11 вересня 2024 року
м. Київ
справа №460/16934/23
адміністративне провадження № К/990/33352/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 460/16934/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної плати,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач 1), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати винагороди державному виконавцеві в розмірі 102867,79 грн;
- стягнути з відповідача винагороду державного виконавця за забезпечення своєчасного виконання виконавчих документів в розмірі 102867,79 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невиплати ОСОБА_1 винагороди державному виконавцеві в розмірі 102867,79 грн. Зобов'язано Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду державного виконавця в розмірі 102867 грн 79 коп. (сума вказана без утримання обов'язкових платежів та зборів).
Позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн.
Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 460/16934/23 задоволено частково. Стягнуто на користь позивача суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Не погодившись із вказаними рішеннями, їх оскаржив відповідач 2, подавши апеляційні скарги.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року апеляційні скарги Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишено без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року у справі № 460/16934/23 залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) звернулося через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року відкрито провадження у справі №460/16934/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
В касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на підпункти "а", "в", "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
За обставинами цієї справи судами попередніх інстанцій установлено виконання головним державним виконавцем Дудкою І.О. у виконавчому провадженні № 51011209 виконавчого документа про стягнення 5143389,46 грн з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційною господарства «Рівнеоблводоканал». Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, даний факт підтверджує право державного виконавця на отримання відповідної винагороди на підставі Порядку № 643. При цьому, відповідачами не надано будь-яких доказів вчинення позивачем дій, відповідальність за які передбачена пунктом 11 Порядку № 643.
Щодо покликань відповідача 2 на пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд апеляційної інстанції з посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14605/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 140/2168/23, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір витрат, присуджений судом першої інстанції, не завищено та він не суперечить принципу розумності.
Суд касаційної інстанції зауважує, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для їх формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому парового питання, що постало перед практикою його застосування.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Тому, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Поняття значний суспільний інтерес є оціночним, оскільки кожна справа становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для кожного учасника справи. Втім, Верховний Суд виходить з того, що справа становитиме значний суспільний інтерес, якщо результат її перегляду прямо або опосередковано матимуть вплив на забезпечення реалізації системи гарантій права на справедливий суд, та, як наслідок, визначення змісту та обсягу прав, свобод чи законних інтересів невизначеного кола осіб. Допустимість відкриття касаційного провадження у справах незначної складності чи розглянутих у порядку спрощеного провадження, з умов, що справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Однак скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору, як не наведено і існування різної судової практики у подібних правовідносинах, яка б свідчила про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.
Скаржник в касаційній скарзі також зазначає, що оскаржує рішення судів попередніх інстанцій на підставі пункту підпункт "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України в частині помилкового віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності.
Водночас доводи скаржника про помилкове віднесення справи до категорії справ незначної складності не знаходить свого підтвердження, оскільки ця справа не підпадає під категорію справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, прийняті у справі, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів попередніх інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 460/16934/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заробітної плати.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов