Справа №752/15875/24
Провадження № 2/752/6251/24
Іменем України
28.08.2024 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєв С.О.,
за участю секретаря - Пастух З.Ф.,
розглянувши у спрощеному провадженні, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
позивач звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі, який зареєстровано 11 червня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м.Києві, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №1043, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 .
Від даного шлюбу сторони мають спільних дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як зазначає позивач, сімейне життя з відповідачем не склалося у зв'язку з різними поглядами на життя та несумісністю характерів. З 01 липня 2024 року сторони не підтримують шлюбні стосунки, окремо проживають та не ведуть спільне господарство; не пов'язані спільним побутом. Шлюб існує формально.
31.07.2024 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони повідомлялись належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, із заявами про розгляд справи за участю сторін або розгляд справи в порядку загального позовного провадження не звертались.
На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав.
На підставі положень ст.ст.274-279 ЦПК України та відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За правилами частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 11 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який зареєстровано Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м.Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 , актовий запис №1043 (а.с.22). Після одруження прізвище дружини змінено з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
Від даного шлюбу сторони мають спільних дітей - синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Голосіївським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, актовий запис №1285 (а.с.7), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Голосіївським районним у м.Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м.Києві, актовий запис №816 (а.с.8).
Як визначено у ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явленим одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Під час розгляду справи судом установлено, що сторони з 01 липня 2024 року окремо проживають, не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільне господарство та не пов'язані спільним побутом.
Подальше існування сім'ї є неможливим, оскільки між сторонами відсутнє почуття любові, відсутнє бажання для відновлення шлюбних стосунків і подальшого існування сім'ї. Шлюб існує формально.
Обставин, які б вказували на бажання сторін примиритися, відновити сумісний побут, піклуватися одне про одного, проживати разом, вести спільне господарство, судом не встановлено.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритись.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки подальше існування сім'ї є неможливим в зв'язку з відсутністю бажання сторін на відновлення шлюбних стосунків, втратою почуттів та відсутністю взаєморозуміння. Сім'я існує формально, а отже шлюб може бути розірваний.
Суд вважає, що шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Керуючись ст.3, 24, 55, 56, 104,10,110, 112, 113 Сімейного кодексу Українист. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,
у хв а л и в:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 11 червня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 1043 - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.О. Чекулаєв