79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.09.2024 Справа № 914/1298/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Волошина Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Олеськів Ірини Ігорівни, м. Стрий, Львівська обл.,
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Галів Андрія Васильовича, м. Болехів, Івано - Франківська обл.,
про: стягнення 78 395,94 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Долішна М.В.;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Фізична особа - підприємець Олеськів Ірини Ігорівна звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Галів Андрія Васильовича про стягнення 78 395,94 грн.
Ухвалою від 03.06.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.07.2024.
Ухвалами від 02.07.2024, 23.07.2024 суд відклав розгляд справи на 23.07.2024 та 03.09.2024 відповідно.
Суд зазначає, що 28.06.2024 та 24.07.2024 на адресу суду повернулись конверти з ухвалами суду від 03.06.2024, 02.07.2024 із зазначенням причин повернення : «адресат відсутній за вказаною адресою». Натомість ухвалу суду від 23.07.2024 відповідач отримав, що підтверджується трекінг номером відправлення АТ «Укрпошта» 0600945635042, долученим до матеріалів справи.
В судове засідання 03.09.2024 з'явився представник Позивача, надала пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити, представник Відповідача не з'явився, причин не явки не вказав, відзив на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 06.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором оренди №V/72/23 від 20.06.2023 року в частині оплати орендних платежів за період з липня по грудень 2023, у зв'язку з чим за ФОП Галів А.В. утворилась заборгованість за орендними платежами у розмірі 66 566,72 грн та заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 5208,38 грн.
За несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати орендних платежів позивач нарахував відповідачу 5 856,23 грн пені та 764,61 грн інфляційних втрат.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
20.06.2023 року між Фізичною особою- підприємцем Олеськів Іриною Ігорівною ( далі - Орендодавець) та Фізичною особою- підприємцем Галів Андрієм Васильовичем (далі - Орендар) було укладено договір оренди №V/72/23 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування, на умовах, викладених у даному договорі і невід'ємних додатках до нього, нежитлові приміщення загальною площею 72 м.кв. (надалі - Об'єкт оренди), що належить Орендодавцеві на праві власності відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - індексний номер витягу 157951280 від 28.02.2019р. розташоване за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Січових Стрільців, будинок 2А.
Відповідно до п. 2.1 Договору передача Об'єкта оренди в користування Орендареві здійснюється згідно акту прийому- передачі після сплати ним платежів зазначених у розділі 3 даного Договору.
Згідно з п.3.1 Договору, орендна плата за місяць за об'єкт оренди становить 28 800 грн.
Пунктом 3.5. Договору, передбачено, що Орендар відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг ( електричної енергії, води) на підставі показів лічильників одночасно із оплатою за оренду Об'єкту оренди на рахунок Орендодавця, на підставі виставленого рахунка.
Згідно п. 5.1 Договору, такий набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до “01" липня 2024 року включно і може бути переукладений на той самий термін за взаємною згодою сторін. В будь-якому разі строк дії цього Договору не може перевищувати 3 (трьох) років.
Актом приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.08.2023 р. об'єкт оренди було передано відповідачу.
До матеріалів справи долучено додаткову угоду до Договору від 22.12.2023, якою сторони погодили припинити дію договору оренди, визначили останній день користування приміщенням - 23.12.2023.
Як зазначає позивач, за період липень - грудень 2023 року відповідачем було сплачено 70 000,00 грн орендних платежів.
Відтак, за період з серпня по грудень 2023 заборгованість відповідача перед позивачем за орендними платежами склала 66 566,72 грн.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5208,38 грн заборгованості за комунальними платежами, понесення таких підтверджується виставленими рахунками № 547 від 31.10.2023, № 590 від 30.11.2023 та № 1265 від 31.12.2023 долученими до матеріалів справи.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором, не сплати орендних платежів вчасно та повному обсязі, позивач звернуся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та комунальних платежах в сумі 71 775,10 грн, 5 856,23 грн пені та 764,61 грн інфляційних втрат.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди №V/72/23 від 20.06.2023.
Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов'язання за договором найму (оренди) в силу ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договором передбачено, що розмір місячної орендної плати складає 28 800,00 грн. Сума орендної плати сплачується Орендарем щомісяця в безготівковій формі на поточний рахунок Орендодавця 25-го числа поточного місяця за поточний місяць оренди на рахунок вказаний в Розділі 11. У випадку якщо 25-те число випадає на вихідний чи святковий день, день оплати переноситься на наступний календарний робочий день.
У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Відповідача перед ФОП Олеськів І.І. за орендними платежами складає 66 566,72 грн. Дана заборгованість виникла та нарахована позивачем з серпня по 22 грудня 2023 року з урахуванням часткових сплат.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Представник відповідача доказів погашення заборгованості не представив.
З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості за орендними платежами частково обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково в розмірі 65 638,71 грн, оскільки позивачем не вірно розраховано орендні платежі за 22 дні грудня, які склали 20438,71 грн. В задоволенні решти відмовити за безпідставністю.
Щодо стягнення комунальних витрат суд зазначає наступне.
Сторонами у договорі оренди №V/72/23 від 20.06.2023 погоджено п. 3.5 яким передбачено, що Орендар відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг (електричної енергії, води) на підставі показів лічильників одночасно із оплатою за оренду Об'єкту оренди на рахунок Орендодавця, на підставі виставленого рахунка.
До матеріалів справи долучено рахунки на оплату № 547 від 31.10.2023, № 590 від 30.11.2023 та № 1265 від 31.12.2023, з яких вбачається споживання відповідачем електроенергії за період жовтень - грудень 2023 в орендованому приміщенні на суму 5208,38 грн.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів на спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість за комунальними платежами, що становить 5208,38 грн є обґрунтованою та підлягає до стягнення в повному обсязі.
Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 5 856,23 грн пені та 764,61 грн інфляційних втрат.
Щодо стягнення з відповідача 5856,23 грн пені за період з 21.07.2023 р. по 24.04.2024 р., суд зазначає наступне.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 9.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної та/або не в повному обсязі оплати Орендної плати /компенсації комунальних Орендар сплачує Орендодавцю, на його письмову вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів, за кожний день прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, за Актом приймання - передачі приміщення об'єкт оренди передано відповідачу 01.08.2023 р.
Разом з тим, 22.12.2023 сторони дійшли згоди щодо припинення дії Договору оренди шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Відтак, суд зазначає, що договір оренди припинив свою дію - 22.12.2023.
Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК у разі розірвання договору припиняються зобов'язання сторін, що виникли з такого договору.
Відтак внаслідок того, що пеня є штрафною санкцією яка встановлена договором, останнім днем нарахування пені є 22.12.2023.
Здійснивши перерахунок розміру пені помісячно, враховуючи, що об'єкт оренди було передано 01.08.2023 та те, що договір припинив свою дію 22.12.2023, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 4601,19 грн. В задоволенні решти відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 764,61 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що такий здійснено вірно, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 764,61 грн інфляційних втрат.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 76212,89 грн, з яких: 70 847,09 грн заборгованість за орендними та комунальними платежами, 4601,19 грн пені та 764,61 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Судові витрати.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 2354,94 грн сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 10, 13, 20, 76-78, 123, 129, 237, 238 - 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Галів Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Олеськів Ірини Ігорівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 76212,89 грн та 2354,94 судового збору.
3. В задоволенні решти вимог - відмовити.
4. У відповідності до ст. 129 ГПК України позивачу надати докази понесення судових витрат.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2024.
Суддя Запотічняк О.Д.