11.09.2024
Справа № 696/1081/24
Провадження № 2/696/308/24
про залишення позовної заяви без руху
11 вересня 2024 року суддя Кам'янського районного суду Черкаської області Білопольська Н.А., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кам'янської міської ради Черкаської області про визнання права власності, -
встановила :
Позивачі звернувся до суду із зазначеним позовом, відповідно до вимог якого просять визнати за ними право власності на житловий будинок садибного типу з господарським будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , по 1/2 частині кожного.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддею встановлено, що позовну заяву подано без дотримання вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позовна заява та додані документи не містять доказів неможливості реалізації позивачами права власності на майно в позасудовому порядку.
В частині 1 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заявником в процедурі державної реєстрації прав серед інших є особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, що підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом.
Державна реєстрація права власності на підставі заяви особи, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі, проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності.
Таким чином, позивачам слід звертатись до будь-якого державного реєстратора в межах області, для проведення державної реєстрації речових прав на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Як вбачається із довідки (витяг з погосподарської книги) № 94 від 16 серпня 2024 року, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . З 1991 року в будинку проживали такі особи: ОСОБА_2 - дружина, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 - син, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , - син, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 - теща, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Однак до позовної заяви відповідачами не долучено письмових доказів на підтвердження вищевказаних фактів, в матеріалах не міститься повної інформації для суду, зокрема, щоб переконатися про наявність чи відсутність працездатних членів колгоспного двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати (15 квітня 1991 року) не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба), а також наявність неповнолітніх та непрацездатних осіб та доказів про зареєстрованих осіб у зазначеному будинковолодінні.
Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Так, з позовної заяви та додатків до неї не вбачається даних щодо вартості майна чи проведення будь-якої оцінки цього майна.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 27 та № 28 від 09 вересня 2024 року про сплату судового збору ОСОБА_1 в сумі 1100,00 грн та ОСОБА_2 в сумі 1100,00 грн.
За ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи).
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Таким чином, вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд позивачів, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 2 ч. 1 ст. 176, ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
З огляду на наведене, позивачам необхідно надати до позовної заяви звіт про оцінку майна відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що містить висновки про вартість спірного майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, а також копію кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, вказати ціну позову щодо вимог майнового характеру та сплатити судовий збір відповідно до ціни позову за вимогу майнового характеру, виходячи з дійсної вартості майна, зазначеному у звіті, а оригінал квитанції про сплату подати до суду.
Окрім того, у відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
В порушення наведених положень позивачі у позовній заяві не вказали відомості та підтвердження про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Таким чином, позивачі передчасно звернулися до суду з вказаним позовом, адже доказів, які б свідчили про неможливість отримати у державного реєстратора Витяг про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно суду не надано.
Недотримання обов'язкових вимог до змісту позовної заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, позивачу необхідно привести заявлений позов у відповідність до вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За викладених обставин є необхідним залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків та оформлення її у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кам'янської міської ради Черкаської області про визнання права власності, - залишити без руху.
Запропонувати позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачам.
У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Білопольська