09 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 183/13655/23
провадження № 61-12190ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, виконуючого обов'язки Новомосковського міського голови Адамяна Сергія Погосовича, Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки Новомосковського міського голови Адамяна Сергія Погосовича, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська, Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до виконуючого обов'язки Новомосковського міського голови Адамяна С. П., Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська, Новомосковського міського голови Рєзніка С. О., в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження виконуючого обов'язки Новомосковського міського голови Адамяна С. П. від 13 листопада 2023 року № 701-к «Про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади згідно з пунктом один статті 41 Кодексу законів про працю України»;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська;
- стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська середнього заробітку за вимушений прогул з 21 листопада 2023 року до 10 січня 2024 року і за кожен робочий день 468,44 грн з 11 січня 2024 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2024 року у позові відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки Новомосковського міського голови Адамяна С. П., Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська, Новомосковського міського голови Рєзніка С. О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження виконуючого обов'язки Новомосковського міського голови Адамяна С. П. від 13 листопада 2023 року № 701-к про звільнення ОСОБА_1 зі займаної посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська.
Стягнено з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 листопада 2023 року до дня ухвалення рішення суду 17 липня 2024 року у розмірі 157 397,52 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У вересні 2024 рокуНовомосковський міський голова Рєзнік С. О., виконуючий обов'язки Новомосковського міського голови Адамян С. П., Виконавчий комітет Новомосковської міської ради звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у пункті 7.9 мотивувальної частини Рішення від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів" для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування.
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру - про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, а також вимога майнового характеру - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 157 397,52 грн.
Ціна позову за вимогу майнового характеру становить 157 397,52 грн, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн*250=757 000,00 грн).
Щодо справи в частині вимог немайнового характеру - про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, то вони не підлягають розгляду за правилами лише загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Зазначена справа є незначної складності (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) та з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявника немає посилання на зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, як і на докази на їх підтвердження.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки заявники оскаржили судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, виконуючого обов'язки Новомосковського міського голови Адамяна Сергія Погосовича, Виконавчого комітету Новомосковської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки Новомосковського міського голови Адамяна Сергія Погосовича, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська, Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради, про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулувідмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська