Справа № 699/1328/24
Номер провадження № 2-а/699/19/24
11.09.2024 року м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Гусарової В.В., за участю секретаря судового засідання Таран О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (місцезнаходження вул. Богдана Хмельницького, 51-А, м. Київ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
13.08.2024 р. позивачем ОСОБА_1 на адресу Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області поштою направлено позов, у якому просить скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серія 2КІ № 0000424211, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Позов мотивований тим, що постановою головного спеціаліста - інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), серія 2КІ №0000424211 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 700 грн. за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП за те, що 06.08.2024 року о 11 годині 51 хвилині в м. Київ по бульв. Лесі Українки (від вулиці Генерала Алмазова до вулиці Басейної) здійснив паркування транспортного засобу TOYOTA CAMRY номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.п 5.43, 7.14 ПДР України.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що інспектор не взяв до уваги те, що він має пільги на безкоштовне паркування як учасник бойових дій.
З 24 травня 2024 року він є учасником бойових дій.
Під час винесення оскаржуваної постанови він вказував, що являєть учасником бойових дій, та пред'являв інспектору відповідне посвідчення, аргументував, що у зв'язку з цим має пільги на безкоштовне паркування як учасник бойових дій.
Тому не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, бо вважає себе невинним, постанову серія 2КІ № 0000424211 необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків інспектора фактичним обставинам справи.
Відповідно до ухвали суду від 16.08.2024 р. справа розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
Відповідачем поданий відзив на позов, у задоволенні якого просять відмовити (а.с.24-31).
Зазначено, що вимоги позовної заяви мотивовано тим, що згідно повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії 2 КІ N00000424211, складеної головним спеціалістом - інспектором з паркування Департаменту ОСОБА_2 (далі - Інспектор), а саме в режимі фото-відео зйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу TOYOTA CAMRY номерний знак НОМЕР_2 , що належить Позивачу, o 11 год. 51 хв. 06.08.2024 на бул. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 152-1 КУпАП.
На позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.
Відповідно до примітки до статті 152-1 під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг, з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Суб'єктом правопорушення в даній статті, в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки, є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Відповідно до матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за позивачем, розміщено на майданчику для платного паркування по бул. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві.
Згідно з пунктом 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342, користувач зобов'язаний розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки.
Як вбачається з матеріалів фотофіксації позивачем у порушення вимог пункту 26 Правил паркування транспортних засобів не було розміщено під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування.
Відповідно до абзацу 6 пункту 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, правом безкоштовного паркування користуються, зокрема, особи, що мають статус учасника бойових дій. Таким чином, документ який підтверджує право на пільгу можна прирівняти до підтвердження оплати за паркування.
Однак варто зазначити, що транспортний засіб позивача жодним чином не дозволяє ідентифікувати його власника як учасника бойових дій, зокрема, на момент винесення оскаржуваної постанови був відсутній будь який документ на підтвердження наявності у нього права на пільгу, що підтверджується матеріалами фотофіксації і не спростовується Позивачем.
Згідно з пунктом 17.11.3 Правил благоустрою міста Києва оператор на майданчиках платного паркування автотранспортних засобів та автостоянках повинен забезпечити резервування, спеціальних місць паркування в обсязі 10 відсотків від загальної кількості, але не менше одного місця для паркування автомобілів та інших автотранспортних засобів, які перевозять інвалідів, з їх позначенням відповідними розмітками або іншими інформаційними покажчиками.
При облаштуванні спеціальних місць (у разі можливості) передбачати їх резервування на відстані не більш як 50 метрів перед входом до будівлі, а біля житлових будинків - не більш як за 100 метрів. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. З п. 17.11.1 цих Правил.
З огляду на викладене ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн
користуються правом безоплатного паркування виключно шляхом розміщення транспортного засобу на зарезервованих спеціальних місцях паркування.
Зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб позивача, розміщено на майданчику для платного паркування А0006 за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної).
Разом з тим транспортний засіб позивача розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць паркування, а тому вимоги пункту 17.11.3, які регламентують порядок реалізації права на безоплатне паркування, позивачем не дотримані.
Факту залишення транспортного засобу на майданчику для платного паркування поза межами зарезервованих місць для паркування позивач не заперечує.
Відповідно до абзацу 5 статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином за відсутності документа, який підтверджує право на пільгу Інспектор не мав можливості встановити це на місці.
На момент винесення постанови Інспектор не знав та не міг знати про наявність у позивача будь якої пільги що б надавала йому право на безоплатне паркування транспортних засобів.
Матеріали фотофіксації містять інформацію про обставини події та підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а тому вони мають розглядатися судом як речовий доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб.
Транспортний засіб Позивача 06.08.2024 р. знаходився на вказаному майданчику, без будь-яких документів, що підтверджують оплату паркування або право на пільги, що підтверджується матеріалами фотофіксації. Таким чином, Інспектор мав усі підстави для винесення постанови, яка оскаржується позивачем.
Згідно з статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Встановивши відповідальну особу, а саме ОСОБА_1 , за яким зареєстровано транспортний засіб бул. Лесі Українки (від вул.Генерала Алмазова до вул. Басейної), Інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.08.2024 серія 2КІ № 0000424211 за порушення вимог ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Позивачем не заперечуються матеріали фотофіксації в тому числі фотознімки, які зроблено Інспектором, що є підтвердженням стоянки зазначеного транспорту на тротуарі за вказаною адресою.
Після встановлення відповідальної особи, Інспектором винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії 2 КІ № 0000424211 від 06.08.2024 згідно з ч. 5 ст. 279-1, ст. ст. 283, 284 КУпАП - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали фотофіксації постанови від 06.08.2024 серія 2КІ №0000424211 відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, Інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення від 06.08.2024 серія 2КІ №0000424211.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та позов підтримав.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ст. 229 ч.4 КАС України фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У судовому засіданні були вивчені наступні матеріали справи:
-копія постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст.152-1 ч.1 КУпАП ( а.с.3-5);
-копія посвідчення серія УБД, виданого 24.05.2024 (а.с.6);
-копія паспорта, коду позивача (а.с.7-8);
-відзив (а.с.16-39).
Вивчивши матеріали справи суд дійшов до наступного :
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353 встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
За змістом ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частина 1 статті 152-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.
Відповідно до примітки указаної статті положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Суб'єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно ч.1, 3 ст.219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44-3, частиною другою статті 52, статтями 53, 53-1, 54, частиною першою статті 56, статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п'ятою та восьмою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 188-56, 197, 198 цього Кодексу. Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом установлено, що згідно постанови серії 2 КІ N90000424211 від 06.08.2024, складеної головним спеціалістом - інспектором з паркування Департаменту ОСОБА_2 в режимі фото-відео зйомки ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 700 грн за те, що належний йому транспортний засіб TOYOTA CAMRY номерний знак НОМЕР_2 , o 11 год. 51 хв. 06.08.2024 на бул. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві, залишено на майданчику для платного паркування без оплати для паркування.
Позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії УБД виданого 24.05.2024.
На підтвердження правомірності винесеної постанови відповідачем надано матеріали фото фіксації, із яких вбачається, що транспортний засіб TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за позивачем, розміщено на майданчику для платного паркування по бул. Лесі Українки (від вул. Генерала Алмазова до вул. Басейної) в м. Києві. Транспортний засіб позивача знаходився на вказаному майданчику, без будь-яких документів, що підтверджують оплату паркування або право на пільги.
З іншої сторони, відповідач прийняв оскаржувану постанову без врахування обставини про те, що позивач є учасником бойових дій, а тому вказана постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На цих підставах, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню .
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 72, 77, 94, 243-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (місцезнаходження вул. Богдана Хмельницького, 51-А, м. Київ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 06.08.2024 р. серія 2КІ № 0000424211 відносно ОСОБА_1 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ч.1 ст.152-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 700 гр., винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Харік Мар'яною Іванівною, та направити справу на новий розгляд до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до шостого апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня його складання. Учасник справи, якому не було вручено рішення суду в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
СуддяГусарова В.В.