11 вересня 2024 року
м. Київ
справа №520/32306/23
адміністративне провадження № К/990/33018/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №520/32306/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У 2023 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області, щодо не виготовлення позивачу довідки про розмір грошового забезпечення загиблого ОСОБА_2 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення, яке фактично було виплачено у серпні 2019 року за посадою поліцейського - старшого інженера головного пункту централізованого спостереження центру технічної охорони УПО в Харківській області для перерахунку пенсії по втраті годувальника з 01.09.2019;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 для перерахунку позивачу пенсії по втраті годувальника з 01.09.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016, у зв'язку з підвищенням розміру грошового забезпечення, яке фактично було виплачено у серпні 2019 року за посадою поліцейського - старшого інженера головного пункту централізованого спостереження центру технічної охорони УПО в Харківській області із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, розміру премії, надавши позивачу копію такої довідки.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалою від 20.11.2023 відкрив провадження, вирішив розглядати і розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позов задоволено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено.
23.08.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 у якій вона просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значне виняткове значення саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
У свою чергу, посилання у касаційній скарзі на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, безпідставне, оскільки відповідач не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок саме має бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України можливе у разі, якщо скаржник у касаційній скарзі навів обґрунтовані та переконливі аргументи, які б слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
КАС України, передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 у справі №520/32306/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко