі обставини:
1) чи передбачає КПК України спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який розслідується у межах кримінального провадження, в якому подане клопотання;
2) факт набуття особою статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні;
3) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;
4) чи переховується підозрюваний від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та якими доказами це підтверджується.
Для здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) повинні бути наявними усі зазначені підстави і відсутність хоча б однієї виключає можливість здійснення кримінального провадження у такому порядку.
Отже, відповідаючи на питання, котрі постали перед судом в цій справі, слідча суддя зауважує таке:
(і) щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення
Встановлено, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Отже, ч. 2 ст. 297-1 КПК України передбачається можливість здійснення спеціального досудового розслідування щодо інкримінованого злочину у вказаному кримінальному провадженні.
(іі) щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
Згідно з ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Велика Палата Верховного Суду у поставі від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к зазначила, що викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених ст. 42 КПК України.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Тобто, в аспекті встановлення факту повідомлення, слід зауважити, що у національному законодавстві та судовій практиці може застосовуватися такий засіб юридичної техніки, як юридична фікція (legal fiction), тобто умовно прийнятий факт, що не може бути спростований у процесі доказування та беззаперечно приймається за істину (має імперативний характер), зовнішньою формою якого є норми матеріального та процесуального права, оскільки застосування юридичних фікцій має на меті забезпечення принципу правової визначеності та, головним чином, спрямовано на фіксацію виконання уповноваженим суб'єктом певного обов'язку у визначених законом випадках.
З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Отже, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.
(ііі) щодо наявності "обґрунтованої підозри" у вчиненні кримінального правопорушення
Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 п.1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення «O'Hara v. United Kingdom», заява № 37555/97, від 16 жовтня 2001 року , п. 34, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59721).
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що може слугувати підставою, у разі наявності обставин, передбачених ст. 297-1 КПК України, для надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Частина 1 статті 111 Кримінального кодексу України (в редакції на дату подій описаних у п. І ухвали) у собі передбачає відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа в цій справі може бути причетним до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, що стверджується, зокрема, даними відображеними у повідомленнях про кримінальне правопорушення №76/5/28-303 від 20 травня 2023 року, № 17/5/3-01 від 01 січня 2024 року; актах оглядів від 18 травня 2023 року та 01 січня 2024 року; наказі МВС України № 430 від 19 травня 2014 року про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України керівниками ГУМВС України в Автономній Республіці Крим і УМВС України в м. Севастополі та покарання винних; висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими керівниками ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та УМВС України в м. Севастополі від 19 травня 2014 року; витягу з наказу МВС України № 959 о/c від 29 травня 2014 року, по особовому складу про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_6 (із поставленням на військовий облік (п.66 за дискредитацію)); протоколах оглядів відкритих інтернет-ресурсів від 09 та 12 серпня 2024 року.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні інкримінованого злочину є доведеною, тобто зазначені у клопотанні обставини і надані до клопотання докази у своїй сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо можливої причетності підозрюваної особи до вчинення наведеного злочину.
При цьому, в частині епізоду обійняття посади «заместителя начальника Управления Министерства внутренних дел Росийской Федерации по городу Севастополю - начальника следственного управления», котре згадується у висновку від 19 травня 2024 року (з пропозицію звільнення), слід зауважити, що закріплена у ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції заборона подвійного притягнення особи до відповідальності за одне й те саме правопорушення поширюється на випадки, коли така відповідальність більш як один раз реалізується судом у межах проваджень, які за своєю суттю є кримінальними.
На рівні національного законодавства цей принцип відображено в ч. 1 ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Загальновизнаним є поділ відповідальності за галузевою структурою на кримінальну, адміністративну, дисциплінарну і цивільно-правову. Кримінальна відповідальність - це особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється офіційна оцінка поведінки особи як кримінально-караної на підставах, передбачених КК України. Зазначена відповідальність реалізується в обвинувальному вироку суду та включає визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, призначення покарання тощо.
Відповідно до практики ЄСПЛ у ряді випадків накладення адміністративного стягнення за своїми наслідками для особи набуває ознак кримінальної процедури, у зв'язку із чим дублювання адміністративної та кримінальної відповідальності підпадає під заборону, встановлену статтею 4 Протоколу № 7 Конвенції (пункт 39 рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», заява № 16347/02; пункт 32 рішення від 16 червня 2016 року у справі «Ігор Тарасов проти України», заява № 44396/05).
Дисциплінарна відповідальність за своєю юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб'єктів, а також характером і наслідками стягнень. Таким чином, дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції, ч. 1 ст. 61 Конституції України не є взаємовиключним. Тому, притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за певні діяння не виключає можливості його притягнення до кримінальної відповідальності за ці ж діяння. Те саме має місце й у випадках притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також, якщо є всі ознаки складу злочину, й до кримінальної відповідальності.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 61 Конституції України не є взаємовиключним. Відтак кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб'єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності та одночасне існування кримінального провадження не суперечать принципам справедливості й пропорційності та не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення (постанови від 04 квітня 2019 року у справі №11-945сап18, від 19 травня 2021 року у справі №9901/997/18).
З огляду на викладене, дисциплінарна і кримінальна відповідальність є різними видами відповідальності і не виключають одна одну, а притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та до кримінальної за певні діяння не буде тягнути порушення принципу «non bis in idem».
(iv) щодо переховування від органів досудового розслідування
Аналіз норм КПК України щодо вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування дозволяє зробити висновок, що під час вирішення вказаних питань слідчому, прокурору необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа переховується на тимчасово окупованій територій (далі ТОТ).
Згідно ст. 1 Закону тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
В цьому випадку з'ясовано, що підозрювана особа перебуває на ТОТ АР Крим та державний кордон і адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала.
Згідно ст. 12 Закону порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки на дати описані у п. І ухвали про виклик його до слідчого управління ГУ СБУ в АР Крим опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», й опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Суд встановив, що в цьому провадженні у відношенні підозрюваної особи є достатні підстави вважати можливою її обізнаність, з огляду на вжиті стороною обвинувачення дії, визначені ст. 135 КПК України, про:
- здійснення щодо неї кримінального провадження, свій статус у ньому, а також покладені процесуальні обов'язки та необхідність їх виконання;
- виклик до органу досудового розслідування щонайменше двічі.
Ці ж дані засвідчують собою, факт не прибуття підозрюваної особи у зазначені в оголошення в газеті дати до органу досудового розслідування, не надання доказів поважності причин неприбуття.
За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 3 ст. 12 Закону та ч. 5 ст. 139 КПК України, слід дійти висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ба більше, за рішенням слідчого підозрювану особу оголошено в розшук.
Кримінальний процесуальний закон не містить визначень понять «розшук» та «міжнародний розшук».
Водночас «розшук» можна витлумачити як комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, здійснюваних компетентними органами та спрямованих на встановлення місцезнаходження особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
«Міжнародний розшук» є таким же за своїм змістом комплексом заходів, які здійснюються компетентними органами декількох держав у відповідності до актів міжнародного права, зокрема, актів Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу, членом якої Україна є з 04 листопада 1992 року.
Отже, «розшук» є більш широким інститутом по відношенню до «міжнародного розшуку», який є його кваліфікованим різновидом, відповідно оголошення особи в розшук у цьому провадження, є супутнім додатковим фактором, котрий вказує на наявність підстав для здійснення спеціального досудового розслідування, поряд із даними про перебування на ТОТ з метою ухилення.
Більш того, для ініціювання саме міжнародного розшуку прокурор має навести аргументовані доводи щодо використання підозрюваним для ухилення від суду території інших держав. ТОТ є територією України, котра тимчасово окупована/анексована РФ, у цей час. Відповідно, в силу положень Закону, оголошення особи саме в міжнародний розшук, було б порушенням норм Закону та вказувало на протиправність дій уже з боку суб'єкта, котрий прийняв це рішення.
Тотожну позицію з цього питання висловив і ВС у постанові від 26 жовтня 2023 року у справі №757/46325/17-к.
В той час, як сам факт перебування особи в розшуку уже вказує на те, вона ухиляється від правосуддя, позаяк академічний тлумачний словник Української мови передбачає, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник і т. ін.
V. ВИСНОВОК
Отже, враховуючи, що КПК України передбачено спеціальне досудове розслідування щодо злочину, який є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, набуття особою, котру повідомлено про підозру статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, наявність її обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного злочинів, а також те, що підозрювана особа оголошена у розшук, й наявні дійсні підстави вважати, що вона переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя вважає наявними підстави, передбачені ст. 297-1 КПК України для надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
З цих підстав та керуючись статтями 297-1 - 297-4, 369 - 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 27 серпня 2024 року за № 22024011000000207, за підозрою громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7