11 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 200/173/23
адміністративне провадження № К/990/30948/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/173/23
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року (суддя - Олішевська В.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді: Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г.),
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ №168) у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) його направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ). Перебуваючи у відряджені у спірний період, він виконував бойові завдання на кордоні з Республікою Білорусь, беручи участь у заходах з нацбезпеки та оборони. Вказане, на думку позивача, є підставою для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн згідно з Постановою КМУ № 168. Проте, у спірний період з 26.09.2022 по 31.12.2022 року, отримує лише 30 000 грн щомісячно. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду та просить задовольнити позов.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 ) служить в НОМЕР_2 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (ДПС України).
4. Наказом від 25.06.2021 №238-ОС головний сержант ОСОБА_1 зарахований до НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) з усіма видами забезпечення.
5. Наказом Адміністрації ДПС України від 16.09.2022 № 165 гриф. головного сержанта ОСОБА_1 у складі другого відділу прикордонної служби НОМЕР_2 прикордонного загону було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ).
6. Наказами від 26.10.2022 № 237-ВВ та від 12.11.2022 № 252-ВВ надано відпустку за сімейними обставинами.
7. Відповідно до наказу від 09.01.2023 № 7-ВВ, позивач повернувся з відрядження та приступив до виконання обов'язків 08.01.2023.
8. Згідно з архівними даними, з квітня по серпень 2022 року ОСОБА_1 нараховувалася додаткова винагорода до 100 000 грн, а з вересня по грудень 2022 року - 30 000 грн.
9. Представник позивача звернувся з адвокатським запитом до в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_3 щодо причин невиплати додаткової винагороди за вересень - грудень 2022 року.
10. Листом від 29.11.2022 № 22.4820-22вих НОМЕР_5 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_3 ) повідомив, що підрозділи в Чернігівській і Сумській областях не виконують бойових завдань на лінії зіткнення. Посилаючись на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 квітня 2022 року № 21-1215-2022 «Щодо однакового трактування положень» в/ч НОМЕР_3 указав, що збільшення додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об'єкти, які охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі безпосередньому перебуванні цих об'єктів під бомбардуванням, артилерійським, ракетним обстрілами.
11. Листом від 27.12.2022 № 22/5599-22-вих НОМЕР_5 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_3 ) повідомив, що ОСОБА_1 перебуває в оперативному підпорядкуванні 105 загону та виконує завдання. Довідку про участь у бойових діях головному сержанту ОСОБА_1 не видано, оскільки він не звертався з відповідним рапортом.
12. Також 03.01.2023 НОМЕР_2 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_1 ) надав відповідь, що додаткова винагорода ОСОБА_1 не нарахована через відсутність підстав, а довідку про участь у бойових діях не видано через відсутність підтверджувальних документів.
13. Не погодившись із тим, що у спірний період 26.09.2022 по 31.12.2022 позивачу не нараховувалась підвищена винагорода, останній звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
14. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
15. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій, посилалися на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
16. Насамперед, суди попередніх інстанцій зауважили, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ (далі - наказ №392-АГ) та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ (далі - наказ №628-АГ) «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» не набрали чинності, оскільки не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, тому їх не можна застосовувати до спірних правовідносин щодо виплати підвищеної винагороди.
Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили; що, зокрема, факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Білоруссю під час перебування у службовому відрядженні у підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) не є достатньою підставою для нарахування та виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови КМУ № 168.
Суди вважали, що довідка про участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки без документів, передбачених пунктом 3 розділу IV Інструкції № 188 не є належним та допустимим доказом для нарахування додаткової винагороди.
17. Урахувавши відсутність доказів підтвердження обставин безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та запереченнями відповідача та військової частини НОМЕР_3 виконання прикордонним підрозділом військової частини НОМЕР_1 бойових завдань на лінії бойового зіткнення, за час їх перебування на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону, - суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
18. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року повністю та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити.
19. Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:
1) пункту 1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо позбавлення права на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168;
2) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначеної Інструкції для визначення права на додаткову винагороду, а саме: визначення документів для нарахування збільшеної винагороди, необхідність рапорту військовослужбовця для підготовки цих документів командуванням, а також порядок їх обміну між військовими частинами при відрядженнях.
3) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.
20. Окрім цього, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно визначено, що довідка про безпосередню участь у бойових діях не є належним та допустимим доказом для нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу через те, що така не відповідає певним вимогам та має формальні недоліки, адже позивач не може нести відповідальність за це.
21. Верховний Суд ухвалою від 21 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
22. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
23. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
27. Пунктом 1 Постанови КМУ №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Прядок і умови виплат додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 Постанови КМУ №168).
28. Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період 26.09.2022 по 31.12.2022 (у період відрядження).
29. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди у зв'язку з тим, що, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.
Крім того, суди вважають, що факт виконання бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на кордоні з Білоруссю під час відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_3 ) не є достатньою підставою для виплати винагороди згідно з пунктом 1 Постанови КМУ № 168.
Суди переконані, що довідка про участь ОСОБА_1 у бойових діях не є належним та допустимим доказом для виплати винагороди.
30. Позивач у доводах касаційної скарги стверджує про наявність у нього права на спірні виплати у зв'язку з тим, що перебуваючи у відряджені він виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів) та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ №168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах.
31. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), Верховний Суд зазначає, що після подання позивачем касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.
33. Так, у справі № 200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 вказав, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Також Суд виснував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
34. Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів № 392-АГ та № 628-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою КМУ № 168. У цій постанові Верховний Суд підтвердив застосування цих наказів у спірний період (у цій справі 26.09.2022 по 31.12.2022), дійшовши висновку, що Накази № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів. У зазначеній постанові Суд вказав на помилкове застосування положень Інструкції № 188 для визначення виплат за Постановою КМУ № 168 на період воєнного стану, оскільки ця інструкція регулювала виплати за участь у заходах з національної безпеки та оборони, відповідно до Постанови КМУ від 20.01.2016 № 18.
35. У випадку ОСОБА_1 (його відрядження), згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 в справі № 200/660/23, наказ № 392/0/81-22-АГ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на додаткову винагороду до 100 000 грн. Пункт 4 наказу № 392/0/81-22-АГ передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців (у бойових діях і заходах) здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосердньої участі, відомостей про підтверджувальні документи такої, у таких довідках.
36. Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення / здійснення (пункт 1 Постанови № 168) та підтвердження цих обставин указаними документами.
37. Оскільки питання застосування пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ № 168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах вже вирішено Верховним Судом, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню їх висновки.
38. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 у спірний період перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ).
З архівної відомості виплати встановили, що з квітня по серпень 2022 року ОСОБА_1 нараховувалася додаткова винагорода до 100 000 грн, а з вересня по грудень 2022 року - 30 000 грн.
Суди вказали, що підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) охороняють ділянку державного кордону з Російською Федерацією та Республікою Білорусь у межах Чернігівської області (https://dpsu.gov.ua/ua/structure/chastini-centralnogo-pidporyadkuvannya/chernigivskiy-prikordonniy-zagin/). Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (зі змінами), Чернігівська область віднесена до територій можливих бойових дій.
НОМЕР_5 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_3 ) листом повідомив про те, що підрозділи Держприкордонслужби України, що знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії бойового зіткнення.
Суди зауважили, що позивач не звертався з відповідним рапортом у встановленому порядку за отриманням довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.
Водночас згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_3 від 01.08.2023 року № 5249, наданої на виконання ухвали апеляційного суду від 13.07.2023 року, про проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та того, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області в термін:
з 27.09.2022 року по 30.09.2022 року,
з 01.10.2022 року по 26.10.2022 року,
з 01.11.2022 року по 16.11.2022 року,
з 25.11.2022 року по 30.11.2022 року,
з 01.12.2022 року по 06.12.2022 року,
з 26.12.2022 року по 31.12.2022 року,
з 01.01.20202 року по 07.01.2023 року,
39. Оцінюючи критично таку довідку про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 27.09.2022 по 07.01.2023, суди попередніх інстанцій зауважили, що вказана довідка не є належним та допустимим доказом для нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу за відсутності документів, передбачених п. 3 розділу IV Інструкції № 188.
40. З аргументації судів попередніх інстанцій можна зрозуміти, що «належність та допустимість» доказів зіставлялася з приписами Інструкції № 188 (а саме: пункту 3 розділу IV), а не наказів № 392-АГ та № 628-АГ, які, на думку цих судів, не могли застосовуватися до правовідносин, які вони призначені регламентувати.
41. З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 та в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 200/216/23, під час оцінювання того, чи мав позивач право на отримання додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у розмірі до 100 000,00 грн у період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року мали бути застосовані накази № 392/0/81-22-АГ, № 628/0/81-22-АГ, позаяк протягом спірного в цій справі періоду саме вони визначали умови і підстави для реалізації приписів зазначеного пункту. У цих постановах Верховний Суд заначив, якщо оцінювання доказів щодо виплати додаткової винагороди відбувалося за нормативним актом, який не застосовується до цих правовідносин (Інструкції №188), то таке хибне правозастосування вплинуло на висновки судів щодо оцінки обставин справи та доказів.
42. Ураховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у вищевказаних постановах, таке правозастосування судами попередніх інстанцій було помилковим, що, відповідно, вплинуло на висновки судів щодо оцінки обставин справи та доказів, на які посилалися сторони.
Таке хибне правозастосування вплинуло й на те, що суди не перевіряли, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією в окреслений ним період довідкою у сукупності з іншими доказами у справі.
43. Суди попередніх інстанцій не дослідили документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відсутній у матеріалах справи і наказ командування військової частини НОМЕР_1 про направлення військовослужбовця ОСОБА_1 в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 .
44. Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не вирішили питання, яке стало основою спору. Йдеться про завдання, які ОСОБА_1 виконував у складі НОМЕР_5 прикордонного загону протягом спірного періоду (26.09.2022 - 31.12.2022), і на чому ґрунтуються ці дані. Так, якщо позивач перебував у відрядженні в цей час та служив у НОМЕР_5 прикордонному загоні під час спірного періоду, але не виконував завдань, що передбачають додаткову винагороду (у збільшеному розмірі), то нез'ясованим залишається питання, які саме завдання він виконував або де проходив службу. Колегія суддів звертає увагу на важливість цих обставин для правильного вирішення справи, тоді як суди попередніх інстанцій не приділили їм належної уваги.
45. Верховний Суд наголошує, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах (бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів), а відповідно до пункту 3 наказу № 628-АГ перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.
46. Передчасними є висновки судів, які стверджують, що бойовий наказ або розпорядження не можуть слугувати доказом підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Це твердження ігнорує фактичну практику, згідно з якою, у тому числі, на підставі таких наказів або розпоряджень видаються довідки про безпосередню участь у бойових діях чи заходах. Отже, бойовий наказ або розпорядження є невід'ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.
47. Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не дослідили обставини можливості отримання ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою КМУ №168, оскільки не дотрималися підходу з урахуванням усталеної практики, за яким ключовою умовою для отримання такої виплати є виконання спеціальних бойових завдань та заходів і наявність документального підтвердження цих обставин.
48. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
49. За змістом частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
50. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
51. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
52. Суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень не у повній мірі виконали завдання адміністративного судочинства, визначені у статті 2 КАС України, та не дослідили всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення та прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, визначеного частиною четвертою статті 9 КАС України. Зокрема, цей принцип передбачає, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
53. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
54. Водночас неповне з'ясування обставин у справі, недослідження всіх доказів, у тому числі за необхідності їх самостійного витребування судом, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
55. Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не встановив та не оцінив обставини справи для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції таких процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.
56. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
57. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
58. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року скасувати, а справу № 200/173/23 направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк