Справа № 712/6163/23
Провадження 1кп/712/277/24
03 вересня 2024 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - ОСОБА_1
суддів- ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
з участю: прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
законного представника потерпілої - ОСОБА_7
представника служби у справах дітей - ОСОБА_8
представника ювенальної превенції - ОСОБА_9
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_10
обвинуваченого - ОСОБА_11
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,
В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Прокурор в судовому засіданні звернулася до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби обвинуваченому ОСОБА_11 на 2 місяці.
Обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні не заперечував проти продовження строку домашнього арешту, просив надати йому дозвіл переміщатися в межах Звенигородської міської територіальної громади та м. Ватутіне.
Захисник ОСОБА_6 не заперечувала проти продовження строку домашнього арешту та просила суд надати обвинуваченому дозвіл переміщатися в межах Звенигородської міської територіальної громади та м. Ватутіне.
Законний представник обвинуваченого в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та підтримала думку захисника.
Законний представник потерпілої підтримала клопотання прокурора.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрювана/обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03.07.2024 року обвинуваченому ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби, строком на два місяці, заборонивши йому залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , з 21.00 години до 07.00 години ранку наступної доби.
Крім того, на обвинуваченого ОСОБА_11 покладені обов'язки, передбачені с. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду або іншого визначеного органу державної влади;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в Україну.
Строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту на певний період доби обраний відносно ОСОБА_11 закінчується 03.09.2024 року.
Метою застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді домашнього арешту є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) можливе перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» - наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Суд вважає, що підстави, ризики та обставини, які існували при обранні обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу продовжують існувати та не зменшилися.
На обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченого від правосуддя, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_11 будучи раніше судимим та усвідомлюючи, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину скоєного під час іспитового строку, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, з метою уникнення покарання може залишити місце проживання, в тому числі виїхати на непідконтрольні Україні території, переховуватися за невідомими стороні обвинувачення та суду адресами тощо.
Також продовжує існувати ризик знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_11 , з метою уникнення покарання може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, не з'являтися на виклики до суду, змінювати номери мобільного телефону тощо.
Крім того, суд вважає доведеним ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_11 раніше судимий, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став.
Враховуючи те, що судом були досліджені покази потерпілої, яка була допитана на досудовому слідстві в порядку ст. 225 КПК України, в судовому засіданні були допитані всі свідки у даному провадженні, суд вважає, що на даний час відсутній ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби, суд враховує також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_11 , якому інкримінується вчинення злочину в неповнолітньому віці, має соціальні зв'язки та постійне місце проживання та реєстрації.
Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив виконання ним своїх процесуальних обов'язків та запобігти спробам перешкоджати розгляду кримінального провадження. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, про необхідність продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_11 у вигляді домашнього арешту у певний період доби.
При цьому, необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України визначені ухвалою Черкаського апеляційного суду від 03.07.2024 року, крім обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, а встановити обов'язок не відлучатися без дозволу прокурора та суду із Звенигородської міської територіальної громади, в якій він проживає, без дозволу прокурора або суду;
Суд вважає за необхідне, у визначений судом час, в період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченому ОСОБА_11 , після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
Керуючись ст. ст. 27, 177-178, 181, 331, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Звенигородка, Черкаської області, українцю, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, строком на 2 (два) місяці, тобто по 03.11.2024 року включно, заборонивши йому залишати місце проживання: АДРЕСА_1 , з 21.00 години до 07.00 години ранку наступної доби.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду або іншого визначеного органу державної влади;
- не відлучатися із Звенигородської міської територіальної громади, в якій він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в Україну.
В період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченому ОСОБА_11 , після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця проживання з метою перебування останнього в укритті.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 03 вересня 2024 року.
Повний текст ухвали проголошено 09 вересня 2024 року о 11 годині 00 хвилин.
Головуючий:
Судді: