Справа № 697/1120/24
Провадження № 2/697/541/2024
10 вересня 2024 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря с/з - Васянович Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович (далі також - адвокат Працевитий Г.О., представник позивача) звернулася в Канівський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (далі також - ТОВ «ДЕБТ ФОРС», відповідач), треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 13.03.2013 між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» було укладено кредитний договір № 01484/03976LCCA, за умовами якого позичальнику було надано кредит.
Правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» на підставі договору відступлення прав вимоги від 22.03.2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЖЕНЕВА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 03.11.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 08.02.2023 є Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПСІС ФІНАНС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору про відступлення прав вимоги від 10.05.2023 є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС».
Позивачем ОСОБА_2 було змінено прізвище на « ОСОБА_3 » в зв'язку з укладенням шлюбу. 28.01.2020 шлюб було розірвано та залишено позивачу прізвище « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , в зв'язку з чим позивач зазначається як ОСОБА_1 .
З сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо позивача, в зв'язку з виконанням виконавчого провадження № 65580567.
20.02.2024 між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» було укладено договір про надання правової допомоги.
Адвокатом було направлено адвокатські запити до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено.
Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з якої було встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З змісту наданих документів було встановлено, що 05.04.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною було вчинено виконавчий напис № 87254 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС») з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 01484/03976LCCA від 13.03.2013 в розмірі 15 498,56 грн.
В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату.
Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах.
Зокрема, вчинення виконавчого напису здійснено на копії кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, приватний нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.
З огляду на вказані обставини, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 87254 від 05.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальність «Вердикт Капітал» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС») з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 01484/03976LCCA від 13.03.2013 в розмірі 15 498,56 грн. та стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 816,80 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 8 549,86 грн.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі (а.с.34-35).
01.07.2024 від представника відповідача ТОВ «ДЕБТ ФОРС» надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначила жодної обставини, яка б свідчила про протилежне.
В обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознак безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознак безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Таким чином, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Разом з тим, законодавством не визначний виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Тому відповідач вважає, що ним виконано вимоги передбачені п.2 Постанови КМ України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (а.с.62-66).
Крім того, 01.07.2024 від представника відповідача ТОВ «ДЕБТ ФОРС» надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу в якому просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу та пояснив, що категорично не погоджується з заявленою сумою в розмірі 8 549,86 грн. в зв'язку з її неспівмірністю та завищеністю. Зазначає, що середня заробітна в Україні за 2023 рік складає 14 308,46 грн. (відповідно до інформації Пенсійного Фонду України «Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії»). З наведеного вбачається, що 1 робочий день в середньому коштує 715,42 грн., половина дня - 357,71 грн. В даному випадку, із врахуванням середньої заробітної плати в регіоні, в якому працює адвокат позивача, витрати по часу наприклад на половину робочого дня повинні були складати 357,71 грн., але аж ніяк не 8 549,86 грн., за справу незначної складності. Крім того, до позовної зави не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 8 549,86 грн. (а.с.67-69).
29.07.2024 від представника позивача - адвоката Працевитого Г.О. надійшли додаткові пояснення у справі в яких зазначив, що в своєму відзиві на позовну заяву ТОВ «ДЕБТ ФОРС» вказує на існування безспірності заборгованості і прострочення виконання зобов'язань позивача перед відповідачем. Відповідно до цього твердження безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. В своїх аргументах відповідач посилається на Перелік № 1172 від 29.06.1999.
Проте для того щоб заборгованість була безспірною, до нотаріуса подається виключний перелік документів, серед яких є обов'язковим оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. А оригінал кредитного договору в свою чергу повинен бути нотаріально засвідченим відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 по справі ЄУН № 910/13233/17.
Отже, з цього виходить, що безспірність заборгованості відсутня в зв'язку із значними порушеннями процедури вчинення виконавчого напису, а саме те, що кредитний договір не був нотаріально засвідченим.
Документи надані нотаріусу, що встановлювали заборгованість були не однозначними, не беззаперечними та не підтверджували наявність у боржника заборгованості перед кредитором.
Також зазначив, що відповідач посилається на те, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 8 549,86 грн. є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою з огляду на складність даної справи. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, вважає, що чим найшвидше та з мінімальними процесуальними діями було розглянуто справу клієнта, тим більше права має адвокат на гонорар за якісну та швидко здійснену роботу.
Договір про надання правової допомоги від 20.02.2024, додатковий договір та рахунки про надання правової допомоги та акти про сплату позивачем послуг були надані до суду та містяться у матеріалах справи.
Надані акти та опис роботи адвоката Працевитого Г.О. є достатніми для розуміння необхідності його процесуальних дій на користь позивача (а.с.81-83).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, свої інтереси уповноважила представляти адвоката Працевитого Г.О.
Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, в додаткових поясненнях від 26.07.2024 міститься клопотання про розгляд справи без позивача та його представника, позовну заяву просять задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «ДЕБТ ФОРС» в судове засідання не з'явився, з невідомих для суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за адресою місцезнаходження, причини неявки суду не відомі.
Треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна та приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, відзив, додаткові пояснення, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що 05.04.2021 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 87254 про звернення стягнення з ОСОБА_2 , яка є боржником за кредитним договором 01484/03976LCCA від 13.03.2013, укладеним з ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами № 147 від 22.03.2018 є ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 03/11-01-П від 03.11.2020 є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість за Кредитним договором 01484/03976LCCA від 13.03.2013.
Строк платежу за Кредитним договором 01484/03976LCCA від 13.03.2013 настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 03.11.2020 по 16.03.2021.
Сума заборгованості складає 14 848,56 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2 825,31 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить 18,68 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 1 280,79 грн.; строкова заборгованість за комісією становить 62,77 грн.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 10 661,01 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із стягувача в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 15 498,56 грн. (а.с.14).
На підставі зазначеного виконавчого напису постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука А.А. від 26.05.2021 було відкрито виконавче провадження ВП № 65580567 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 15 498,56 грн. (а.с.17).
Відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.02.2024 по справі № 357/16241/23, замінено стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» на його правонаступника ТОВ «ДЕБТ ФОРС» (а.с.15-16).
Позивач ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується копією Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.02.2022 (а.с.13).
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат", для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1.3 Глави 16 розділу II Порядку).
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Тобто вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Наведені обставини вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивач звернувся до суду після початку стягнення з нього заборгованості по виконавчому напису нотаріуса, заперечила розмір боргу, це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Крім того, керуючись нормами ст.ст. 12, 13, 76-79, 81 ЦПК України, суд зауважує, що відповідач не надав, а з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).
Матеріали справи не містять відомостей саме про отримання позивачем (боржником) вимоги про усунення порушень за кредитним договором.
Таким чином, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, який зазначений у виконавчому написі є безспірним.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 569/8884/17 від 14 серпня 2019 року, № 137/1666/16-ц від 29 березня 2019 року, № 201/11696/16-ц від 10 квітня 2019 року, 554/6777/17 від 27.08.2020 року (з посиланням висновки ВП ВС у постанові від 20.09.2019 року у справі № 357/12818/17).
Так, що стосується такої обов'язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, то характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, якими є надані стягувачем документи згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, з моменту прийняття цієї постанови до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно з якою стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями (п. 2 Переліку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Отже, на день вчинення виконавчого напису існувала можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса лише за нотаріально посвідченими договорами.
Такий правовий висновок міститься у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.10.2020 в справі № 172/1652/18 (провадження № 61- 16749св19), від 12.03.2020 в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61- 12629св19), від 15.04.2020 в справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18).
21 вересня 2021 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 910/10374/17, вказала, що кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. А порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) зазначив, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та відповідачем не спростовано порушення встановленої законом процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією ID 6335-9568-4558-8713 від 22.05.2024 (а.с.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем у сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач сплатив судовий збір і за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 605,60 грн., що підтверджується квитанцією ID 6292-6909-6341-8439 від 22.05.2024 (а.с.25).
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 30.05.2024 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича про забезпечення позову задоволено, а тому сплачений позивачем судовий збір за вказану заяву у сумі 605,60 грн., покладається на відповідача та стягується на користь позивача.
До позову додано ордер про надання правничої (правової) допомоги Серія АР № 1177147 (а.с.7), договір про надання правової (правничої) допомоги від 20.02.2024 (а.с.8); додатковий договір від 20.02.2024 до договору про надання правничої допомоги від 20.02.2024 (а.с.8-зворот); рахунки від 20.02.2024 на суму 7 000,00 грн. та 1 549,86 грн. та акти про надані послуги від 20.02.2024 (а.с.9-10).
В матеріалах справи наявні документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Сторони погодили вартість правової допомоги, загальний розмір становить 8 549,86 грн. (7 000,00 грн. - вартість наданих послуг, 1 549,86 грн. - гонорар адвоката).
Представник відповідача заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу, про що зазначив у клопотанні, оскільки до позовної заяви не подано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі документів, які б підтверджували перерахунок коштів адвокату в сумі 8 549,86 грн.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Сторони погодили вартість правової допомоги, загальний розмір становить 8 549,86 грн. (7 000,00 грн. - вартість наданих послуг (консультація адвоката, підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису, подання позову від імені адвоката, зупинення виконавчого провадження, контроль справи у суді, участь адвоката в судових засіданнях, стягнення витрат на правову допомогу, закінчення виконавчого провадження, стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача) та 1 549,86 грн. - гонорар адвоката).
З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вказаними доказами частково підтверджується надання адвокатом Працевитим Г.О. професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі.
Так, зокрема, адвокатом не надавалися такі послуги як участь адвоката в судових засіданнях, стягнення витрат на правову допомогу, закінчення виконавчого провадження і стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача), оскільки представник не брав участі в розгляді справи, подавши відповідне клопотання, а решта послуг є прогнозованими, але не такими, що неминуче повинні бути надані, оскільки пов'язані з виконанням рішення суду.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 по справі № 159/5837/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З огляду на позицію представника відповідача, який вважає витрати на професійну правничу допомогу позивача необґрунтованими та завищеними, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те що розгляд даної справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, проаналізувавши обсяг встановлених судом наданих адвокатом послуг, враховуюче те, що адвокат не брав участі в судовому засіданні, подавши заяви про розгляд справи без нього, суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково на суму 4 000,00 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Щодо "гонорару успіху" адвоката, суд дійшов висновку про наступне.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін задоволення позовних вимог, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь позивач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок відповідача.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 915/294/21.
Суд вважає, що за таких обставин оскільки судом встановлено співмірність наданих послуг та понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що вимоги, щодо стягнення гонорару успіху підлягають задоволенню, а саме у розмірі 1 549,86 грн.
Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню на користь позивача становить: 7 366,66 грн. (4 000,00 грн. + 1 549,86 грн. + 1 211,20 грн. + 605,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про захист прав споживачів, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 87254 від 05.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною про стягнення на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС») з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 01484/03976LCCA від 13.03.2013 в розмірі 15 498,56 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (код ЄДРПОУ 43577608; юридична адреса: вул. Харківське шосе, 201/203, офіс 602, м. Київ, 02121) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 1 816,80 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень, 80 копійок) та понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 5 549,86 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять гривень, 86 копійок).
В іншій частині відшкодування витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Головуючий Б . К . Скирда