ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8759/24
провадження № 1-кп/753/1493/24
"29" серпня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024100020001114, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри, а також на продовження існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи, що враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, останній, усвідомлюючи суворість покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду. Також зазначив, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності, і після цих стадій під час дослідження судом письмових доказів, оскільки, у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту свідків чи потерпілого, у разі задоволення судом такого клопотання. Відтак, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконного впливу обвинуваченим на свідків та потерпілу у вказаному кримінальному провадженні, оскільки, їх покази мають важливе значення щодо встановлення та доведення обставин, визначених ст. 91 КПК України.
За наведених обставин вважав, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам.
Захисник, думку якого підтримав обвинувачений, вважав за недоцільне продовження строку тримання під вартою і звертав увагу, що у даному випадку цілком достатнім буде застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання, у зв'язку із воєнним станом покинути територію України не зможе, крім того свідків - безпосередніх очевидці події - не має.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, в даному конкретному випадку суд вважає підозру відносно ОСОБА_5 у вчиненні злочину небезпідставною, оскільки кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом. При цьому обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Також суд враховує практику Європейського суду з захисту прав людини, а саме те, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і тому оцінка такого ризику проводиться з посиланням на ряд інших факторів. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки із суспільством.
При цьому, суд, проявляючи особливу ретельність у ході судової процедури, та не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, що свідчить про наявність ризику втечі, встановив, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, наявність ще і інших підстав для позбавлення волі, вважаючи їх релевантними (відповідними) та достатніми.
Також, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Беручи до уваги відсутність міцних соціальних і сімейних зв'язків, з огляду на ступінь тяжкості правопорушення, вид і розмір покарання, яке може загрожувати в разі визнання ОСОБА_5 винуватим, суд приходить до висновку про те, що наведені обставини збільшують ризики втечі настільки, що їх неможливо відвернути, не продовживши строк тримання під вартою, так як достатні стримуючі фактори, які би свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Також, на даний час фактично тільки розпочато судовий розгляд, потерпіла та свідки не допитані, що, на думку суду, свідчить про можливість незаконного впливу з боку обвинуваченого на вказаних осіб.
Відомостей, які би свідчили про неможливість подальшого перебування ОСОБА_5 під вартою, немає.
З урахуванням наведеного суд вважає, що обставини, які були підставами для застосування обвинуваченому найбільш суворого вигляду запобіжного заходу не змінились, а встановлені раніше ризики продовжують існувати.
При цьому розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).
На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є тяжкі наслідки вчиненого, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищими соціальними цінностями, а також підвищена суспільна небезпека злочину, що інкримінується обвинуваченому.
Оскільки по справі існують реальні ризики справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, суд вважає, що вказане продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод,
Таким чином, перевіривши обґрунтованість підстав для застосування запобіжного заходу, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, вислухавши думку учасників судового провадження щодо доцільності продовження тримання під вартою, прийшов до висновку про доцільність продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , вчинений із застосуванням насильства та спричинив непоправні наслідки - загибель людини, суд вважає неможливим застосувати інші, більш м'які, запобіжні заходи, як такі, що зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків та не визначає розмір застави.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 27 жовтня 2024 року включно.
Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена протягом 5 днів з моменту оголошення до Київського апеляційного суду.
Головуючий: