Справа №712/10346/24
Провадження № 1-кс/712/4260/24
09 вересня 2024 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
скаржника - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4 ,
дізнавача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси скаргу законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 від 20.08.2024 про закриття кримінального провадження №12024255330000615 від 01.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України ,-
До Соснівського районного суду звернувся ОСОБА_3 за скаргою на прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Скарга обґрунтована наступним: 20.08.2024 старшим дізнавачем сектору дізнання ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 складено повідомлення про завершення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР №12024255330000615 від 01.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Із зазначеним рішенням про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні ознак складу кримінального правопорушення, скаржник не погоджується, оскільки проведені не всі слідчі дії, які необхідні для виконання основних завдань кримінального провадження, передбачені ст. 2 КПК України. Дізнавачем не досліджено усіх обставин даного кримінального провадження, зокрема: не проведено портретну експертизу для встановлення особи на долучених відеозаписах, не проведено огляду місця події, не проаналізовано та не досліджено відеозапис, який надала скаржниця, не вивчено можливість перекваліфікації кримінального правопорушення із ст. 125 КК України на ст. 126 КК України, не досліджено консультативний висновок спеціаліста від 24.10.2023. виданий ЦСМ «Ваш лікар поруч», не допитаний в якості свідка ОСОБА_7 , не допитаний працівник ресторану «СерВант» - дівчина, яка знаходилась поряд з місцем події, до матеріалів не доданий лікарський висновок - епікріз з медичної карти стаціонарного хворого ГП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер».
На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову старшого дізнавача сектору дізнання Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 від 20.08.2024 про закриття кримінального провадження №12024255330000615 від 01.05.2024, з метою захисту прав та інтересів потерпілого малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановити строк для проведення всіх необхідних слідчий (розшукових) та процесуальних дій.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 підтримав доводи скарги, просив задовольнити, зазначив, що постанову винесену передчасно, без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин по справі, всупереч норм КПК України. Його сину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наносились ушкодження, в тому числі він отримав психологічну травму. Однак, досудове розслідування проведено не в повному обсязі, всі свідки події не допитані, не вивчено питання щодо перекваліфікації кримінального провадження. Тому постанова про закриття кримінального проваджена є такою, що підлягає скасуванню.
Заступник начальника СВ дійшов помилкового висновку про відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та зроблено передчасні висновки щодо дійсних обставин кримінального провадження, які не відповідають дійсним обставинам справи, передчасно прийнято рішення про закриття кримінального провадження, оскільки досудове розслідування у ньому проведено не повно та не всебічно, як того вимагає кримінально-процесуальне законодавство України. Тому постанова про закриття кримінального проваджена є такою, що підлягає скасуванню.
Старший дізнавач сектору дізнання Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги. Вказав, що у кримінальному провадженні допитано ряд свідків, в тому числі тих, які були безпосередніми очевидцями події, проведено огляд відеозаписів з камер відеоспостереження з ресторану «Сервант» за участі законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_3 , проведені дві судово-медичні експертизи. За результатами досудового розслідування наявність тілесних ушкоджень у малолітнього ОСОБА_6 не встановлено, зібраними доказами факту нанесення тілесних ушкоджень дитині ОСОБА_6 або наявність умислу на спричинення шкоди дитині в учасників події не підтверджується. Вважає проведене досудове розслідування повним, а прийняте рішення законним та обґрунтованим.
Прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення скарги, зазначила, що постанова про закриття кримінального провадження є законною та обґрунтованою, винесена з урахуванням всіх обставин події, які досліджені повно та об'єктивно.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Під час розгляду скарги встановлено, що сектором дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 12024255330000615 від 01.05.2024 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до Витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12024255330000615 до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області надійшла ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.04.2024 у справі № 712/5136/24 за зверненням ОСОБА_3 щодо внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового слідства по факту заподіяння легких тілесних ушкоджень 21.10.2023 близько 21 го. 15 хв. у приміщенні ресторану «Сервант», що по вул. О. Дашкевича, 44. м. Черкаси гр. ОСОБА_8 неповнолітньому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити кримінальне провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
В силу ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим кодексом.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 284 КПК України, про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження, зокрема з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення і якщо в цьому кримінального провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Згідно з вимогами ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, посилання на обставини, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття. Виконання цих вимог є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У зв'язку з чим, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої компетентною особою постанови про закриття кримінального провадження.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження № 12024255330000615 від 01.05.2024, досудове розслідування в ньому здійснювалось з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 125 КК України.
20.08.2024 старшим дізнавачем сектору дізнання ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024255330000615 від 01.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
У кримінальному провадженні проведено ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, про що свідчать відповідні документи, які містяться в ньому.
Зокрема, проведено допит заявника ОСОБА_3 , який показав, що 21.10.2023 близько 17-00 він разом з дружиною ОСОБА_9 та сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прийшли до ресторану «Сервант» для святкування дня народження знайомого ОСОБА_7 , де виник конфлікт, під час якого на очах дитини його дружині та йому наносились тілесні ушкодження. Коли ОСОБА_10 прижала його дружину до стіни, ОСОБА_6 стояв за мамою і був зажатий до стіни та кричав, що йому боляче.
В якості свідків у справі допитані: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , працівники ресторану «Сервант», опитана ОСОБА_10 . Зазначені особи повідомили, в тому числі про нанесення ударів, штовхання, хватання між різними особами, однак нанесення ударів саме малолітньому ОСОБА_6 свідки не описували.
У провадженні проведена судово-медична експертиза № 02-01/532 від 21.06.2024, відповідно до висновку якої у наданих на судово-медичну експертизу медичних документах тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 не відмічено.
Отримано заяву від законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_3 про те, що він не надає згоди на проведення допиту малолітнього потерпілого.
Проведено огляд відеозаписів з камер відеоспостереження з ресторану "Сервант" за участі законного представника потерпілого. На відеозаписах факту спричинення малолітньому потерпілому тілесних ушкоджень не зафіксовано.
Проведений слідчий експеримент.
Проведена додаткова судово-медична експертиза, відповідно до висновку експерта від 19.08.2024 № 02-01/743 у наданих на додаткову експертизу медичних документах, будь-яких тілесних ушкоджень у малолітнього ОСОБА_6 не описано. Виставлений в дитячому травпункті діагноз: «забій правого стегна», не підтверджений клінічною картиною травми та інструментальними методами дослідження і тому згідно п. 4.6 правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, наказу МОЗ України від 17.01.1995 № 6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», вказаний діагноз при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, до уваги не приймається.
У постанові дізнавачем викладені проведені слідчі дії у провадженні та встановлені обставини, зазначено, що факт умисного нанесення тілесних ушкоджень малолітньому потерпілому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 свого підтвердження не знайшов
Відповідно до ст. 110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звертається з відповідною заявою та відповіді на поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
За змістом ст.284 КПК України під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що при постановленні рішення про закриття кримінального провадження №12024255330000615 у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення дізнавачем належним чином дотримані вказані вимоги кримінального процесуального закону.
Зокрема, оскаржувана постанова містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення Кримінального процесуального кодексу України.
Як вбачається із змісту постанови, дізнавачем під час проведення досудового розслідування кримінального провадження не було здобуто доказів, які б підтверджували факт кримінального правопорушення, про який ідеться у заяві ОСОБА_3 .
Під час досудового розслідування кримінального провадження дізнавачем проведено ряд слідчих дій, яким в сукупності надано оцінку: допит законного представника потерпілого. свідків, огляд відеозаписів, проведені судово-медичні експертизи.
З урахуванням викладеного, у даному кримінальному провадженні дізнавачем зібрано достатній обсяг матеріалів та доказів, аналіз яких дає підстави вважати, що органом досудового розслідування дотриманий визначений порядок та вжито вичерпний перелік заходів для встановлення істини по справі, результати яких дали змогу надати належну правову оцінку щодо відсутності складу кримінального правопорушення.
За змістом ст.9 КПК України слідчий, прокурор на власний розсуд визначають об'єм дій, спрямованих на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження для прийняття законного і неупередженого процесуального рішення.
Разом із тим, відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Таким чином слідчий самостійно визначає порядок слідчих дій, необхідних для встановлення події та ознак злочину.
За положеннями п. п. 1, 2 ч. 1 ст.91КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
За загальним правилом, визначеним в ч. 1ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч. 2).
Згідно з ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
З системного аналізу положень норм ст. ст. 9, 223КПК України вбачається, що необхідність проведення слідчих дій визначається саме прокурором або слідчим. Натомість, з огляду на принцип змагальності кримінального провадження (ст. 22 КПК України), положення кримінального процесуального закону надають право ініціювати певні слідчі дії з метою сприяння повному та всебічному встановленню обставин під час досудового розслідування по кримінальному провадженню. Проте, потреба у проведенні слідчих дій за ініціативою сторони провадження визначається в кожному конкретному випадку з огляду на можливість досягнення мети задля якої проводиться зазначена слідча дія (ч. 2 ст. 223 КПК України). Зазначене свідчить про право прокурора або слідчого з огляду на результативність слідчої дії визначати необхідність її проведення в той чи інший час досудового розслідування, щоб запобігти марному витрачанню часу на проведення дій, які не мають значення для кримінального провадження взагалі або матимуть значення, але за умови їх проведення після встановлення інших обставин кримінального провадження.
Отже, з огляду на співвідношення вимог КПК України щодо розгляду заяв та клопотань учасників з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, встановленими ст.40 КПК України, процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
Також варто зазначити, що питання, пов'язані з доказуванням у кримінальному провадженні та проведенням слідчих (розшукових) та процесуальних дій на стадії досудового розслідування відносяться виключно до компетенції слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Наведені ж заявником у скарзі твердження щодо необхідності скасування рішення дізнавача від 20 серпня 2024 року про закриття кримінального провадження, зокрема, через те, що не проведені зазначений ним перелік слідчих та розшукових дій, є необґрунтованими та не узгоджуються із наведеними вище положеннями процесуального закону.
Слідчий суддя вважає, що доводи скарги, в тому числі, щодо не допиту всіх зазначених скаржником осіб та проведення інших процесуальних дій - не можуть слугувати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови.
Оцінюючи доводи скарги про це, слідчий суддя виходить з того, що дізнавач повинен діяти у межах своїх повноважень та у порядку, встановленому нормами КПК України з початку кримінального провадження та до його завершення.
При цьому, варто зазначити, що вирішення питань щодо необхідності проведення певних слідчих (розшукових) дій є дискреційними повноваженнями дізнавача під час досудового розслідування, які, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності (ч. 4 ст. 40-1 КПК України).
Із оскарженої постанови видно, що дізнавач надав юридичну оцінку подіям, зазначеним в заяві ОСОБА_3 про можливе кримінальне правопорушення, а також зібраним доказам, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини кримінального провадження, в тому числі з дотриманням ст. ст. 40, 40-1 КПК України вирішив питання доцільності вжиття необхідних заходів, передбачених КПК України, щодо збирання документів та інформації в межах предмету розслідування, про що зазначив за змістом прийнятого ним рішення.
З урахуванням цього, твердження скарги щодо допущення формального підходу до перевірки доводів, викладених у заяві ОСОБА_3 , по своїй суті є оціночними судженнями самого заявника, які побудовані виключно на його власних міркуваннях та припущеннях щодо вчинення кримінального правопорушення і не підтверджуються будь-якими доказами.
Отже, доводи скарги про те, що постанова дізнавача є незаконною з підстав неповноти і необ'єктивності досудового розслідування, процесуальних порушень тощо, фактично зводяться до загальних формулювань та не містять переконливого обґрунтування, яким чином проведення подальших слідчих та процесуальних дій може вплинути на правильність висновку про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Тому слідчий суддя критично ставиться до доводів скаржника щодо необхідності здійснити повний перелік названих ними слідчих (розшукових) та процесуальних дій за наявності вже встановлених і перевірених обставин та зібраних у провадженні доказів.
Тоді як посилання особи, яка подала скаргу, на те, що дізнавачем не проведено необхідних слідчих та процесуальних дій, направлених на перевірку фактів, викладених у заяві про злочин, спростовуються наявними матеріалами кримінального провадження, аналіз яких дозволяє зробити обґрунтовані висновки щодо зазначених у скарзі обставин, які є достатніми та переконливими для констатації зазначених у постанові тверджень.
Саме процесуальне рішення дізнавача про закриття кримінального провадження відповідає вимогам ст. 110 КПК України.
В оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження є посилання на докази, які, на думку дізнавача, в достатній мірі вказують на відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Водночас, у цьому кримінальному провадженні не вбачається підстав для проведення інших слідчих (розшукових) дій чи підстав вважати, що орган досудового розслідування не мав реальної можливості з об'єктивних чи інших причин зібрати достатньо доказів для встановлення істини по справі.
Аналіз зібраних доказів дозволяє зробити висновок, що виконувати будь-які інші слідчі дії не є доцільним.
При цьому, рівень доказування має встановлюватися за стандартом «поза розумним сумнівом», тобто коли сукупність обставин, що була встановлена, виключає будь-яке інше пояснення таких обставин, окрім того, що неодмінно встановлює те, що інкримінований злочин дійсно було вчинено і особа є винною (може бути визнана винною) у вчиненні цього злочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, перевіркою обставин, які були досліджені в ході проведеного досудового розслідування, в межах внесених до ЄРДР відомостей, аналізом отриманих документів установлено, що викладені ОСОБА_3 у заяві відомості щодо можливого скоєння кримінального правопорушення не знайшли свого обґрунтованого підтвердження належними і допустимими доказами у їх сукупності, а тому дізнавач дійшов правильного висновку про відсутність ознак складу кримінального правопорушенняй закрив кримінальне провадження.
Перевіривши доводи заявника скарги щодо передчасності постанови про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає їх безпідставними, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачем вжито достатніх заходів для перевірки належними і допустимими доказами викладених обставин саме в межах предмету розслідування даного кримінального провадження та встановлення об'єктивної істини в справі.
Матеріали кримінального провадження та скарги не містять даних, які б ставили під сумнів висновки дізнавача і неповнота досудового розслідування не встановлена.
Варто також зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
Відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справіПавлюлінець проти України(Заява N 70767/01) від 6 вересня 2005 року право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява № 37437/97).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність підчас досудового розслідування може бути, зокрема, про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, проаналізувавши наведені у скарзі доводи, повно і всебічно оцінивши обставини провадження, які відомі на час розгляду скарги, наявні матеріали та докази з точки зору їх достатності і взаємного зв'язку, керуючись законом, слідчий суддя дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог, та вважає, що постанова дізнавача сектору дізнання Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 від 20.08.2024 про закриття кримінального провадження №12024255330000615 від 01.05.2024, на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто такою, що ухвалена з дотриманням вказаних вимог закону, підстави для її скасування з наведених у скарзі підставі відсутні, а тому в задоволенні скарги потрібно відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 22, 110, 303-307, 370, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_5 від 20.08.2024 про закриття кримінального провадження №12024255330000615 від 01.05.2024 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 11.09.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1