11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 420/20499/23
провадження № К/990/20067/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Прокопенка О. Б.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді Завальнюка І. В., та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Вербицької Н. В., суддів: Джабурії О. В., Кравченка К. В.,
І. Суть спору
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, в якому просить:
1.1. визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства рф з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
1.2. зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства рф з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
1.3. визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що виконав зобов'язання припинити громадянство рф;
1.4. визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27 червня 2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України.
2. На обґрунтування позову позивач зазначає, що він неодноразово звертався до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області з декларацією про відмову від громадянства рф, однак відповідач відмовляє у її прийнятті.
Позивач наголошує, що з початку запровадження на території України воєнного стану, він вступив до лав територіальної оборони та брав участь у бойових діях, що підтверджується копією посвідчення, відеозаписами, та численними подяками за свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, від командира Військової частини НОМЕР_1 ; начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба та від Київського міського голови Віталія Кличка, командира Військової частини НОМЕР_2 Служби безпеки України.
Вказує, що відповідач ухвалив рішення про відмову ОСОБА_1 у прийнятті декларації з огляду на те, що 19 травня 2023 року закінчився строк виконання зобов'язання про припинення громадянства рф протягом двох років з моменту набуття громадянства України, а контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу позивачем укладено 30 травня 2023 року.
На переконання позивача, відсутні будь-які законні та обґрунтовані підстави для прийняття вказаного рішення, адже встановлений у частині п'ятій статті 8 Закону України «Про громадянство України», в редакції Закону № 1941-IX від 14 грудня 2021 року, дворічний строк виконання іноземцем обов'язку подати документ про припинення іноземного громадянства, або декларації про відмову від іноземного громадянства не стосується осіб, які отримали громадянство у період з 01 січня 2018 року до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19 грудня 2021 року) та відносяться до категорій, визначених у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Позивач стверджує, що ним дотримані всі умови положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14 грудня 2021 року для права скористатись можливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
При цьому позивач вказує на неможливість виконати зобов'язання припинити громадянство російської федерації, яка пов'язана із тим, що внаслідок агресії останньої дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, дипломатичні представництва країни-агресора не працюють, а тому позивач не міг скористатись такою процедурою на території України.
Вважаючи дії щодо неприйняття від позивача декларації про відмову від громадянства рф протиправними, а рішення щодо скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України неправомірним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Тюменської області російської федерації.
4. 23 грудня 2020 року позивач документований посвідкою на постійне проживання в Україні строком до 23 грудня 2021 року.
5. 12 березня 2021 року позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про отримання громадянства України, до якої долучив:
свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_1 , де зазначений його батько ОСОБА_3 ;
свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із зазначенням актового запису № 187 від 22.04.1952, місце державної реєстрації Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим, повторне свідоцтва видано Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Мінюсту 06.03.2021 серія 1-БК № 758640;
витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, в якому зазначено, що за № 187 від 22.04.1952 зареєстрований запис про народження ОСОБА_3 на підставі довідки про народження від 25.03.1952 Джанкойського пологового будинку, відомості про свідоцтво 07.12.2011 внесено до Держреєстру державним реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим.
6. 19 травня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області за розглядом заяви позивача ухвалено рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України".
7. ОСОБА_1 отримав довідку про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20 травня 2021 року та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_3 від 20 травня 2021 року № 100.
8. У зв'язку з вказаним рішенням щодо оформлення набуття громадянства України, ОСОБА_1 подав до органу ДМС зобов'язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства російської федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави (до 19.05.2023).
9. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства російської федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства російської федерації.
10. Листом від 22 жовтня 2021 року № 8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації у зв'язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства російської федерації в Україні від 09 січня 2021 року № 1 вартість виходу з громадянства російської федерації становить 1852,50 грн, що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні.
11. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації протиправними, позивач звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов'язання прийняти декларацію. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 груднґ 2021 року у справі № 320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_4 від 16 березня 2022 року.
12. Разом з тим, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21, котрим було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено.
Таким чином, внаслідок скасування рішення суду у справі № 320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства російської федерації.
13. У зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач на виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації з тих підстав, що незалежною причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є той факт, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється внаслідок розриву дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією.
Відповідач не прийняв та повернув також і вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, в якому зазначив, що тільки особи, які відносяться до категорій, перелічених у прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-IX мають право на подання відповідних декларацій.
14. Позивач оскаржив таку відмову і в межах справи № 420/11071/23 рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року позов задоволено: визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства рф; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства рф.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року № 420/11071/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 420/11071/23 скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.
15. 30 травня 2023 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у складі Збройних Сил України.
16. 31 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою.
17. У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що 19 травня 2023 закінчився строк виконання зобов'язання про припинення громадянства рф протягом двох років з моменту набуття громадянства України, поданого позивачем 19 березня 2021 року. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу укладено 30 травня 2023 року. Таким чином, відсутні підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку, уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України від 31 травня 2023 року, у зв'язку з чим декларацію повернуто.
18. При цьому, на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» 27 червня 2023 року відповідачем ухвалено рішення про скасування рішення Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
19. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково.
19.1. Визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.
19.2. Зобов'язано Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.
19.3. Визнано протиправним та скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27 червня 2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .
19.4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
20. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який набув громадянство України 19 травня 2021 року та 30 травня 2023 уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України, 31 травня 2023 року звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства, як особа, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України. При цьому, одразу після вчинення російською федерації повномасштабного збройного вторгнення на територію України позивач вступив до лав територіальної оборони, приймав участь у бойових діях та має відзнаки.
Враховуючи, що позивач уклав 30 травня 2023 року контракт про проходження служби у складі Збройних Сил України та набув громадянство України 19 травня 2021 року, тобто у межах, визначених Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 1941-IX, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконуються обидві умови, які надають право позивачу на підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX подати декларацію про відмову від іноземного громадянства внаслідок неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство).
21. Зазначена позиція була підтримана і П'ятим апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
22. Представник Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
23. Так, автор скарги покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 21 Закону України «Про громадянство України», в редакціях, які діють після 24 лютого 2022 року (після повномасштабного вторгнення рф на територію України) стосовно громадян російською федерацією, з урахуванням обставин, установлених у цій справі.
24. Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2024 року відкрив касаційне провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Відповідно до статті 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
28. За умовами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
29. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, зі змінами (далі - Закон № 2235-III).
30. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України; іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
31. За правилами частини другої статті 9 Закону № 2235-III умовами прийняття до громадянства України є, зокрема, подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
32. Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої якої громадянство України набувається за територіальним походженням.
33. Набуття громадянства України за територіальним походженням врегулювано статтею 8 Закону 2235-III.
34. Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
35. В силу частини п'ятої статті 8 Закону № 2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
36. 19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-ІХ .
37. Так, за новою редакцією статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
38. Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
39. Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
40. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства країни становить державний інтерес для України;
3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
41. Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-ІІІ органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (ст. 8 Закону № 2235-ІІІ) або була поновлена у громадянстві України (ст. 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (ч. 5 ст. 8 та ч. 2 ст. 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (ч. 8 ст. 8 та ч. 7 ст. 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (ч.ч. 1 та 2 ст. 10 з урахуванням ч. 5 ст. 9 Закону; ч. 5 ст. 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
VI. Позиція Верховного Суду
42. Предметом спору у цій справі є бездіяльність органу міграційної служби з приводу неприйняття у позивача декларації про відмову від громадянства рф, а також рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27 червня 2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України.
43. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку, насамперед, зобов'язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.
44. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
45. Приписи статті 9 Закону України «Про громадянство України» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачали можливість подання замість документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
46. Така декларація передбачала необхідність викладення обставин, за яких особа, що набула громадянство України, не отримала документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави, і такі обставини не залежали від неї.
Станом на 19 травня 2021 року і до сьогодні чинний зразок документа під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства» (форма 45,) затверджений наказом МВС України № 715.
Зміст цього документа викладено наступним чином: «Я, _(прізвище, ім'я, по батькові)_ ,___ __________ _____ (року народження), громадянин(ка) _(назва держави)_ відмовляюся від іноземного громадянства (підданства) _(назва держави)_, у зв'язку з тим, що існують незалежні від мене причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства)_(назва держави)_,а саме:
1) у мене уповноваженими органами _ (назва держави)_(зазначити дату) було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) __ (назва держави)_, проте в установлений її законодавством строк протягом _(назва держави)_ я не отримав (не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів__ (назва держави)_ про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала);
2) у мене уповноваженими органами _( назва держави)_ було прийнято клопотання про припинення мого громадянства (підданства) (зазначити дату) , проте протягом двох років я не отримав (зазначити дату) _ (назва держави)_(не отримала) документа про припинення громадянства (підданства) цієї держави. Повідомлень від уповноважених органів _( назва держави)_про відмову в задоволенні мого клопотання я не отримував (не отримувала). Строк розгляду клопотань про припинення громадянства цієї держави не встановлено;
3) у законодавстві _(назва держави)_ відсутня процедура припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи;
4) процедура оформлення припинення громадянства (підданства) _( назва держави)_ не здійснюється;
5) вартість оформлення виходу з громадянства (підданства) _ (назва держави)_ становить, що перевищує половину розміру _(зазначити вартість у гривневому еквіваленті)_мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України.
Станом на _(дата набуття особою громадянства України) розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив_____.
У зв'язку з викладеним вище я зобов'язуюся повернути паспорт громадянина _ (назва держави)_ до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина (підданого) _ (назва держави)_і не виконувати обов'язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.
Мені_____(прізвище, ім'я, по батькові)_ повідомлено, що в разі невиконання мною цього зобов'язання я втрачу громадянство України на підставі статті 19 Закону України "Про громадянство України" або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону. Дата: ___ ________________ 20___ року (підпис)».
47. Як уже зазначалось, з 19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-IX, яким, зокрема, змінено визначення незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) (далі - Закон № 1941-IX).
48. Пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:
1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;
4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
49. Наведене свідчить, що пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX законодавець виокремив окрему категорію іноземців, що отримали громадянство України у період з 01 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом, які набули право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (спрощена процедура).
50. Підсумовуючи, варто вказати, що саме на особу, яка взяла на себе зобов'язання припинити іноземне громадянство, покладається обов'язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.
51. При цьому звернутися з відповідною заявою про відмову від іноземного громадянства до органу ДМС подається протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України.
52. Разом з цим законодавцем чітко визначені підстави про право особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, який набув громадянство України 19 травня 2021 року та 30 травня 2023 року уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України, 31 травня 2023 року звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства, як особа, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.
54. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився і П'ятий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки позивач уклав 30 травня 2023 року контракт про проходження служби у складі Збройних Сил України та набув громадянство України 19 травня 2021 року, тобто у межах, визначених Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону № 1941-IX, тому виконуються обидві умови, які надають право позивачу на підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX подати декларацію про відмову від іноземного громадянства внаслідок неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство).
Разом з цим суди попередніх інстанцій зазначили, що неможливість виконати зобов'язання припинити громадянство російської федерації пов'язана із тим, що внаслідок агресії останньої дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, дипломатичні представництва країни-агресора не працюють, а тому позивач не міг скористатись такою процедурою на території України.
55. Варто зазначити, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 27 червня 2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , слугувало невиконання ним зобов'язання припинити іноземне громадянство російської федерації.
56. Водночас суди попередніх інстанцій не з'ясували підстав неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянств у період з моменту набуття громадянства України (19 травня 2021 року) до повномасштабного вторгнення рф на територію України.
57. Крім того варто зауважити, що позивач набув громадянство України 19 травня 2021 року, а звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства, як особа, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України 31 травня 2023 року.
58. При цьому суди попередніх інстанцій не надали значення тому факту, що вказаний контракт як підстава для подання декларації про відмову від громадянства рф був укладений 30 травня 2023 року, тобто після закінчення дворічного терміну, а саме 19 травня 2023 року, протягом якого позивач повинен був виконати підписане власноруч зобов'язання та подати документ уповноваженого органу рф про вихід з громадянства рф.
59. Натомість, скасовуючи рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27 червня 2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , у зв'язку з невиконанням ним зобов'язання припинити іноземне громадянство російської федерації, суди першої та апеляційної інстанцій визнали оскаржуване рішення протиправним.
60. Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.
61. Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
62. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
63. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
64. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
65. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
66. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
ІV. Судові витрати
67. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області задовольнити частково.
2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року скасувати, а справу № 420/20499/23 направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. Р. Радишевська
О. Б. Прокопенко