Справа № 698/542/24
Провадження № 2/698/250/24
11 вересня 2024 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Лазаренка В.В.,
при секретарі судових засідань - Триліс Я.О.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивачка звернулася до Катеринопільського районного суду Черкаської області з позовом про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 03.05.2018 року, від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне подружнє життя між ними не склалось, оскільки проходить в постійних суперечках по причині різного розуміння вирішення життєвих проблем. Зазначає, що відповідач не бере участі у ведені спільного господарства, не вносить вклад до сімейного бюджету, самоусунувся від виконання батьківських обов'язків та не приймає участі у вихованні дитини. Вказує, що шлюбні відносини між ними припинилися з травня 2024 року, примирення та збереження сім'ї неможливі, у зв'язку з чим просить шлюб розірвати та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки (але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) від всіх видів доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також просила стягнути з відповідача на свою користь суму судового збору сплачену при поданні позову у розмірі 1211,20 грн. та судові витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн..
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.07.2024 року провадження по зазначеній цивільній справі відкрито, встановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
27.08.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 у якій відповідач визнав позовні вимоги про розірвання шлюбу з позивачкою та стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а також просить судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. покласти на обидві сторони. Разом з тим, не визнає понесені позивачкою судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 2000 грн.. Також зазначає, що особисто він займався лікуванням дитини, коли та хворіла, а також допомагав дружині з дитиною матеріально, а саме давав грошові кошти, купував продукти та оплачував комунальні послуги за квартиру, а дружина займалася роботою.
Позивачка повідомлявся про розгляд справи належним чином, клопотань до суду не подала.
У судове засідання відповідач не з'явився. Надав до суду заяву в якій просить розгляд справи провести без його участі.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 03.05.2018 року, який зареєстрований у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що зроблений актовий запис № 521.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За правилами ст.ст. 21, 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до вимог ст.ст. 110-112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство не ведеться та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Суд, приймаючи до уваги обставини життя подружжя, дійшов висновку, що шлюб на підставі ст. 112 СК України належить розірвати, оскільки між сторонами втрачені почуття взаєморозуміння і поваги, шлюбні стосунки припинені, а примирення між подружжям неможливе.
Вирішуючи позов в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 12.07.2018 року, ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком записаний « ОСОБА_2 », а матір'ю « ОСОБА_1 ».
На даний час сторони разом не проживають.
Із відповіді Катеринопільської селищної ради від 02.07.2024 року № 02-32/2522 на адвокатський запит від 26.06.2024 року № 09 вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 з червня 2024 року і по даний час фактично проживає за місцем реєстрації матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту обстеження умов проживання від 02.07.2024 року, умови проживання відповідають загальноприйнятним нормам, оскільки у квартирі чисто та охайно. В наявності водозабезпечення та опалення природним газом. Для виховання та розвитку дитини є окрема кімната, місце для відпочинку, іграшки та розвивальні іграшки. Кімната облаштована меблями. В наявності сезонний одяг та продукти харчування. Зі слів ОСОБА_1 ОСОБА_2 в житті дитини участі не приймає, матеріально не допомагає з червня 2024 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно приписів ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законнних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З досліджених судом доказів, підтверджено факт проживання та знаходження на утриманні позивачки її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що дає підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів.
Разом з тим, судом критично сприймаються твердження відповідача у поданій ним заяві про матеріальне забезпечення позивачки та малолітньої доньки, оскільки жодних належних доказів щодо достовірності та правдивості цих обставин суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір аліментів, які мають стягуватись з відповідача, судом враховано позовні вимоги позивачки, які не суперечать чинному законодавству, визнання позовних вимог відповідачем до початку розгляду справи по суті, а тому суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти в заявленому позивачкою розмірі - частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оскільки позовну заяву пред'явлено до суду 16.07.2024 року, відповідно, починаючи з цієї дати суд присуджує аліменти.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
За правилом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, приписами ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що позивачкою в державний бюджет було сплачено судові витрати у сумі 1211 грн. 20 коп., суд вважає можливим 605 грн. 60 коп., що складає 50% від вказаної суми сплаченого судового збору повернути позивачці з державного бюджету та стягнути з відповідача на користь позивачки 605 грн. 60 коп., тобто, 50% сплаченого нею судового збору.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивачка надала до суду договір про надання правової допомоги № 15-07/24 від 15.07.2024 року, з якого вбачається, що адвокат Колісник С.М. уклав з ОСОБА_1 договір про надання правової допомоги, що полягає у підготовці цивільного позову про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а також надала ордер на надання правової допомоги від 15.07.2024 року.
Крім того, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачкою також надано розрахунок витрат на правничу допомогу, згідно з яким адвокатом Колісником С.М. надано професійну правничу допомогу ОСОБА_1 наступного характеру: вивчення документів, опрацювання законодавства та судової практики - (2 год.) - 1000 грн., підготовка адвокатського запиту до Катеринопільської селищної ради - 500 грн., підготовка позовної заяви - (1 год.) - 500 грн.. Загальна сума до сплати на користь адвоката Колісника С.М. становить 2000 грн..
Також позивачка наддала квитанцію від 15.07.2024 року про оплату у АТ «Ощадбанк» 2000 грн. за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.07.2024 року.
Проаналізувавши детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 15.07.2024, суд вважає, що такі види послуг адвоката, як вивчення документів, опрацювання законодавства та судової практики - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання позовної заяви, що узгоджується з правовим висновком наданим Верховним Судом у додатковій постанові від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.
Також, враховуючи посилання відповідача у заяві про незгоду з розміром судових витрат позивачки на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачкою до стягнення сум витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Отже, суд виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачці на професійну правничу допомогу є 1000 грн. 00 коп..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 112-114, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03.05..2018 року у Черкаському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що зроблений актовий запис № 521 - розірвати.
Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.07.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів в межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп. та судові витрати по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 1000 (одна тисяча) грн..
Управлінню Державної казначейської служби України у Звенигородському районі Черкаської області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп., згідно з квитанцією АТ «Ощадбанк» № 46 від 15.07.2024 року.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Лазаренко