10 вересня 2024 року
м. Київ
справа №120/5143/23
адміністративне провадження № К/990/34007/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_3 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), за участі третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - третя особа) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, у розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 25 червня 2022 року, з розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.
04 вересня 2024 року військової частини НОМЕР_1 подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції у справі, яка розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідач зазначає, що відкриття касаційного провадження у цій справі є необхідною умовою для застосування єдиного підходу для вирішення цієї категорії справ. Також скаржник посилається на ухвали Верховного Суду, в яких відкриті касаційні провадження з аналогічних правовідносин, у зв'язку з чим, на думку відповідача, ця справа також має бути допущена до касаційного перегляду.
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд наголошує, що в кожній конкретній касаційній скарзі, які подаються скаржниками в інших справах, суд касаційної інстанції перевіряє на наявність або відсутність підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження та/або у справах незначної складності. Проте ці виняткові випадки допуску справи до касаційного провадження, які передбачені в підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, мають бути обґрунтовано викладені заявником касаційної скарги. Саме по собі посилання на інші ухвали Верховного Суду, в яких відкриті касаційні провадження в аналогічних правовідносинах, не нівелює обов'язку для скаржника подолати так звані касаційні фільтри, що містяться в підпунктах «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, Судом встановлено, що за змістом поданої касаційної скарги у цій справі належного обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не міститься, що своєю чергою свідчить про безпідставність та необґрунтованість зазначення скаржником цього підпункту.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, вирішуючи цей спір та задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оформлена відносно позивача довідка (видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України 02 квітня 2022 року № 56 гриф) є достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з 07 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 19 червня 2022 року, 25 червня 2022 року.
Отже, цей спір вирішувався судами виходячи суто із оцінки доказів у справі, наданих під час його вирішення. Водночас, у касаційній скарзі відсутні вмотивовані аргументи на спростування таких висновків судів, а доводи відповідача зводяться до посилань на різну судову практику у подібних спорах та обов'язку Верховного Суду забезпечити сталість і єдність судової практики у такій категорії справ.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас Судом установлено, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування норм чинного законодавства.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
За наведених обставин клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішуються.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов