Справа №710/1212/24
Номер провадження 2/710/511/24
про залишення без руху
11.09.2024 м. Шпола
Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Сивокінь С.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
До Шполянського районного суду Черкаської області надійшла загадана позовна заява в якій позивач просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідач є громадянином Республіки Узбекистан.
Процесуальний порядок провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано розділом ХІ ЦПК України.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до позовної заяви, адреса відповідача зазначена: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.2 ст. 187 ЦПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача. Відповідач є фізичною особою яка не має статусу підприємця.
З метою з'ясування адреси реєстрації фізичної особи - відповідача, судом було здійснено запит на адресу Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Відповідно до відповіді наданої Департаментом з питань реєстрації Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.09.2024 року відповідно до даних інформаційно - комунікаційної системи «Реєстр територіальної громади міста Києва» станом на 10.09.2024 року, дані про ОСОБА_2 , 26.06.1991, та відомості щодо задекларованого/зареєстрованого місця його проживання (перебування) у місті Києві відсутні.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про Міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Відповідно до ст. 76 Закону України «Про Міжнародне приватне право» Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
У цій справі відомості про місце проживання або перебування відповідача відсутні.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про Міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Відповідно до ч.1 ,2 ст. 16 Закону України «Про Міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Якщо фізична особа є громадянином двох або більше держав, її особистим законом вважається право тієї з держав, з якою особа має найбільш тісний зв'язок, зокрема, має місце проживання або займається основною діяльністю.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.
У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Звертаючись до суду з цим позовом позивачка обрала підсудність за місцем своєї реєстрації.
У позовній заяві зазначено, що дітей від цього шлюбу не має. Інформації про стан здоров'я позивача, матеріали справи не містять. Домовленостей подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них, не надано.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.
Такої угоди для визначення підсудності до матеріалів позову не надано.
Відповідно до п. 8 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
До позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження останнього відомого місця проживання відповідача.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» у цій справі відсутні підстави для визначення підсудності позову за підсудністю Шполянському районному суду Черкаської області, оскільки угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України позивачем до матеріалів позову не долучено, спільних дітей у сторін не має.
Тому, для визначення підсудності цього спору судам України необхідно надати докази останнього відомого місця проживання або місцезнаходження відповідача на території України.
Також не надано доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам позивачем також не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 28 Договору між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах ( Договір ратифіковано Законом N 238-XIV ( 238-14 ) від 05.11.98 ) якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа юстиції якої розглядає справу про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст. 29 цього Договору у справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому пунктом 2 статті 28 цього Договору, компетентними є установи юстиції Договірної Сторони, на території якої проживають обидва з подружжя. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, у справах про розірвання шлюбу компетентними є установи юстиції обох Договірних Сторін, на територіях яких проживають подружжя.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин вважаю за необхідне надати позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вище викладеного керуючись, ст.177, 185, ч.2 ст. 258, ст. 260, 293, 294, 335,337, ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без руху.
Позивачам усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у відповідності до ч.10 ст.83 ЦПК України, докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
В разі неусунення до встановленого терміну недоліків, зазначених в ухвалі, заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачеві з усіма додатками до неї.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Сивокінь