09 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 138/3464/23
провадження № 61-12166ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу Яришивської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району, Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити різницю між середнім заробітком і виплаченими 2/3 заробітку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району з позовом, просила визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, зобов'язати нарахувати та виплатити різницю між середнім заробітком і виплаченими 2/3 заробітку, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 79 884,00 грн.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонниого суду Вінницької області від 15 травня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов'язки директора Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 30 жовтня 2023 року №39-к про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів в Козлівському ліцеї Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
Стягнено з Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 жовтня 2023 року до 15 травня 2024 року у розмірі 79 884,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року апеляційну скаргу Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області залишено без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року- без змін.
У вересні 2024 року Яришивська сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у пункті 7.9 мотивувальної частини Рішення від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів" для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування.
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру - про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а також вимоги майнового характеру - виплата різниці між середнім заробітком і виплаченими 2/3 заробітку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 79 884,00 грн.
Ціна позову за вимогу майнового характеру становить 79 884,00 грн, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн*250=757 000,00 грн).
Щодо справи в частині вимог немайнового характеру - про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, то вона не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Зазначена справа є незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) та з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки заявник оскаржила судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Яришивської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козлівського ліцею Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району, Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити різницю між середнім заробітком і виплаченими 2/3 заробітку, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська