про відмову у відкритті касаційного провадження
10 вересня 2024 року
м. Київ
справа №420/25423/23
адміністративне провадження № К/990/33716/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року
у справі №420/25423/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 березня по 31 грудня 2021 року, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704), з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня по 16 лютого 2022 року, відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-XII, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які виразились у відмові скласти та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оновлені грошовий атестат та довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії, із зазначенням грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 березня по 31 грудня 2021 року, відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня по 16 лютого 2022 року, відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та здійснити виплату донарахованих сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-XII, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020-2022 роки, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, виходячи з грошового забезпечення, нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скласти та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оновлені грошовий атестат та довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії, із зазначенням грошового забезпечення ОСОБА_1 , нарахованого відповідно до вимог статті 9 Закону №2011-XII, з урахуванням положень постанови КМУ №704, з визначенням розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позов задоволено повністю.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій, військова частина НОМЕР_1 (далі - скаржник) 31 серпня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного від 23 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу військової частини залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено семиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.
Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху, полягали у тому, що обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.
30 липня 2024 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення строку сплати судового збору.
На обґрунтування поданого клопотання скаржник зазначив, що на момент звернення з апеляційною скаргою до П'ятого апеляційного адміністративного суду у військової частини відсутні необхідні кошти для сплати судового збору. Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року було повторно подано до забезпечувального фінансового органу заявку від 25 липня 2024 року №350 (додається) на отримання коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00 грн. Разом з тим зазначені кошти на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходили.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі №420/25423/23 повернуто особі, яка її подала.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, Суд виходив з того, що до клопотання не було долучено жодних доказів на підтвердження відсутності фінансування чи вчинення активних дій з метою його отримання. Крім того заявнику було надано достатньо часу для надання документа про сплату судового збору.
Вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції такою, що прийнято з порушенням норм процесуального права, військова частина НОМЕР_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано повернув апеляційну скаргу, оскільки не врахував, що майновий стан відповідача не дав можливості своєчасно, у встановлений судом строк, сплатити судовий збір. Своєчасна сплата судового збору не залежить виключно від військової частини НОМЕР_1 , оскільки така можливість виникає лише після надходження коштів нам його рахунок від розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України. Скаржником була направлена заява до забезпечувального фінансового органу від 25 липня 2024 року №350 (додається) на отримання коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8052,00 грн, однак на рахунок військової частини НОМЕР_1 необхідні кошти не надійшли. На думку відповідача, військовою частиною НОМЕР_1 вжито всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно пункту 7 статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, обумовлено статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Відповідно до статей 1 та 2 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Колегія суддів вважає, що саме на заявника клопотання про відстрочення сплати судового збору покладається обов'язок щодо доведення фактів з якими він пов'язує необхідність звернення з таким клопотанням; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем разом із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, не було подано достатніх, належних та допустимих доказів, які в повній мірі обґрунтовували б таке клопотання, що й стало підставою для відмови у його задоволенні та повернення апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що відповідачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд також вважає, що обставини, пов'язані з неможливістю сторони сплатити судовий збір, у тому числі, з огляду на обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції прийняв обґрунтоване рішення про повернення апеляційної скарги скаржнику, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 у встановлений судом строк, не були усунуті недоліки апеляційної скарги, а клопотання про відстрочення сплати судового збору було необґрунтованим та таким, що не підтверджено належними і допустимими доказами.
Відтак, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення не викликає розумних сумнівів щодо правильного застосування чи тлумачення застосованих норм матеріального і процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Подібна позиція щодо визнання за аналогічних обставин касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06 вересня 2023 року у справі №380/10699/23 та від 07 вересня 2023 року у справі №380/5859/23.
Суд враховує положення частини другої статті 298 КАС України, якою встановлено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Керуючись пунктом 5 частини 1, частиною 2 статті 333 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №420/25423/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Бевзенко
О.П. Стародуб