02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/16826/19
провадження № 6/753/588/24
"18" липня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.,
при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.,
за участю сторін: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа за наслідком розгляду цивільної справи №753/16826/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з заявою про видачу дубліката виконавчого листа за наслідком розгляду цивільної справи №753/16826/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Вказана заява обгрунтована тим, що 22.09.2020 Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 серпня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
03.02.2021, на виконання вищевказаного рішення суду від 22.09.2020, Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист, який в подальшому було пред'явлено до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У змісті даної заяви заявниця вказує, що вищевказаний виконавчий лист було повернуто їй як стягувачу без виконання, оскільки остання не подала заяву про відкриття виконавчого провадження. При цьому, ані повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, ані оригіналу виконавчого листа, вона не отримувала. Натомість, 14.05.2024 начальником Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано довідку, у якій зазначено, що оригінал виконавчого листа при пересилці був втрачений.
На підставі вище викладеного, заявниця була змушена звернутись з даною заявою до суду, у якій прохає видати дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання, яке відбулося 18.07.2024, сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином. При цьому, представником заявниці через загальну канцелярію суду подано заяву, у якій остання заявлені вимоги підтримала та прохала суд задовольнити їх в повному обсязі, а також вказала здійснювати розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.09.2020 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 серпня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
03.02.2021, на виконання вищевказаного рішення суду від 22.09.2020, Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист, який було пред'явлено до виконання до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Так, в матеріалах справи міститься довідка від 14.05.2024, видана начальником Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій останній зазначає наступне.
01.03.2021 до Подільського ВДВС надійшов на виконання пакет документів з оригіналом виконавчого листа №753/16826/19, виданого 03.02.2021 Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частини.
03.03.2021 державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, а саме: стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Вищезазначений оригінал виконавчого листа при пересилці був втрачений.
Виходячи з вищевикладеного виконавчий документ втрачений.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Також, із практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що «...право на суд, захищене статтею 6 [Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод], було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (980_079) (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (980_075) (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V)» (цитата п. 51 Рішення ЄСПЛ Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 року Заява N 40450/04.
Відповідно до стст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Зважаючи на наведені норми закону виконання судового рішення є однією із ключових стадій ефективного доступу до суду без якої сам факт звернення до суду і вирішення на користь особи справи було б беззмістовними.
Згідно підпункту 17.4 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до змісту вказаної норми закону суд, який розглядав справу, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат замість втраченого оригіналу таких документів. Тобто питання видачі дублікату, зокрема, і виконавчого листа може вирішуватись у випадку втрати його оригіналу.
Звертаючись до суду в порядку підпункту 17.4 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України стягувач або державний виконавець повинні довести втрату оригіналу виконавчого документу.
Крім цього, слід зазначити, що вказане питання (про видачу дублікату виконавчого листа) може вирішуватись позитивно виключно у випадку, коли судове рішення невиконане (у іншому ж випадку, слід вважати, що видача дублікату виконавчого листа призводила б до подвійного виконання судового рішення) або якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого листа до виконання (у іншому ж випадку, стягувач мав би право подання дублікату виконавчого листа до виконання після спливу відповідного, встановленого законом строку, що теж слід вважати суперечило б нормам закону).
За приписами ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення.
Згідно ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони невизначені законом встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати. Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Положеннями ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню-з наступного дня після його прийняття.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином, враховуючи викладене вище, а також враховуючи те, що заявницею доведено факт втрати оригіналу виконавчого документу, суд дійшов висновку для видачі його дубліката.
Керуючись стст. 260, 353, 354, п. 17.4 розділу VIII перехідних положень ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа за наслідком розгляду цивільної справи №753/16826/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа за заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.09.2020 у цивільній справі №753/16826/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 серпня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.