Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/3262/24
номер провадження 2-о/695/124/24
10 вересня 2024 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Середи Л.В.
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Золотоноша цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніськму районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті -
До суду звернулась ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту смерті її матері ОСОБА_2 . Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієво Донецької області померла її мати ОСОБА_2 . На підтвердження цього факту вона має копію лікарського свідоцтва про смерть № 1612 від 27.11.2023 року, яке видано установою, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, а тому є недійсним. Встановлення факту смерті її матері необхідне для отримання спадщини після її смерті, а отже породжує відповідні юридичні наслідки для заявника. При зверненні до Золотоніського відділу ДРАЦС у Золотоніськму районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у проведенні державної реєстрації смерті матері заявника було відмовлено через відсутність належних документів, що підтверджують факт її смерті. Оскільки вирішити вказане питання іншим шляхом неможливо, заявниця звернулася до суду із відповідною заявою.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, однак звернулась до суду із заявою, відповідно до якої вказані вимоги підтримала в повному обсязі, розгляд справи просила проводити за їх відсутності.
Представник зацікавленої особи Золотоніського відділу ДРАЦС у Золотоніськму районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в судове засідання не з'явився, направивши на адресу суду заяву, в якій проти вимог ОСОБА_1 не заперечував, просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Беручи до уваги, що у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини учасників процесу, суд розглядає справу за відсутності осіб, що беруть участь у справі.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи та письмовими доказами приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" "Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення".
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до довідки від 06.04.2022 року № 7127-5000767188 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єнакієве Донецької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 від 05/02/1963 року) ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її матерію зазначена ОСОБА_2 . В подальшому заявник змінила своє прізвище на прізвище « ОСОБА_4 » внаслідок укладення шлюбу, що стверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 27.05.1989 року.
Таким чином судом встановлено, що заявниця є дочкою померлої ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 1612 від 27.11.2023 року та свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 28.11.2023 року, виданим адміністрацією м. Юнокомунаровська Донецької народної республіки, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд бере до уваги, що ч., ч. 2, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.
Тому суд не може прийняти до уваги вказані вище докази по справі як допустимі докази при розгляді даної справи.
Однак при вирішенні вказаної справи суд бере до уваги, що Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обов'язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджується в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини.
Згідно із ст. 17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи дані вказаного лікарського свідоцтва про смерть, виданого лікарняною установою на тимчасово окупованій території України, та свідоцтва про смерть, виданого місцевою адміністрацією на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до п. 8 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.
Перед тим, як звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті у певний час заявник зобов'язаний спочатку звернутися у орган Державної реєстрації актів цивільного стану. Після одержання відмови органу Державної реєстрації актів цивільного стану у реєстрації події смерті заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний день.
Судом встановлено, що заявник звернулась до Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніськму районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за видачею свідоцтва про смерть, де їй було відмовлено у зв'язку пред'явленням для підтвердження факту смерті документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, що стверджується Відмовою Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніськму районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26.07.2024 року № 738/32.5-05.06.06.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.
У свою чергу ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Оскільки ОСОБА_1 не має іншої можливості встановити факт смерті своєї матері, та враховуючи, що від встановлення даного факту залежить виникнення особистих майнових прав заявника, а законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а також той факт, що заявник має на меті встановити факт смерті ОСОБА_2 для набуття відповідних спадкових прав, з метою захисту законних прав та інтересів заявника як громадянина України, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що вимоги заявника підлягають задоволенню, оскільки, оцінюючи надані заявником докази в їх сукупності, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а судом достовірно встановлено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Єнакієво Донецької області.
У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12,18, 8ф, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352. 354, 355 430 ЦПК України. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року N 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11,2014 N 246/7 "Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей", суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніськму районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті - задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Єнакієво Донецької області.
Допустити негайне виконання судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.
Суддя: Середа Л.В.